Bидання творів Тараса Шевченка 20-30 рр. ХХ ст. в колекції Музею книги і друкарства України

20-ті роки ХХ століття в Україні стали роками національного відродження. Хоча сама політика суперечила інтернаціональним ідеям радянської влади, але зважаючи на опір і вороже ставлення з боку населення України, партія змушена була піти на деякі уступки. У 1923 році було прийнято декрети «Про заходи рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови», «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ», за якими запроваджувалась українська мова в усіх шкільних навчальних закладах та в усіх сферах державного управління. Всі ці заходи сприяли розширенню українського книговидання: друкувалося багато українських підручників, готувалися українські термінологічні словники, видавалися твори тогочасних українських письменників та письменників класиків і серед них, в першу чергу, твори Тараса Шевченка.

У 1926 році було засновано Інститут Шевченка, який разом з Українською Академією Наук зібрав групу видатних вчених-літературознавців, які працювали над виданням творів Шевченка, їх коментуванням та популяризацією його творчості: Дмитро Багалій, Ієремія Айзеншток, Сергій Єфремов, Михайло Новицький, Олексій Новицький, Володимир Міяковський, Павло Филипович та ін.

Перше повне видання творів Тараса Шевченка у п’яти томах було підготоване до друку за редакцією Богдана Лепкого. Воно вийшло впродовж двох років - 1919-1920 рр. Це найкраще видання спадщини Шевченка за редакцією Богдана Лепкого і найповніше видання творів поета на той час. Згодом Володимир Дорошенко дав йому таку оцінку: «Найцікавіше з усіх видань, безперечно, п’ятитомне видання «Української накладні» (Якова Оренштайна) під редакцією Богдана Лепкого». [6, 73]

На жаль, у Музейній колекції ми маємо лише четвертий том цього п’ятитомного видання, у якому надруковані повісті Шевченка, драма «Назар Стодоля» та Щоденник у перекладах українською мовою. Наприкінці тому Б. Лепкий подав коментарі та тлумачення малозрозумілих слів.

У 1925 р. у харківському видавництві «Пролетарій» вийшло перше повне видання шевченкового щоденника мовою оригіналу - «Дневник». Вступну статтю, пояснення та примітки до книжки написав Ієремія Айзеншток – один із засновників та науковий співробітник Інституту ім. Т. Шевченка.

Тут подано історію написання щоденника, коментарі до його записів та хронологію виходу його окремих частин. Вступна стаття і коментарі написані російською мовою. Наклад видання – 6 000 тисяч примірників. Для ілюстрування книжки використано малюнки Т. Шевченка.

Вже згадуваний Володимир Дорошенко так відгукнувся про це видання «Дневника»: «… воно передовсім дійсно повне щодо тексту й щодо подибуваних серед тексту рисунків – редактор користувавсь і рукописом оригіналу – далі воно має відповідний вступ і багаті та сумлінні коментарі; в кінці видане воно з тепершішнього боку дуже добре й оздоблене численними Шевченковими малюнками (автопортретами й портретами поетових приятелів його й таки пензля). З сих ілюстрацій треба відмітити прекрасний оренбурзький автопортрет Шевченка з 1849, досі ще не репордукований». [1, 347]

Того ж 1925 року у Києві Володимиp Гадзінський та Кость Буревій надрукували двотомник «Т. Шевченко. Твори», куди увійшла його поетична та прозова спадщина. Художник-оформлювач видання – видатний український художник-футурист Анатоль Петрицький; тут також використані ілюстрації Степана Васильківського та Миколи Самокиша.

У Музейній колекції зібрані видання творів Т. Шевченка, які виходили у 20-ті роки у багатьох державних видавництвах - «Книгоспілці», «Сяйві», «Література і мистецтво», «Рух», «Пролетарій», «Держвидаві України». 1926 року у видавництві «Час» надрукований «Кобзар» і «Вибрані твори. Проза» за редакцією директора Інститу Книгознавства Юрія Меженка. Поезії подано не за хронологічним, а за тематичним принципом.

У передмові до «Кобзаря» він подав життєпис Т. Шевченка та оцінку його поетичної творчості. А про сам «Кобзар» сказав так: «невеличка книжечка, а наробила вона стільки, що инших тисячі книжок не зроблять. Багато люду вона розворушила..». [17, 12]

Як відомо, першим повним виданням поезій Т. Шевченка був «Кобзар» 1907 р. за редакцією Василя Доманицького; за ним передруковувалися видання і в 20-х рр. Одне із них - «Кобзар. Повне зібрання поезій» з’явилося у київському видавництві «Сяйво» 1926 р.

Вступну статтю до книжки підготував радянський шевченкознавець Ананій Лебідь, у ній подано життєпис Т. Шевченка та звернено увагу на значення «Кобзаря» для українців. Справжньою окрасою книжки є її художнє оформлення, яке виконав відомий український художник Антін Середа. На обкладинці він зобразив козака Мамая із кобзою на тлі українського краєвиду. Тексти віршів надруковані у дві колонки, пояснення до творів – посторінкові. Наклад видання – 25 000 примірників. Книжка представлена в експозиції Музею книги і є на сьогодні раритетом.

У другій половині 20-х років Українська Академія Наук та Історико-Літературне Товариство розпочали підготовку першого наукового видання творів Шевченка (вийшло у «Книгоспілці» у серії «Літературна бібліотека», 1927 р.). Над ним працювали кращі шевченкознавці того часу – Сергій Єфремов, Михайло Новицький, Агатангел Кримський. Головною метою їхньої роботи було: «дати певну хронологію і точний, перевірений за автографами поета й тогочасними виданнями його віршів, текст поезій «Кобзаря». [20, 6]

Про свою працю у вступній статті шевченкознавці писали: «ми беремо власні редакторські вказівки і побажання поета, рахуємося, насамперед, з багатою рукописною спадщиною Шевченка, а потім уже керуємось теоретичними міркуваннями про останню редакцію». [20, 6]

Упорядники готували видання за рукописами поета, які були передані до архівних фондів Інституту і зберігаються зараз у Відділі рукописів та текстології Інституту літератури НАН України. В основу «Поезій» взято «Кобзар» 1860 р. з власноручними правками Шевченка (поезії 1838-1842 рр.), збірку «Три літа» (1843-1845), «Малу» та «Більшу» книжки. У додатках подано незакінчені та приписувані Шевченкові вірші. Всі твори надруковано за тогочасним академічним правописом.

У виданні збережено авторську графічну композицію - кожний вірш розпочинається із нової сторінки. Саме так записував свої твори Т. Шевченко до рукописної збірки «Три літа». У цьому виданні вперше Михайло Новицький опублікував поему «Осика» в останній редакції автора 1858 р. (у попередніх виданнях її друкували під назвою «Відьма»). Вперше також подано заголовок «В казематі» до циклу віршів і присвяту «Моїм соузникам».

Користування виданням полегшують пояснення, примітки та алфавітний покажчик творів. Впродовж 1927-1928 рр. Інститут літератури (Борис Навроцький, Михайло Новицький, Дмитро Багалій) також підготував і видав окремі твори поета, призначені для масового читача – «Єретик, «Наймичка», «Сон», «Кавказ».

У Музеї зберігаються три видання: «Заповіт», «Світе ясний», «Сон» («Книгоспілка», 1929 р.), над оформленням яких працював маловідомий на сьогодні український художник Микола Міщенко (1895-1960 рр.) – автор багатьох картин на шевченківську тематику. Їх наклад - 15 000 – 20 000 примірників.

У 1927 році у видавництві «Сяйво» з ілюстраціями Петра Носка та художньою обкладинкою Антіна Середи вийшов том «Поезій» Т. Шевченка. У тому ж році видання (50 000 тисяч примірників) було вилучено із бібліотек та знищено. У Музеї зберігається факсиміле цього тому, яке надрукував видавничий дім «Альтернативи» (із виявленого у Парижі примірника) у 2003 р.

Наступного, 1928 р., у цому ж видавництві вийшли «Повісті», але у книжці не було зазначено, що це був другий том із двухтомної повної збірки творів. Видання «Повістей» видавці ілюстрували малюнками Т. Шевченка, а обкладинку скомпоновано без зазначення імені автора у стриманному шрифтово-декоративному варіанті. Встуну статтю до книжки написав Ф. Якубoвський. У ній він високо оцінив талант Шевченка-художника, його знання з історії, археології, етнографії. А про прозові твори Т. Шевченка літературознавець зауважив, що вони «не визначаються ні особливою глибиною психологічного змалювання героїв, ні вмінням зацікавити читача з суто сюжетного боку». [18, 7] Така оцінка, очевидно, була зумовлена тим, що другий том друкувався під посиленим цензурним контролем тогочасної влади. Очевидно, що повісті передруковано із Повного видання за редакцією і в перекладі Богдана Лепкого, але прізвище перекладача у книжці не зазначено.

Як відомо, збірки творів Шевченка найчастіше друкувалися під назвою «Кобзар». Радянський літературознавець, Петро Богацький, так сказав про популярність цієї книжки у той час: «у всяку пору і при найбільшій друкарській скруті видавець ладить до видання не що инше, як «Кобзаря», гадаючи, що лише тою книгою поладить свої підірвані комерційні інтереси, а при тім доканає і патріотичного лету». [2, 63] У «Книгоспілці» за понад 10 років вийшло шість видань «Кобзаря». У фондовій колекції Музею зберігається четверте видання 1929 р., що вийшло накладом 75 000 примірників.

Автор вступної статті – Володимир Коряк. Ілюстрації до книжки виконанні за малюнками Івана Їжакевича, Порфирія Мартиновича, Опанаса Сластьона, Костянтина Трутовського, Миколи Ткаченка. Мистецькою оформленням вирізняється московське видання «Дневника» Т. Шевченка, що вийшло у видавництві «Асаdemia» 1931 року (серія «Памятники литературного и общественного быта»). Художник Петро Шиллінговський підготував для видання портрет Т. Шевченка (дереворит), він також розробив дизайн обкладинки, супер-обкладинки, а також створив заставку та кінцівку.

Текст у виданні поданий мовою оригіналу за академічним виданням, яке готував Сергій Єфремов. Орфографія текстів книжки – тогочасна. Автор передмови, А. Старчаков, порівняв творчість Шевченка із творчістю ще одного достойного українця - Миколи Гоголя. На його думку, здійснилась одна із мрій поета - Україна отримала свободу із приходом Радянської влади.

Тут було вперше подано нову наукову інформацію про оточення Т. Шевченка: К. Брюллова, Ф. Волконського, М. Комаровського, К. Новицького, В. П. і П. В. Енгельгардтів, тощо.

Про те, що видання готувалося за науковим академічним текстом свідчать нотатки у вступному слові С. Шестерікова: «что же касается примечаний, сопровождающих текст, - в них мы поставили себе целью кратко разъяснить все, по возможности, места дневника, нуждающиеся в объяснениях. Неизмеримо меньшие по своему объему, чем коментарии академического издания, они нередко основаны на материале, собранном в последнем..». [14, 22]

Вперше 100 000 накладом вийшов «Кобзар» виданий співробітниками Інституту Шевченка НАН УРСР Ієремією Айзенштоком, Миколою Плевако та Андрієм Річицьким. В Музеї зберігається 3-тє перевидання, яке вийшло 1932 р. у видавництві «Література і мистецтво». Обсяг книжки – 304 сторінки.

На початку книжки Андрій Річицький подав коротеньку біографію Т. Шевченка. Значна частина статті присвячена світогляду поета і подана в світлі соціалістичного реалізму. Тут йдеться про близькість поету ідеї комунізму та пролетарського світогяду: «зародки цього світогляду в нього безперечно є, хоч вони неоформлені й невиразні». [18, 6] Книжка зручна у користуванні – вірші подано у дві колонки із посторінковими примітками, які готували редактори І. Айзеншток та М. Плевако.

У 1934 році вийшов «Кобзар» російською мовою у перекладі Федора Сологуба та детальними коментарями Михайла Новицького. Про підготовку над цим виданням свідчить таке повідомлення ще від 10 березня 1929 року: «Після незадовільних перекладів «Кобзаря» Чвірьовим та Бєлоусовим Держвидав РСФРР вирішив видати новим перекладом повний «Кобзар» Т. Г. Шевченка. Видання внесено до цьогорічного плану». [15, 341] Видання вийшло за загальною редакцією професора Піксанова. Це був перший якісний переклад творів Шевченка без купюр. Книжка перевидавалась у 1935, 1939 рр. У фондах Музею зберігається перше її видання.

Значним центром дослідження та видання творів Т. Шевченка був Львів, де з 1873 р. діяло Наукове Товариство Шевченка, а також Варшава, куди емігрували окремі літературознавці.

На той час проблемою у видання шевченківських творів було те, що від часу появи «Кобзаря» 1840 р. і до 1920 р. не було видано жодного видання, яке охоплювало б всю спадщину письменника: поезію, прозу, дрматургію, малярську творчісь.

Першим повним виданням поетичної і прозової спадщини Шевченка стало шістнадцятитомне «Повне видання творів» за редакцією Павла Зайцева, підготоване, науково опрацьоване та видане співробітниками Українського Наукового Інституту впродовж 1934-1939 рр.

Над цим виданням працювали кращі науковці-шевченкознавці того часу: Павло Зайцев, Роман Смаль-Стоцький, Андрій Петренко, Роман Лотоцький, Агатангел Кримський, Михайло Рудницький, Володимир Дорошенко, Євген Маланюк, Максим Славінський. Переклади творів готували Леонід Білецький, Дмитро Дорошенко, Степан Сірополко, Володимир Сапіцький. Видання вийшло в 14 томах. Більшість томів було надруковано у друкарні Українського Наукового Інституту, решта – у друкарні братів Драпчинських.

У колекції Музею є 8 томів «Повного видання творів» (2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 14). Томи друкувалися в такій послідовності:2, 7, 3, 6,11, 8, 9, 14, 4, 12, 10,15. Перший том цього видання, який містить найповніший життєпис поета під назвою «Життя Тараса Шевченка», вийшов аж у 1939 р. Його автором був Павло Зайцев. Однак книжка до читача так і не потрапила - її у 1939 році за розпорядженням комуністичної влади знищили представники радянських військ, які увійшли до Львова. Вціліло лише кілька примірників, за одним із них була видана ця праця заново аж через 16 років (Нью-Йорк, Париж – Мюнхен), у 1955 році. Згодом Юрій Луцький переклав життєпис Тараса Шевченка англійською мовою (виданий у Канаді 1988 р.).

Залишилися ненадрукованими 5-ий і 13-ий томи, а том 16-ий «Бібліографічний покажчик творів Т. Шевченка (1840-1938)» вийшов окремою книгою. Його упорядник, уже згадуваний директор бібліотеки НТШ у Львові - Володимир Дорошенко. Це була найповніша бібліографія на той час. До видання літературознавець також підготував додаток. У ньому він вмістив статистичні відомості про видані твори Шевченка окремими книгами. За підрахунками цього дослідника до 1938 року з’явилось 476 назв видань загальною кількістю 4.923.440 примірників.

У 1959-1963 рр. «Повне видання творів» за редакцією Павла Зайцева було перевидано у видавництві Миколи Денисюка (США, Чикаго). Перевидання мало додаткові коментарі та наукові статті, підготовлені Богданом Кравцівим, Дмитром Чижевським. Також було використано шевченкознавчі праці Пантелеймона Куліша, Івана Франка, Михайла Грушевського, Сергія Єфремова, Леоніда Булаховського, Євгена-Юлія Пеленського, Тодосія Осьмачки, Дмитра Антоновича та ін. Для музейної колекції ці книги подарував Голова НТШ у Європі, професор Аркадій Жуковський.

У фондах Музею маємо також ще два львівські видання: «Назар Стодоля», які видало (НТШ, серія «Український театр», 1930 р.); «Малий Кобзар. Збірка для дітей» («Русалка», 1930 р.). Остання мала типографські помилки і, за інформацією Володимира Дорошенка, було продано тільки частину накладу.

У Наддніпрянській Україні радянське шевченкознавство мало свої певні здобутки. З 1921 року при Академії Наук України діяла Комісія для видання пам’яток новітнього українського письменства, яку очолював Сергій Єфремов. Серед її планів була і підготовка Повного академічного видання. Однак із запланованого восьмитомного видання зроблено тільки частину: Сергій Єфремов разом із іншими працівниками Комісії видав «Щоденник» (четвертий том; 1927 р.) та «Листування» (третій том; 1929 р.). У музейній колекції вони відсутні.

Крім Сергія Єфремова до складу Комісії входили також Павло Зайцев, Микола Зеров, Микола Плевако, Володимир Міяковський. Упорядники першого академічного видання намагалися дуже точно передати не тільки лексику, але й правопис поета.

Наприкіці 20-х років роботу над виданням спадщини Шевченка було припинено (залишився сигнальний примірник невиданого восьмого тому, укладеного Олексієм Новицьким). У 1928 році Сергія Єфремова заарештували, зазнали репресій інші шевченкознавці - Павло Филопивич, Володимир Міяковський, Сергій Пилипенко.

Наступною спробою повного академічного видання в радянській Україні стало зібрання під редакцією Володимира Затонського та Анатолія Хвилі. До першого тому цього видання ввійшли вірші 1838-1847 рр., до другого – поезії 1847-1861 рр. Такий поділ повторювався і зберігся в останньому академічному виданні. Після появи перших двох томів виданння також довелося припинити.

Найбільше видань шевченкових творів з’явилось у ювілейному 1939 році – році 125-річчя від дня народження поета. За постановою Президії Академії наук УРСР була розпочата підготовка нового академічного видання його творів у десяти томах.

Того року з’явились два томи першого Повного академічного видання творів Шевченка у десяти томах, з позначкою «видання ювілейне: 1814-1939 рр.», які ми маємо у декількох примірниках. (Редакційна колегія: Олександр Білецький, Михайло Геппенер, Дмитро Копиця, Олександр Корнійчук, Сергій Маслов, Павло Попов, Федір Редько, Максим Рильський, Павло Тичина; Відповідальний редактор Борис Якубський).

«Це є перше повне видання творів Шевченка, в яке увійде все відоме з творчої спадщини великого Кобзаря. У видання включено новознайдені твори поета: «Песня караульного у тюрьмы» (з драми «Невеста»), «За що ми любимо Богдана?». Відомий уже раніше план повісті «Из ничего почти барин» був вперше введений у зібрання творів, вперше надруковано вісім листів Шевченка, а 26 листів вперше ввведено у зібрання творів, вперше у зібрання творів введено записи усної народної творчості. Текст поезій Шевченка звірений з автографами та іншими авторитетними джерелами, очищений від численних нашарувань і перекручень, які допускалися попердніми редакторами та іншими авторитетними джерелами, вперше текст російських повістей було введено в загальне зібрання творів в оригіналах за текстами. Звіреними з автографами, вперше було дане зведення всіх варіантів усієї літературної спадщини Шевченка», - згодом говорив про особливості цього видання Євген Кирилюк. [11, 59]

У 1951 році перші два томи були виданні повторно та підготовлені нові, які виходили на початку 60-их рр. минулого століття (останній десятий том вийшов 1964 році). Того ж року за цим виданням було розпочато підготовку над шістьма томами поетичної та прозової спадщини Т. Шевченка. Цей десятитомник став основним джерелом, звідки впродовж кількох десятиліть передруковувалися твори Т. Шевченка.

У 1939 році надруковано «Повну збірку творів» Т. Шевченка у п’яти томах, підготовлену співробітниками Інституту літератури АН УРСР - Олександром Корнійчуком, Павлом Тичиною, Максимом Рильським, Федором Редьком, Дмитром Копицею, Олександром Парадиським. Відповідальним редактором всіх п’яти томів був Олександр Білецький. Художнє оформлення до книжки виконане за ескізом художника Михайла Караванського. Книга має вишукані, вдало скомпоновані титульні аркуші, форзаци та фронтисписи; картонна палітурка з високомистецьким тисненням в однотонній світло-коричневій гаммі. Наклад кожного тому – 20 000 примірників.

Над ілюструванням і оформленням ювілейних видань Тараса Шевченка працювали тоді найкращі українські художники: у Музеї книги і друкарства України зберігаються окремі видання з оформленням художників - Івана Їжакевича, Василя Касіяна, Гаврила Пустовійта, Антіна Середи, а також Марії Котляревської, Олександра Люстрицького, Олексія Морозова-Ласс та ін.

Тоді масово почали виходити твори в перекладах мовами народів Раянського Союзу. Маємо, наприклад, декілька збірок вибраних творів для дорослих та дітей російською мовою.

За даними бібліографічного покажчика Володимира Дорошенка, з 1920 до 1938 минулого століття було видано 182 назви видань творів Т. Шевченка, загальним накладом 2.991.790 примірників. А загальний наклад шевченківських видань довоєнного ювілейного 1939 року складає 21 назву із 645 235 примірників. Тобто маємо загальку цифру видань 20-30-их рр. – 203 назви видань у 3.637.025 примірників.

З них у колекції Музею книги і друкарства України є 73 видання (108 примірників). Більшість книг надійшла впродовж 70-80-х років минулого століття, коли Музей почав формувати свою колекцію. Виданння були передані з Києво-Печерського заповідника, ЦНБ АН УРСР, Історичної бібліотека України, бібліотеки Одеського Державного університету, бібліотеки ім. Лермонтова (м. Ленінград), Державної історичної бібліотеки (Москва). Частину книг було закуплено у букіністичних магазинах та приватних осіб (Шеремет В. М., Винокур Е. М., Олійник З. В., Романенко Н. Т.); деякі книги також надійшли з обмінного фонду бібліотек.

Видання 20-30-их рр. ХХ ст. відіграли значну роль у популяризації творчості Шевченка, вони доносили його Слово до широкого кола читачів. В той же час багато із них є зразками мистецтва оформлення та ілюстрування.

Література:

1.Айзеншток І. Дневник // Літературно-науковий вісник». Кн. 7-8. - К., 1925.

2.Богацький П. Нове про Т. Шевченко. (1924-1927) // Літературно-Науковий вісник. Кн. 5. – К., 1927.

3.Ващенко М. Мова Тараса Шевченка. - Х., Вид-во Харківського ордена Трудового Червоного прапора Державного унівеситету ім. О. М. Горького, 1963.

4.Геппенер М. Рукописна спадщина Шевченка // Збірник статтей до 125- ліття з дня народження (1814- 1939). – К., Вид-во АН УРСР, 1939.

5.Дорошенко В. Бібліографічний покажчик творів Т. Шевченка. 1840-1938. – Л., 1938.

6. Дорошенко В. Стара Україна. – Ч. 3-4, 1925.

7. Дорошенко В. Літературно-Науковий вісник. Кн. 7/8. – К., 1925 р.

8. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – 2-ге вид. – К., Обереги, 2004. – («Бібліотека українського раритету»).

9. Енциклопедія українознавства: У 10-ти тт. Т. 8 / За ред. В. Кубійовича. К., Глобус, 1996.

10. Енциклопедія українознавства:У 10-ти тт. Т. 10 / За ред. В. Кубійовича. К., Глобус, 1996.

11. Кирилюк Є. Питання шевченківської текстології // Збірник праць дев’ятої наукової Шевченківської конференції. – К., АН УРСР, 1961.

12. Шевченківський словник. У 2-х тт. Т. 1. – К., Головна редакція УРЕ, 1977.

13. Шевченківський словник. У 2-х тт. Т. 2. – К., Головна редакція УРЕ, 1977.

14. Шевченко Т. Дневник. - М. – Ленинград: Academia. - 1931.

15. Шевченко Тарас. Документи і матеріали. 1814-1963. – К., Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1963.

16. Шевченко Тарас. Його життя та творчість. – 3-тє, доп. видання. - Л., Українське виадавництво, 1941.

17. Шевченко Т. Кобзар. – К., Час, 1926.

18. Шевченко Т. Кобзар. – К., Література і мистецтво, 1932.

19. Шевченко Т. Повісти. Повна збірка творів. – К., Сяйво, 1928.

20. Шевченко Т. Поезія. Т. 1: Чигиринський Кобзар (1838-1842). – К., Книгоспілка, 1927.

21. Шубравський В. Шевченко і літератури народів СРСР. – АНУРСР, 1964.