Виставка «Україну та її народ він любив більше, як себе»

Відкриття виставки відбудеться 26 грудня 2011 року о 15.00 годині.

Книжково-ілюстративна виставка присвячена 150-річчю з дня народження Євгена Харлампійовича Чикаленка – видатного громадського діяча, видавця, одного з найбільших меценатів українського руху кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Євген Чикаленко народився 21 грудня 1861 року в с. Перешори на Херсонщині (тепер Одеська область). Навчався в Одеській гімназії, згодом – у Єлисаветградському вищому земському реальному училищі, Харківському університеті. Переслідувався як член драгоманівського гуртка, в 1885-1890 рр. перебував під наглядом поліції в с. Перешори. Чикаленко брав активну участь в українському національно-культурному русі як організатор і меценат та у створенні української преси, зокрема газет «Громадська думка» (1906) та щоденної газети українською мовою «Рада» (1906-1914). Переїхавши до Одеси, Є.Чикаленко допоміг М.Комарову згуртувати осередок для упорядкування російсько-українського словника. Був активним членом словникової комісії. На його кошти і вийшов у Львові «Словарь російсько-український в 4-х томах», укладений М.Комаровим (1893-1898), газета «Селянин», що була органом Революційної Української Партії, місячник «Нова Громада» тощо.

Є. Чикаленко фінансував видання українською мовою творів М.Коцюбинського, Б.Грінченка, В. Винниченка, А. Тесленка та інших, що друкувалися в «Киевской старине» і «Літературно-науковому віснику».

Євген Харлампійович ніколи не фіксував суми, які він жертвував: «…я не пам'ятаю, на яку суму, бо ніколи не записував своїх витрат на громадські справи». Чикаленко також керував роботою книгарні «Киевской старины», що після Б.Грінченка «перейшла у моє завідування, а з 1905 року я став її юридичним власником… і завідував нею з 1902 року до революції 1917 року».

Чикаленко спонсорував організацію у Львові Українських наукових курсів та будівництво Академічного дому для студентів-українців. Допомога Чикаленка не забулася – 7 грудня 1930 р. з ініціативи вдячного українського студентства на мурах Академічного дому було розміщено таблицю з написом: «На вічну пам'ять великого громадянина Чикаленка, основника цього Дому. Українське студентство. 7.12.1930». Благодійницька діяльність, якою займався постійно, стала філософією його життя, високим проявом патріотизму. Вже трохи затерлися слова Є. Чикаленка: «Легко любити Вкраїну до глибини своєї душі, важко любити її до глибини своєї кишені». Хоч та кишеня була зовсім не бездонною. Є. Чикаленко мав чимале власне господарство, як практик і фахівець написав українською мовою «Розмови про сільське хазяйство» та інше, що розійшлося півмільйонним тиражем і були високо поціновані сучасниками. Крім успадкованих Перешорів, Євген Харлампійович володів маєтком в селі Кононівка на Полтавщині (тепер Черкащина), який купив за рік до того, як оселився в Києві (1900). Тут він перебував у центрі всіх українських справ. 1904 р. видав збірник «300 найкращих українських пісень». Є.Чикаленко – один із засновників ряду українських культурницьких і політичних організацій: Загальної української організації (1897), Української Демократичної Партії (1904), Товариства Українських Поступовців (1908 ).

Під час Першої світової війни у зв'язку з загрозою арешту вимушений був виїхати до Фінляндії. З січня 1919 р. перебував в еміграції у Галичині, Варшаві, Австрії. 1925 р. Чикаленко переїжджає до Чехословаччини, де обійняв посаду Голови Термінологічної комісії при Українській Господарській академії в Подєбрадах. В 1921 р. Чикаленко надрукував статтю «Про українську літературну мову».

Є. Чикаленко залишив «Щоденник» і «Спогади», в яких відтворив панораму українського життя на зламі двох століть. В еміграції Чикаленка постійно переслідувала матеріальна скрута, але він зазначав у «Щоденнику»: «В сто крат легше давати гроші, ніж брати їх від когось!» Безцінною є епістолярна спадщина Є.Чикаленка, частина якої опублікована нині і представлена на виставці. Про значення листування сам Євген Харлампійович писав: «Теперішні листи колись будуть цінним матеріалом для історії нашого руху, і їх треба берегти…»

Є.Х. Чикаленко помер 20 травня 1929 року в м. Празі, похований у с. Подєбради. Ім'я Є.Чикаленка було живим носієм ідеї соборності, його знали й шанували придніпряни і галичани, кубанці й українці з Зеленого Клину, з Далекого Сходу, з Сибіру. Дочка Ганна наголошувала, що її батько належав до людей однієї мети. Над його життям панувала ідея українського національного відродження, підкріплена великою безкорисливою любов'ю до України. Виставка побудована на основі музейної колекції, де зібрані видання праць Є. Х. Чикаленка та дослідження про нього різних років, зокрема рідкісні публікації «Щоденника» (1907-1917) та «Спогадів» (1861-1907), збірка «200 найкращих українських пісень» (1897), що досі не перевидавалася; останні друки видавництв «Темпора», «Рада», «Ярославів Вал», імені Олени Теліги, а також матеріали із приватних архівів онука – киянина Є.І.Чикаленка (книги з автографами, родинний фотоальбом, документи тощо), істориків Н. І. Миронець, І. М. Старовойтенко, бібліотеки імені О.Ольжича, Національної історичної бібліотеки України, експонатів з колекції музею СШ села Кононівка Черкаської області та ін.

Створена виставка за сприяння Ліги українських меценатів.

Виставка відкрита для відвідувачів з 10 до 17 години щодня (крім вівторка). Музей книги і друкарства України розташований у Києві на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (вул. Івана Мазепи, 21, корп. 9). Телефони для довідок (044) 280-79-76, 280-52-56, 280-22-10.