Виставка «Киянин, увінчаний славою»

Виставка до 175-річчя від дня народження Почесного громадянина Києва видавця Стефана Кульженка (1837-1906). Відкриття виставки відбудеться 19 січня 2012 року о 16.00 годині.

На виставці представлено понад сто окремих друкованих видань та часописів друкарні С. Кульженка з фондової колекції Музею книги і друкарства України, Музею історії Києва та з приватних колекцій В. Б. Кальницького, В. В. Ковалинського, В. В. Шатіла. Музей історії Києва презентує також тогочасні документи, фотографії, карти. Для створення інтер’єру ХІХ століття використано типологічні експонати: посуд, фотоапарати, чорнильний набір, тощо.

Видатний видавець, друкар, меценат, Почесний громадянин Києва - Стефан Васильович Кульженко народився 5 січня 1837 р. у с. Баришівка Полтавської губернії у козацькій родині. Початкову освіту здобув дома. Згодом закінчив три класи духовного училища при Софії Київській.

Першим місцем роботи С. Кульженка, пов’язаним із друкарською справою, була майстерня Йосипа Вальнера, де він згодом навчався впродовж семи років (у кінці 50-х рр. ХІХ ст.). На той час С. Кульженко став єдиним поліграфістом у Києві, який вмів працювати із швидкодрукарською машиною. Таку роботу він виконував також у лаврській друкарні.

Юність Стефана Кульженка припала на роки відродження нашого міста: тут відкривалися нові навчальні заклади, театри, з’явилися перші фото-майстерні. С. Кульженко товаришував з родиною М. Старицького, І. Нечуя-Левицького, спілкувався з багатьма викладачами університету Святого Володимира. Невід’ємною рисою його характеру була цікавість пізнання не тільки того, що торкалося його професії, а й культурно-мистецького життя Києва.

Після занепаду друкарської справи Й. Вальнера (1856), С. Кульженко працює у Губернській типографії, згодом у друкарні Гаммершмідта. Коли йому виповнилось 22 роки, очолив друкарню М. Сементовського, власника популярного на той час часопису «Киевские достопримечательности и древности». Тоді ж одружився із модисткою Поліною Ткаченко (померла 1870 р.; вдруге одружився 1871 р.).

Незабаром С. Кульженко перейшов працювати в друкарню І. Давиденка на посаду конторника, а через два роки взяв її в оренду на десять років разом із В. Давиденком. У типографії тоді була одна швидкодрукарська машина, три типографських, чотири літографських, два конгревних станки. Незабаром було придбано ще дві швидкодрукарські машини, дві машини для словолитні, а також облаштовано палітурну майстерню. У 1867 р., під час подорожі Європою, у Німеччині С. Кульженко купує два літографські станки і паперорізальну машину.

З 1882 р. С. Кульженко починає брати участь у Всеросійських виставках на яких отримує нагороди за свої видання: Великі Срібні та Бронзові медалі (1882; 1895; 1896); Почесний диплом (1890). У 1896 р. на Всеросійській Нижньогородській Виставці С. Кульженко був нагороджений почесною Золотою медаллю. У 1875 р. С. Кульженко відкрив паперовий магазин на Хрещатику, у якому можна було придбати канцелярські товари, привезені із Європи та видання його типографії.

Розширенню друкарні сприяло будівництво нового приміщення (завершено 1880 р.) на вулиці Ново-Єлизаветинській (нині Пушкінська), де було відкрито відділи: стереотипний, конвергентний, відділ виготовлення коробок та відкрито одну з найкращих фототипій. Покращенню видань сприяло нове устаткування: ротаційні та літографські машини, тогочасні фотоапарати. За якістю виконаних робіт типографія С. Кульженка була однією із найкращих в Південно-Західному краї: виконувала роботи не тільки для Києва, а й Одеси, Харкова, Полтави, Ніжина, Москви. Серед видань типографії С. Кульженка привертають увагу такі як: «Український орнамент» О. Косач (1879); «Киев теперь и прежде» М. Захарченка (1888), «Офорти Т. Шевченка в колекції В. Тарновського» (1891), «Киев и Университет Св. Владимира при императоре Николае І» (1896), «Собор Св. Владимира в Киеве» І. Александровського (1898), «Днепр и его бассейн» М. Максимовича (1901) та ін. Раритетами стали окремі альбоми із видами Києва, Парижа, Житомира, Одеси. В типографії С. Кульженка також побачили світ недорогі видання творів Т. Шевченка, В. Самійленка, І. Нечуя-Левицького, С. Руданського та переклади світової класики українською мовою (казки Г. Кристіана-Андерсена з ілюстраціями М. Мурашка, тощо). Друкувалися в його друкарні й періодика: газети «Заря», «Киевская газета», часописи («Инженер», «Епархиальные ведомости», «Известия Политехнического института» та ін.).

У 1903 р. С. Кульженко відкрив у Києві художньо-ремісничу навчальну майстерню друкарської справи (нині Київське вище професійне поліграфічне училище). Відомий також своєю благодійністю: був одним із засновників «Общества Взаимного Вспоможения Наборщиков г. Киева», підтримував церковний хоровий спів, влаштував хор із своїх службовців і особисто брав у ньому участь; багато років був діяльним членом Київського Російського Драматичного товариства. Відрадою С. Кульженка була дача «Кинь-Грусть», де він займався бджільництвом, садівництвом, городництвом. Незадовго до смерті С. Кульженко отримав титул Почесного громадянина м. Київ.

Помер С. Кульженко 16 січня 1906 р. Похований на Байковому цвинтарі.

Виставка відкрита для відвідувачів з 10 до 17 години щодня (крім вівторка). Музей книги і друкарства України розташований у Києві на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (вул. Івана Мазепи, 21, корп. 9). Телефони для довідок (044) 280-79-76, 280-52-56, 280-22-10.