Статті

До історії видання першої біографії Б.Грінченка 1911 р.(За листуванням М.Грінченко-Загірньої та М.Плевако).

Марія Миколаївна Грінченко-Загірня (1863 – 1928) – українська письменниця, перекладач, видавець, відома широкому загалу як дружина і соратниця, вірна помічниця і послідовна продовжувачка справи свого чоловіка – відомого українського письменника і громадського діяча Бориса Дмитровича Грінченка.

Ліро-поетична поема Семена Боброва «Таврида, или мой летний день в Таврическом Херсонисе», надрукована в Миколаївській гражданській друкарні

Семен Сергійович Бобров народився 1763 р. в російському місті Ярославлі в родині священика. З дев’яти років жив у Москві, де навчався в семінарії, гімназії, університеті (закінчив 1785 р.). Його учителями і покровителями були М.І. Новиков і М.М.Херасков. Визнання Боброву приніс вірш «Действие и слава зиждущего духа», надрукований у журналі «Собеседник любителей российского».

Книги С. С. Боброва, першого поета Півдня України, в київських книгозбірнях

Зі здобуттям незалежності в Україні зростає інтерес до історії сіл, міст, регіонів. Південні землі, овіяні давніми легендами, надзвичайно збуджують уяву. Мета дослідження. Привернути увагу до книг маловідомого російського поета С.С. Боброва, котрий перший художніми засобами докладно описав Кримський півострів.

Бобров Семен у Миколаєві

Семена Сергійовича Боброва літературознавці називають прадідусем російських символістів: «задолго до Бенедиктова, Бальмонта и символистов конца ХІХ ст. Бобров ощущал тоску по «неслыханным звукам» и «неведомом языке» и первый заговорил о красоте белого стиха».

Анна Ярославна – наша легенда

17 листопада в Музеї книги і друкарства України відбулася презентація книги Наталії Крутенко «Анна Ярославна». Виставкова зала, стіни якої прикрашені життєрадісними полотнами львівських художників, вщент наповнена людьми. Святковості додають церковні бані, над якими пливуть білі хмари, що відображаються на стелі.

Видання творів Юрія Мушкетика у фондовій колекції Музею книги і друкарства України

Юрій Михайлович Мушкетик на сьогодні один із найвідоміших українських письменників, який ще за життя став класиком. Його твори введені до шкільної програми та програми вищих навчальних закладів, вони мають широку читацьку аудиторію. А прізвища шанованих рецензентів його творчості - Валерія Шевчука, Олекси Мишанича, Миколи Жулинського, Юрія Смолича, Леоніда Новиченка, Віталія Дончика, Лариси Мороз -засвідчують про його особливе місце в історії української літератури.

Євген Желехівський – автор «Малорусько-нїмецького словника» (За матеріалами відділу рукописів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України)

У фондах відділу рукописів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України зберігається велика колекція архівних матеріалів відомих українських діячів культури кінця ХVІІ – ХХ століть. Нашу увагу привернули документальні рукописні джерела відомого мовознавця, фольклориста, педагога і громадського діяча Євгена Ієронімовича Желехівського. У центрі нашого дослідження - листи Євгена Желехівського до М.Драгоманова, М.Бучинського, В. Левицького, Ю.Федьковича, І.Белея та ін.

Книжки від Михайла Максимовича у особистій бібліотеці Тараса Шевченка

Видатний український вчений-природознавець, історик, філолог і етнограф Михайло Максимович належав до найближчого кола друзів і знайомих Тараса Шевченка. Вони познайомилися у 1843р. у Києві і їхнє приятельство тривало до кінця поетового життя.

Книжка з колекції Павла Платоновича Потоцького

Колекція Павла Платоновича Потоцького (1857-1938) є однією з найвидатніших за всю історію українського бібліофільства. Її він збирав упродовж сорока років. Як відомо, все його надбання у 1926 році було перевезено в Україну і розміщено на території Києво-Печерської лаври в Музейному містечку. На небосхилі XVII – XVIII ст. яскраво світяться імена плеяди культурно-освітніх діячів, письменників. Вони заклали основу творення нової української літератури.

Музеї і реформи

В музейній сфері у нас досі діяльність підмінює результат. Відсутність мети і результату діяльності нікого не засмучує, оскільки метою є сам процес. Не визначені і учасники процесу: хто є виробником культурного продукту, хто споживачем, хто посередником, хто забезпечує фінансування, в яких пропорціях тощо. У зв’язку з чим не визначені їхні права, а значить і обов’язки.

Серед урядовців завівся крадій живопису?

В УНІАН потрапила течка з вельми цікавими документами. У Національному художньому музеї України (НХМУ) проводиться внутрішнє розслідування, яке ініціював директор музею Анатолій Мельник. Причина розслідування — з приміщень Кабінету міністрів України зникли чотири картини видатного українського імпресіоніста Миколи Глущенка.

Ігор Ольгович, князь Київський, як предтеча «Слова о полку Ігоревім»

Ігор походив із гнізда Ольговичів, хороброго і войовничого роду Чернігівських князів. Ігорю підпорядковувалася Новгород-Сіверська волость. Батьками його були Олег Святославич (онук Ярослава Мудрого) та Осолука, половецька княжна, яку під час святого хрещення нарекли ім’ям Феофанія.

Жіноча молитва за Шевченка

Як свого визнаного і шанованого поета, зустрічала Україна Тараса Шевченка влітку 1843 року. Його «Кобзар» збудив національні почуття, любов до рідного слова не тільки серед простого народу, а й серед українського панства. Для людей, з якими зустрічався і спілкувався тоді поет, «сяйво духу його було чимось надприродним», - згадував Пантелеймон Куліш. Цим сяйвом Шевченкового духу було овіяне і яготинське товариство, де він прожив впродовж трьох місяців.

Фольклорно-етнографічний нарис Олександра Боровиковського «Женская доля по малороссийским песням»

Як відомо, український фольклор, який увібрав в себе знання, досвід, пам'ять про минуле на різних етапах історичного розвитку, формувався упродовж багатьох століть. В його особливу галузь виокремились народні пісні. Перший дослідник епічно-пісенної творчості України Микола Цертелєв поставив українську народну пісню вище найталановитіших романів і поем, оскільки, як він відзначив, ці пісні демонструють «геній і дух народу».

Слово на захист Києва

Неспростовним доказом корумпованості в пам’яткоохоронній сфері є те, як виглядає наше місто. Повертаєшся, навіть після не дуже тривалої відсутності, й моторошно дивитись на вакханалію забудов в історичному центрі 1529-літнього Києва… Це так, для пересічного киянина. Ну, а якщо хоча б трошки познайомитись з реальною «кухнею» видачі дозволів і тими хто їх роками і десятиліттями видавав? І з тим, як змінювалось (чи не для цього?) пам’яткоохоронне законодавство?

Олександр Гаврош «Пригоди тричі славного розбійника Пинті»

Письменник Олександр Гаврош мешкає в Західній Україні, в Ужгороді. Завдячуючи молодим літам та здоров’ю, він невтомно подорожує. Наше знайомство відбулось у Києві, на Фестивалі дитячої книги, який проводив Музей книги і друкарства України.

Василь Симиренко – меценат українського книговидання: за матеріалами виставки «Пам'яті Великого Хорса»

Славна і трагічна історія роду Симиренків, що став по суті провідником національної ідеї у рідному краї. Доброчинність, безкорислива допомога людям, які того потребували, була властива багатьом його представникам. Серед Симиренків широкому загалу більш відоме ім'я Платона Симиренка, що профінансував останнє прижиттєве видання "Кобзаря" Тараса Шевченка, представлене у постійній експозиції Музею книги. Та найвидатнішим меценатом у родині став Василь Федорович Симиренко. Не один куточок експозиції Музею періоду історії книги ХІХ – початку ХХ століття нагадує його ім'я. Але донедавна про це не знали належним чином навіть науковці Музею.

Науково-публіцистичні праці Л.Биковського видані у ХХ столітті (до 115-річчя від дня його народження)

Лев Юстимович Биковський (1895-1992) – це видатна багатогранна, високоінтелектуальна особистість, громадсько-політичний, культурно-освітній, науково-організаційний діяч, науковець, поборник української державності. Інженер-економіст за освітою, він став відомим журналістом і вченим – книгознавцем, бібліотекознавцем, теоретиком та істориком культури, книжкової культури зокрема.

Збирання та збереження книг на теренах Києво-Печерської Лаври

Підсумовуючи історію вітчизняного книгозберігання, слід зауважити, що вона є не тільки цікавою та пізнавальною, але і яскравим прикладом мудрого та дбайливого відношення до справжніх духовних цінностей. Історичний досвід збереження культурної спадщини повинен стати основою формування сучасної національної політики не тільки у сфері бібліотечної справи, але й культури в цілому.

«Вдостой их, боже, вечной славы» (вірші Климентія Зіновіїва, присвячені майстрам книжкової справи)

Український народ у своїй багатовіковій життєдіяльності досяг чи не найбільш вражаючого успіху в розвитку самобутньої культури, мистецтва. Багатющі скарби усної народної творчості, фольклору. На небосхилі XVII – XVIII ст. яскраво світяться імена плеяди культурно-освітніх діячів, письменників. Вони заклали основу творення нової української літератури.

Огляд публікацій ілюстрованого журналу «Екран» (Чікаго, США – 1961-1990)

Дослідження історії української преси буде неповним без вивчення періодики української еміграції. Така можливість з’явилась лише в незалежній Україні, коли поступово відкривається цілий пласт недоступних раніше газет і журналів українського зарубіжжя, які відігравали дуже важливу роль у житті української діаспори, адже вони були осередком національної духовності, передовою ланкою у відстоюванні прав і свобод українців на рідній землі у часи бездержавності.

Михайло Грузов і його колекція україніки. На прикладах виставок в Музеї книги і друкарства України «Зачарованість книгою», 1993 р. та «Світло жив книгочит», 2009 р.

Дві завваги замість вступу. Перша. Одного разу, відвідуючи вранці школу-гімназію № 136 у Києві, я увійшов у вестибюль разом з початком звучання Гімну України і побачив таку картину: усі, як вчителі, так і учні, застигли на місці, хлопці і чоловіки зняли шапки. Так було і у дворі, адже у гімназії заведено правило: якщо гімн починає звучати, ти зупиняєшся, де б не був. Настала зворушлива урочистість. Я слухав гімн і мені згадалася колекція Михайла Грузова. Друга. Переглядаючи колекцію Михайла Грузова у процесі підготовки до виставки «Світло жив книгочит», я постійно згадував Уласа Самчука і його роман «Чого не гоїть огонь». Епіграфом до цього твору автор поставив слова Гіппократа: «Чого не гоять ліки – гоїть залізо, чого не гоїть залізо – гоїть огонь». Після прочитання роману я зрозумів, що є щось таке, чого і вогонь не гоїть – це національне почуття.

Церква й скарби «Переяслава»

Як «служителі культу» і чиновники хитрують із законом, відбираючи в народу вікове культурне надбання

12-річчя Львова в культурній спадщині ЮНЕСКО: хроніка втрат (фотофакти)

«Львів — відкритий для світу» — слоган древнього міста, доволі успішно впроваджуваний місцевою владою та громадськими організаціями з метою привабити туристів, і, поряд із тим, інвестиції. Сотні симпатичних кнайп, ввічливе обслуговування, середньовічна бруківка та давні кам`яниці — незабутня атмосфера старої Європи на теренах України. Сюди їдуть тисячі і тисячі туристів зі всього світу. І їдуть, попри не дуже добре наразі транспортне сполучення, ще не достатню кількість готелів, аби власне побачити шарм середньовічного і водночас молодого душею міста..

Емблема проекту Світова спадщина

20 років в ЮНЕСКО

Виповнилось 20 років перебування «Софії Київської та ансамблю монастирських споруд Києво-Печерської лаври» в переліку об’єктів Всесвітньої культурної спадщини.

Антиквар Ольга Сагайдак: Нардепи кажуть, що вникати в тему переміщення культурних цінностей немає зиску

18 січня на мистецькому аукціоні в Києві продаватимуть твори Врубеля, Шагала, Пікассо, Сахарова. Упродовж тижня, що передуватиме торгам, у музеї «Духовні скарби України» триватиме передаукціонна виставка. Ці події стали приводом до розмови з членом Гільдії антикварів України, співзасновником Аукціонного дому «Корнерс» Ольгою Сагайдак. В інтерв`ю УНІАН експерт розповіла про проблеми українських колекціонерів.

Хто виграв?

Кролевець С. П. Генеральний директор (з 1995 по 2010) Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Голова ВУАМ. Заслужений працівник культури України. Роздуми щодо Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики Союзу РСР стосовно релігій та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій»

Віра — не ворог культурі

У свій час Христос вигнав торговців із храму, нині ж послідовники Христа з духовного центру України виганяють хранителів суспільної пам’яті – музеї, не помічаючи численних торговців: виробами, владою, власністю, ідеями – тут у Лаврі їхні численні офіси. Що ж сталося з духовними нащадками Христа. Їх відділили від держави, яка опікується культурою без них, тож вони і збайдужіли до культури, до культурної пам’яті, а культура залишилась без віри. А хіба існує віра поза культурою, вона, ніби ж, має бути у кожній культурі. Щось тут не так в нашому духовному домі.

Bидання творів Тараса Шевченка 20-30 рр. ХХ ст. в колекції Музею книги і друкарства України

20-ті роки ХХ століття в Україні стали роками національного відродження. Хоча сама політика суперечила інтернаціональним ідеям радянської влади, але зважаючи на опір і вороже ставлення з боку населення України, партія змушена була піти на деякі уступки. У 1923 році було прийнято декрети «Про заходи рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови», «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ», за якими запроваджувалась українська мова в усіх шкільних навчальних закладах та в усіх сферах державного управління.

«Опыть русско-украинского словаря» Михайла Левченка в колекції Музею книги і друкарства України

Друга половина ХІХ ст. в Україні, незважаючи на всі урядові заборони і цензурні утиски, ознаменувалася піднесенням національної свідомості, відродженням української літературної мови, зростання українського книговидання і періодики. Завдяки зусиллям представників української інтелігенції серед яких – професори університетів, викладачі гімназій, письменники, вдалося відстояти право української мови на існування і подальший її розвиток. В 1859 році було засновано в Києві першу українську громаду, що брала активну участь у культурно-національному русі. Майже одночасно виникли українські громади в Петербурзі, Чернігові, Одесі, Харкові.

Миколаївська гражданська друкарня

2010 р. в Росії широко відзначали 300-ліття гражданського шрифту. В Україні гражданські друкарні виникли пізніше, ніж у Росії. Зокрема, Миколаївська друкарня, створена для потреб Чорноморського флоту, була заснована в кінці XVIII ст. Вона увійшла в історію книгодрукування завдяки інтенсивнішій, порівняно з іншими казенними друкарнями, діяльності.

Заставка в могилёвских братских изданиях ХVII – ХVIII веков: белорусско-украинские связи

Типография могилевского Богоявленского братства – один из крупнейших центров белорусского кириллического книгопечатания. Более сорока изданий, вышедших из её стен с 90-х годов ХVII до конца ХVIII веков, - свидетельство последовательной издательской политики братства, художественное убранство этих книг - важный вклад в развитие белорусского искусства книги.

Книгописання в Києво-Печерському монастирі за ігуменства Феодосія Печерського (1059/60-1074рр.)

Поміж видатних діячів Київської Русі 60-70-х pp. XI ст. особливе місце належить фундатору східнослов'янського чернецтва, родоначальнику спільного монашого житія на Русі, другому ігумену Києво-Печерського монастиря, видатному церковному та політичному діячеві, своєрідному церковному письменнику, творцю так званої "печерської ідеології" Феодосію Печерському.

Українські друкарні та стародруки XVI –XVII ст. – значна віха у розвитку культури українського народу

Упродовж усього життя ми звертаємося до книжки, тому що кожна людина прагне пізнавати свій шлях, а книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, всю свою мудрість вони довірили книгам. Адже вони відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.

УКРАЇНСЬКЕ ДРУКАРСТВО У СТУДІЯХ ІВАНА ОГІЄНКА

Видатний громадський і культурний діяч Д. Донцов писав: „Мусимо відповісти собі виразно на питання: де, в якій добі нашої історії, в яких її провідних постатях маємо черпати свій заповіт, свої ідеали”. На нашу думку, у пошуках відповіді особливої уваги заслуговує культурне життя Галичини початку першої третини ХХ ст., що було багатим на події, які мали важливе значення не лише в контексті свого часу, а й залишилися такими і донині.

Українська гравюра у книжковій графіці

На прикладі чудово оформленої книги відомого художника-графіка Георгія В'ячеславовича Якутовича «Ярослав Мудрий» показано, як за допомогою такого виду художнього мистецтва, як гравюра можна створити поетично-художній ансамбль особливих малюнків. Роль таких ілюстрацій в оформленні книги має велике значення.

МОЛОДЬ І РІДНА МОВА (на прикладі діяльності бібліотек України для юнацтва)

Нова доба української незалежності та інтерес молоді до української історії та мови спонукав до розвитку видань з популяризації соборної української мови. На зазначену тему обласні бібліотеки України для юнацтва (ОЮБ) та Державна бібліотека України для юнацтва випустили різні за жанрами та видами матеріали. Зважаючи на те, що на сьогодні є актуальною проблема розвитку і збереження української мови, необхідно врахувати значну роль бібліотек для юнацтва у виконанні цього завдання.

«Ліствиця» Іоана Синайського в літературі та мистецтві

В історії християнської духовності особливе місце займають твори письменників-аскетів, серед яких однією з найпопулярніших є книга Іоана Синайського «Ліствиця райська». Ще за життя автора вона стала бестселером - одним з найпоширеніших підручників духовного вдосконалення не лише для ченців, але і для мирян. Зважаючи на те, що в духовному та культурному просторі східних слов’ян ця книга мала виняткове значення і за кількістю перекладів і за відомістю, один із її рукописних списків представлений у постійнодіючій експозиції Національного музею літератури України.

Графіка слов’янської рукописної книги

Актуальність даної тематики полягає в тому, що слов’янська рукописна книга є однією із найкращих оздоб всієї літератури. Рукописні книги ще за Київської Русі почали переписуватися зі слов'яно-візантійських зразків, переважно з болгарських богослужбових рукописів, оскільки вони вперше з'явилися в Болгарії у перекладах на церковнослов’янську мову.

КНИЖКОВА ВИСТАВКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ: ОРГАНІЗАЦІЯ, ТЕМАТИКА, ПРОБЛЕМИ

Книжкові виставки, як напрям бібліотечно-інформаційної діяльності, з’явились ще в середині ХІХ століття. Виставкова діяльність бібліотек та музеїв є однією з форм розкриття багатства фондів широкому загалу відвідувачів. Це своєрідне мистецтво, результат наукової і творчої роботи бібліотекаря та музейника, одна з найпоширеніших форм бібліотечної роботи, що має на меті популяризацію колекцій, висвітлення актуальних подій сьогодення аби викликати інтерес читачів до літератури різної тематики.

До Історії друкарні Києво-Печерської лаври у першій половині ХХ ст.

На початку ХХ ст. лаврська друкарня залишалася однією з кращих серед численних друкарських закладів, що з’явилися в Україні. Передвоєнне піднесення у промисловості 1910-1914 р.р. сприяло пожвавленню друкарської галузі. В умовах гострої конкуренції лаврська друкарня, дбаючи про якість і конкурентність своїх видань, провадила модернізацію обладнання, запроваджувала нові види друку.

Фототипічні, факсимільні та репринтні видання творів Т.Г. Шевченка у колекції МКДУ

Прижиттєві видання творів Т. Шевченка стали раритетами ще у середині 19 століття. Як відомо, першою його поетичною збіркою був «Кобзар» 1840 року. Наклад якого був більше тисячі примірників. Арешт Тараса Шевченка 1847 року спричинив вилучення «Кобзаря» із бібліотек, приватних збірок. Це привело до того, що на сьогодні лишилося лише кілька примірників оригінального видання.Саме ця обставина зумовила звернення до такої форми відтворення першодруків шевченкових видань, як фототипія.

Про атрибутування окремих видань творів Т.Шевченка у колекції МКДУ

В історії українського життя літературна і мистецька спадщина Тараса Шевченка займає особливе місце і є одним із найцінніших національних надбань. Тому наявність у музейній колекції його прижиттєвих видань або оригінальних мистецьких творів додає їй значимості та унікальності.

Відкритий лист колективу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»

Відкритий лист колективу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»,науковців та краєзнавців Переяславщини.

Музейна справа в Україні: нові ідеї щодо розвитку

Інтерв’ю 11.11.2010 Інни Кузнецової на радіо Свобода з Андріем Вінграновським, головою Державної служби з питань національної культурної спадщини та Сергієм Кролевецем, головою Всеукраїнської асоціації музеїв про розвиток музейної справи в Україні

На місці Десятинної має бути музей

Заступник директора Інституту археології НАН України, доктор історичних наук Гліб ІВАКІН:«На місці Десятинної має бути музей Хрещення Русі.Ніхто з наших ієрархів жодного разу не підійшов до Десятинної... Московський патріархат у принципі не може бути вищим за Київський... Ми нарешті знайшли велику фреску... І блок кладки, який упав на тайник.»

Херсонес Таврійський

Хрест на Херсонесі

Днями в редакцію УНІАН потрапив лист митрополита сімферопольського і кримського (Московського патріархату) Лазаря до Віктора Януковича. У цьому листі Лазар просить Януковича «сприяння у благій справі» – МП хоче забрати собі приміщення заповідника “Херсонес”, що в Севастополі. Нещодавно Американський Фонд світової спадщини (GHF) включив Херсонес Таврійський до списку археологічних об`єктів, що перебувають на межі зникнення. Відповідно до звіту організації, Херсонесові загрожує активне будівництво, ускладнене недостатніми зусиллями щодо збереження пам`ятки. А тут ще й МП активізувався. Яку загрозу для історичної спадщини може становити ця церкви, ми вже бачимо на прикладі Київської Лаври…

Соціальна революція і пам’ятки Золотоверхого Києва

Перебіг подій ХХ ст. рознесено за відомствами. Дослідники української архітектури оминають масові репресії й голодомор, натомість історики України ХХ ст. не беруть до уваги динаміки руйнування православних храмів. Історію масового терору в СРСР і нищення рухомих і нерухомих пам’яток культури не можна розглядати відокремлено. Без врахування людського чинника з’ясувати жодну значну проблему соціальної історії чи історії культури неможливо.

Завдяки громадській підтримці музеї з території Лаври поки не викидають, але й альтернативних приміщень для них не має

Директор Національного музею українського народного декоративного мистецтва Адріана Вялець розповідає передісторію теперішнього скандалу щодо відселення трьох комунальних музеїв з території Лаври.

Святыни или недвижимость

Директор Державного Ермітажу, Президент Спілки музеїв Росії Михайло Піотровський виступив з різкою критикою щодо перспективи ухвалення закону про передачу музейних цінностей церкві. Статтю з критичними оцінками Піатровського на адресу данної ініціативи було опублікрвано в газеті «Время новостей».