Портрет Катерини Грушевської

Портрет Катерини Грушевської. Худ. Іван Труш. Львів. 1903 р.

Катериною — з грецької «чиста», «непорочна» — назвали єдину довгождану доньку львівський професор Михайло Сергійович Грушевський та педагог, перекладач, гранд-дама львівського українського товариства Марія Сильвестрівна Грушевська (з роду Вояковських). Але в родині її все життя звали Кулюня, Кулюнця. Перший фотопортрет «потішечки» було виконано в півроку, наступний — у рік. До трьохлітнього ювілею (21 червня 1903 р.) батьки замовили справжній портрет у друга родини, вже на той час знаного маляра Івана Труша. У 1898–1900 рр. він написав серії портретів засновників та видатних діячів Наукового товариства імені Шевченка для галереї образів Товариства. Про один із сеансів портретування Кулюні Іван Труш писав на початку червня 1903 р. у листі до Лесі Українки: «Не можу видітися з Вами. У мене від год. 5 до 7 будуть п. Грушевські, малюю портрет малої». До цього листа Леся приписала: «Увесь день була така негода, що ніхто не припускав ідеї, аби можна було дитину на сеанс вести!». Певно, останні штрихи художник дописував з фото, яке збереглося — та сама суконька, той же заквітчаний капелюшок. За портрет доньки Михайло Грушевський заплатив 100 золотих ринських (для порівняння: за портрети В.Антоновича, М.Лисенка, П.Житецького та І.Нечуя Левицького, виконані у Києві 1900 р., І.Труш отримав від НТШ по 70 золотих ринських за кожний).

Катерина Грушевська. Львів. 1903 р.

Іван Труш. Київ. 1900 р.

Портрет «Української Інфанти» став справжньою окрасою збудованої 1902 р. львівської вілли Грушевських. Вітаючи подружжя зі вхідчинами, художник писав до Марії Сильвестрівни: «Якби я був в иньших обставинах, то бажав би Колюні вийти за мене — но тепер сего бажання висказати не можу, тимпаче, що я в 15 разів старший за неї. Проте бажаю їй, щоби була гарненька і щаслива уже з ким іншим».

На львівській віллі портрет зберігався до кінця 1941 р., коли німецька окупаційна влада зажадала звільнити помешкання. Архів, бібліотеку, збірку старожитностей, меблі учні та друзі перевезли до НТШ, окремі речі успадкували рідні Марії Сильвестрівни. Портрет Кулюні племінниця Ольга Мочульська (уроджена Вояковська) перевезла до Станіславова (Івано-Франківська), а після її смерті він повернувся до Львова, до внучатої племінниці Тетяни Зінько (уроджена Калитовська).

Кулюня в інтер’єрі львівської вілли.[1903 ]

Саме в її помешканні 1994 року співробітники Історико-меморіального музею Михайла Грушевського вперше побачили портрет Кулюні роботи І.Труша (окрім цього портрета 1909 р. в Криворівні був написаний ще один Михайлом Жуком). Запам’ятався пошкоджений носик (втрачена фарба), який тепер, делікатно відреставрований, став одним із додаткових аргументів автентичності твору.

2002 р. портрет Катерини Грушевської пензля Івана Труша було представлено на одному з київських аукціонів. Упорядник цього аукціону, власник антикварних салонів «Епоха» Федір Зернецький, передав цей унікальний твір в дар Історико-меморіальному музею Михайла Грушевського. І вже тоді, за декілька років до відкриття музею, ми знали його місце в омріяній експозиції.

2005 р. на І Всеукраїнському музейному фестивалі цей портрет разом з фотопортретом М.Грушевського 1926 р. було презентовано у конкурсному виставковому проекті «Михайло та Катерина Грушевські: діалог». Проект відзначено І премією фестивалю у номінації міні-експозицій.