Лекція «Соловецькі табори та тюрма. 1920–1939»

Анонсована лекція «Соловецькі табори та тюрма. 1920–1939» завідувачки відділу історії ХХ століття Ольги Бочкарьової з Соловецького музею-заповідника відбулася в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського 17 січня 2014 року. Під її враженням учасники зустрічі перебувають і перебуватимуть ще довго. Саме тому у звіті про цю подію ми вирішили зафіксувати відгуки як співіробітників Музею Михайла Грушевського, так і гостей.

"В Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського у Києві я мала нагоду слухати соловчанку Ольгу Бочкарьову вчетверте. Вперше я почула її лекцію 7 серпня 2013 р. на Соловках у збудованому в середині 1920-х років табірному бараку, що у 2010 р. був перетворений на музейну експозицію «Соловецькі табори та тюрма (1920-1939)». Того дня вранці відбувся меморіальний мітинг біля Соловецького каменю на Алеї пам’яті в рамках щорічних (з 1989 р.) Днів пам’яті жертв політичних репресій, а по обіді – екскурсія. Людей, які прийшли «на Бочкарьову», було надзвичайно багато, всі стояли щільно один до одного, було важко дихати, кондиціонери не справлялися, однак люди не розходились. Надзвичайно інформативну експозицію доповнювала насичена фактами лекція Ольги Володимирівни. Незважаючи на те, що я, професійно займаючись історією 1920-1930-х рр., про Соловецькі табори читала і знала чимало, багато почутого тоді для мене звучало як відкриття. Плюс емоційна складова, звичайно, грала свою роль. Було страшно і моторошно, особливо зважаючи на контраст із неймовірною природою Соловків, що очаровує назавжди.

Наступного дня Ольга Бочкарьова як гід супроводжувала українську делегацію, що прибула на Соловки на Дні пам’яті, на Секірну гору, де у часи Соловецького табору знаходився штрафний ізолятор. «Прив’язка до місцевості», усвідомлення тих жахливих речей, про які розповідала лекторка, поховальні ями, які можна було чітко бачити за локалізованим просіданням ґрунту, залишили незабутні враження. Відкритість Ольги Володимирівни, її бажання поділитись своїми знаннями, здобутими як під час непростих польових досліджень Соловецьких островів, так і не менш складних та копітких архівальних студій, переконали мене, що подібні лекції були б дуже корисними для всіх тих, кому не пощастило доїхати до Соловків. Саме на Секірці ми з Ольгою Бочкарьовою домовились про її лекції у Києві, зауважу – абсолютно безоплатні. Нам справді пощастило, що вона під час своєї відпустки приїхала до Києва і знайшла час на багатогодинне спілкування з колегами в Інституті історії України НАН України та в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського, керівництво яких всіляко сприяло проведенню цих лекцій.

В Інституті історії України 16 січня 2014 р. послухати Ольгу Бочкарьову зібрались співробітники Інституту та інших академічних установ, а також численні представники так званого «Соловецького братства», тобто ті різні за фахом співвітчизники, хто в різні роки брав участь у приурочених до Днів пам’яті Соловецьких прощах та вже був знайомий із Ольгою Володимирівною. Були присутні й представники Київського товариства політичних в’язнів та жертв репресій на чолі з Григорієм Куценком. Зала була переповнена. Під час лекції, що тривала дві години та супроводжувалась майже 50 ілюстраціями, Ольга Бочкарьова акцентувала на історії Соловецьких таборів та тюрми, змін у їх статусах та завданнях, повсякденному житті ув’язнених.

17 січня Ольга Бочкарьова повторно виступила із тією самою темою в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського. Однак, зважаючи на дещо інший склад слухачів – а цього разу переважали музейники та науковці – Ольга Володимирівна розповіла більш детально про Соловецький музей та пояснила концепцію експозиції «Соловецькі табори та тюрма (1920-1939)», проілюструвавши її відповідними кадрами. Тривалішою та детальнішою була й її лекція, присвячена Соловецьким таборам, ілюстративний ряд цього разу перевищував 100 слайдів.

Оскільки я могла в цілому візуалізувати те, про що розповідала Ольга Бочкарьова, бо була на Соловках, на її лекціях в Інституті та Музеї я звернула увагу на речі, які раніше з різних причин не привернули моєї уваги. Передусім це стосується запропонованої дослідницею формули «вини та провини» щодо пояснення застосування до обвинувачених у сфабрикованих ГПУ-НКВД групових процесах різних типів покарань (обов’язкове засудження кількох обвинувачених до розстрілів, переважної більшості арештованих – до концтаборів та поселень, а інших – до умовних термінів та звільнення їх від покарання). О. Бочкарьова вважає, що таким чином влада змушувала тих, кому «пощастило» бути нерозстріляним та потрапити до таборів, доводити свою невинуватість ударною працею, а тих, хто залишився на волі, так само ударно працювати, аби підтвердити відсутність своєї провини і «переконати» владу, що судове рішення щодо них було правильним.

Важливим моментом у лекції було також наголошування лекторкою на соціальному, національному й статевому складі ув’язнених та їх різних категоріях (політичні та кримінальні злочинці), а також на тих змінах у структурі та географії таборів та тюрми, що відбувались у 1920–1930-х рр. Сильне враження справила розповідь лекторки про ББК – Біломорсько-Балтійський комбінат, що був одним із багатьох відділень Соловецьких таборів особливого призначення (СЛОН), та продемонстровані нею фотографії будівництва, у якому були задіяні ув’язнені. Особливо цінною оповідь Ольги Володимирівни зробили згадки про її власні польові дослідження, спілкування із соловецькими старожилами, аналіз досліджених нею архівних документів та матеріалів. Дуже доброзичливими були й відповіді дослідниці на численні запитання слухачів, жодний з яких, впевнена, не залишився байдужим". Оксана Юркова, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

"Для мене, радше, це була не лекція, а моновистава. За три години, що збігли вмить, на одному диханні, гальмуючи внутрішні емоції, дослідниця виплеснула логічно вибудуваний пласт інформації. Сюжет моновистави вибудуваний на власних архівних студіях і висновках Ольги Бочкарьової, з яких постали не долі окремих людей, насамперед інтелектуальної еліти, загублені у Соловецьких таборах і в’язниці. Перед нами постали Соловки як система диктатури, терору і безглуздя, на якому трималася імперія СРСР. Жахлива система, в якій жили наші діди, батьки, ми самі і яка відгукується й сьогодні на всьому пострадянському просторі. Моновистава Ольги Бочкарьової — взірець високого професіоналізму і самопожертви в ім’я істини". Світлана Панькова, завідувач Історико-меморіального музею Михайла Грушевського.

Ольга Бочкарьова та Світлана Панькова. 17 січня 2014 р.

"Історія радянської репресивної системи, її складових, зокрема і системи Соловецьких таборів для українського історика та й пересічного українця завжди залишатиметься важкою та трагічною, зважаючи на кількість понівечених доль. Тема лекції пані Ольги не лише в чергове повернула у страхітливу атмосферу 20-30-х рр., а й розкрила чимало нових, невідомих сторінок. В тій чи іншій мірі знаючи фактаж, було надзвичайно цікаво та корисно почути інформацію про створення та діяльність музею, пошукові роботи та дослідницькі експедиції. Не менший інтерес викликала розповідь про умови, створені для дослідників такої суперечливої теми у сучасній РФ. Незважаючи на складність матеріалу, лекція, насичена добре підібраним фактичним матеріалом та оптимізмом доповідачки, справляла враження легкого та цікавого оповідання, що ніяк не применшувало трагізму описаних подій". Юлія Черняк, старший науковий співробітник ІММГ.

"Напрочуд глибока та професійно прочитана лекція, що тривала понад 3 години. Вона значно поглибила моє уявлення про діяльність репресивної машини спочатку царської, а за тим радянської імперій на півночі Росії. Велика подяка Ользі Бочкарьовій". А.Збанацький, завідувач науково-експозиційного відділу Музею історії міста Києва.

"Перед лекцією налаштовувала себе на прослуховування серйозної розмови про трагічні події більшовицьких репресій на Соловках, велику кількість дат, прізвищ, цитування документів та страхітливі цифри, за якими зазвичай не так просто уявити, що собою являли соловецькі табори. Це все було, звичайно. Але при цьому, лектор Ольга Бочкарьова так майстерно захопила своєю розповіддю про власні експедиції, пошукову роботу в архівах, курйозні випадки на екскурсіях та особисті переживання і погляди усю аудиторію (починаючи з тих, хто неодноразово бував на Соловках, закінчуючи тими, хто, напевно, вперше так широко про це чув), що майже три години пробігли непомітно. Час від часу вона вправно розряджала напружену атмосферу жартами, що при такій тематиці здавалось неможливим. Наприкінці лекції посипалась низка запитань, але майже всі вони з однією метою: не відпускати Ольгу Володимирівну, продовжити насолоду спілкування з нею, більше дізнатися про її наукову біографію, історії досліджень та навіть про побут на Соловецьких островах. Гості залишали музей з розмовами хто і як думає здійснити поїздку на Соловки, аби побачити усе на власні очі. Очевидно, лекція вдалась!" Ганна Кондаурова, провідний науковий співробітник ІММГ.

"Лекція О.В.Бочкарьової значно розширила об’єм інформації з тематики, якою ми володіли дотепер. Вражає відданість музейного науковця Соловецького заповідника обраній справі. Дуже вдячні за це. Водночас хотілося б дістати більше інформації про Соловки періоду «Великого терору» та його український рахунок". «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.". Зав. відділу І.П.Васильєва, ст. науковий співробітник Н.А.Гамарник.

"Загальне враження чудове. Лекція відзначалась, перш за все, ексклюзивністю матеріалу, значним обсягом цікавої інформації, гарним лекторським стилем. Проте варто відмітити і цілий ряд нюансів, які дещо погіршували позитивне сприйняття: занадто довга тривалість (сам виступ - майже 3 години+1 година на запитання без перерви), слабка вмонтованість в розповідь наочного матеріалу, власне, як і його відносно невелика кількість. Хотілося б в майбутньому відвідати більш вузькотематичні презентації наукових пошуків дослідниці". Григорій Старіков, старший науковий співробітник ІММГ.