Виставка «Не забудеш мене, поки віку твого, моя нене Вкраїно» з нагоди 190-річчя від дня народження Пантелеймона Куліша (1819 – 1897)

Музей книги і друкарства України до Дня Незалежності готує виставку «Не забудеш мене, поки віку твого, моя нене Вкраїно» з нагоди 190-річчя від дня народження Пантелеймона Куліша (1819 – 1897) – видатного українського письменника, вченого, перекладача, видавця, культурно-освітнього діяча.

Виставка побудована на основі зібрання Музею книги та колекції шевченкознавця Володимира Яцюка.

Автор виставки Білоцерківська Ганна Іванівна

26 листопада 2011 року минає 115 років від дня народження Григорія Івановича Коляди (14 (26). 11. 1896 – 20. 02. 1977), визначного вченого-книгознавця та мовознавця, доктора філологічних наук.

Народився Григорій Коляда у селі Чорнухи на Полтавщині. Освіту здобув на історико-філологічному факультеті Московського університету та Київському інституті народного господарства. Закінчив аспірантуру з історії книги при Всенародній бібліотеці України.

Протягом багатьох років він викладав у вузах латинську, українську, старослов'янську та польську мови, а також курс палеографії. Помер Г.І.Коляда 20 лютого 1977 р. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

За життя вченому вдалося зібрати прекрасну колекцію книг, понад 4 тисячі одиниць. Це переважно видання української класичної літератури XIX ст., книги з мистецтвознавства, історії, бібліографії та книгознавства. За цією збіркою полювали органи держбезпеки ще до війни. Та він зумів її зберегти під час воєнного лихоліття. Після війни, розуміючи, що його знову переслідують, щоб уникнути арешту, Коляда виїхав до Узбекистану й тривалий час там переховувався. Коли настали спокійніші часи, влаштувався працювати до Ташкентського університету, був викладачем, професором.

Г.І.Коляда – не лише невтомний колекціонер, але й глибокий дослідник книжки, що чудово розумів її призначення. Учений захистив докторську дисертацію "Иван Федоров первопечатник", досліджував історію книговидавничої справи Львівського братства, діяльність Памва Беринди, Гавриїла Дорофеєвича, Балабанівських друкарень. Разом з Ісаєвичем Я.Д. підготували розділ у колективній монографії "Книгодрукування на Україні" (К.: "Наукова думка", 1964 р.). про історію книгодрукування на західно-українських землях у XVI-XVIII ст. тощо. Дізнавшись про створення у Києві Музею книги і друкарства України (1972 р.), ознайомившись з його тематико-експозиційним планом, він радо сприйняв повідомлення про те, що Музей буде працювати у приміщенні колишньої друкарні Києво-Печерської лаври, де видавалися книжки понад 300 років – з XVII ст. і до поч. XX ст. Його приїзд до Києва став подією в культурному житті України. У січні 1976 року Коляда Г.І. вирішив найціннішу частину своєї бібліотеки – українське слово в друках XIX cт. (236 одиниць) подарувати музею.

Описували подаровані книжки працівники музею Гальчук Л.І., Репецька В.К. та Сулима М.М. Вчений особисто замовив художникові В.Є.Перевальському екслібрис до переданої музею збірки: на тлі колосся та дубового листя зображена стрічка з написом "Українське слово в друках 1798 – 1897 рр. Із книг В., Г. і О.Коляд". Свою колекцію вчений назвав збіркою "За сто літ" – від першого видання "Енеїди" І.П.Котляревського (СПб, 1798 р.) до видання тритомної антології української художньої літератури "Вік" (кінець ХІХ ст.).

У грудні 1976 року Коляда подарував музею колекцію видань з книгознавства (126), а також два українські стародруки XVII ст. – "Служебник" ( Стрятин, 1604) і "Літургіон" ( К., КПЛ, 1629). Після смерті Григорія Коляди понад 200 книжок з бібліотеки вченого було закуплено у його родичів.

Серед них – перше видання "Енеїди" І.П.Котляревського ; "Грамматика малороссийского наречия" А.Павловського, що сприяла виробленню норм української літературної мови; "Опыт собрания старинных малороссийских песней" М.Цертелева (СПб, 1819) – перший збірник народних дум; перше видання різножанрових творів Григорія Сковороди (СПб, 1861), чимало видань прижиттєвих творів української класичної літератури – Т.Шевченка, Марка Вовчка, І.Франка, М.Старицького, Лесі Українки, В.Стефаника та ін. Музею були передані рідкісні видання української періодики, антології, підручники і т.і.

На багатьох виданнях – автографи, дарчі написи видатних учених, письменників, зокрема, М.Старицького, І.Каманіна, Панаса Мирного, П.Житецького, М.Петрова, О.Потебні, С.Маслова, Я.Щоголіва та інших. Чимало книжок мають печатки, штампи відомих учених, культурних діячів, письменників П.П.Потоцького, М.Комарова, Б.Грінченка, Д. Дорошенка та ін., а також книгарень, видавництв: НТШ, т-в "Друкар", "Вернигора" та ін.

На сторінках і форзацах видань – записи вченого олівцем: де, коли і за яку ціну була придбана книжка. Також вказані діючі на той час букіністичні книгарні, колишні назви вулиць тощо. Більшість книжок придбана у київській букіністичній лавці книгокульторгу на Фундуклеївській (нині вулиця Богдана Хмельницького) та в книгознавця і бібліофіла Юрія Меженка. За роки незалежності України експозиція Музею поповнилася виданнями друкарні П.Куліша, Б.Грінченка, М.Драгоманова, імена яких у радянський час були офіційно заборонені і забуті. Вперше широко збірка була представлена в експозиції музею на виставці до 90-річчя з дня народження Григорія Івановича Коляди у грудні 1986 року. У 2001 році відбулася ще одна виставка до 105-ї річниці від дня народження вченого під назвою "Щедрий дар", де експонувалися видання, що зберігаються в запасниках музею, всього понад 100 експонатів: книги, рукописи, а також листи та фото з колекції відомого вченого історика та книгознавця С.І.Білоконя. Значна частина видань з подарованої колекції (81 од.) вже понад три десятиліття експонується в залах Музею книги. З нею познайомилися сотні тисяч відвідувачів. Збірка, подарована музею у 1976 році Григорієм Івановичем Колядою, є найбільш повною і цінною колекцією, що належить Державному музеєві книги і друкарства України. Загалом вона становить понад 600 одиниць зберігання.

Фотодобірка з відкриття виставки