Виставка члена Національної спілки художників України НАТАЛІ СИНИШИН "Осявати душу почуттям прекрасного"

“Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів – хто знає, що вийде з цього насіння ? Я п`ю тебе сонце, твій теплий цілющий напій – і навіть коли ти палиш – охоче вливаю в себе вогняний напій і п`янію від нього”, – ці рядки М. Коцюбинського (“Інтермеццо”) вповні можуть бути епіграфом до творів Наталі Синишин. Живопис Наталі Синишин – це темпераментний, яскравий, колоритний стиль, притаманний її індивідуальності. Внутрішній світ людини, її характер, художниця відтворює у портретах своїх близьких та знайомих, відомих українських поетів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Теліги. Пейзажі, квіти, портрети намальовані художницею, випромінюють живе тепло, світло, пульсують мов кров. Імпульсивність почуттів робить простір в її картинах носієм руху, що випліскує вібруючий сплав витонченого багатоголосся кольору.

Віртуозне володіння технікою акварелі, збагачення її новими декоративними засобами розширили її мову, створили враження легкості і невимушеності. Наталя Синишин – справжній імпресіоніст як за технікою, так і сприйняттям. Пейзажам художниці властивий витончений психологізм. Природа весь час «кореспондує» з душевним станом художниці, і неповторна душевна мить забарвлює картину. Користуючись прийомами імпресионізму, вона досягає інтимності в розкритті емоційних зв'язків людини з природою. Навіть по нехитрій канві архітектурного пейзажу – (велике місце займають в її творах собори, церкви) – Наталя Синишин вміє вишивати візерунки щирої поезії. Тут це таїнство резонується променистою світоносністю чистих, ясних кольорових сплетінь, вишуканою мелодією об’ємів, елегантною пластичною мовою. І в архітектурному пейзажі художниця співає власну пісню, засновану на суб’єктивному сприйнятті світу, керуючись своєю інтуіцією, бездоганним смаком.

Джерельна нота зеленої фауни реалізується у пластичності вигинів малюнку, наспівних лініях, як вигини лагідної ріки, в чуйності до барв рідної України. Лаконічний предметний малюнок врівноважується емоційністю. Зберігаючи той чи інший ступінь предметної достеменності, вони є водночас пейзажем душі самої художниці. Для Наталі Синишин характерний підвищений тонус сприймання природи, поетичне переживання його звичайних станів, що надає творам виразної своєрідності. Створена нею живописна манера, оригінальна техніка акварельного живопису не підлягають наслідуванню, бо є випромінюванням її художньої натури, сутністю її художньго єства. Вона співає власну пісню, засновану на суб'єктивному сприйнятті світу. В художньо-образному втіленні світу природи художницею яскраво виявляється українська ментальність.

Рідкісний дар художниці з першого дотику кольору осявати душу почуттям прекрасного. Натюрморти з різноманітними поліфонічно структурованими кольорами, із знайденими колірними еквівалентами, драматичними поєднаннями містично сутінково – фіолетових тонів, чи пастельними, сопілково – переливчатими півтонами світлих зеленоватих тонів сприймаються на рівні підсвідомості як глибоке естетичне задоволення. Наталя Синишин не заспокоюється на досягнутому, на успіху, який дали їй виставки. Вона експерементує, розвиваючи і збагачуючи національні традиції пейзажного живопису, і завжди демонструє стильову щиросердність. Адекватність внутрішньго простору картини, часто організованого їдеєю храму як духовного стану самої людини в кожному з нас, та внутрішнього світу художниці, архітектора за фахом, свідчить про щирість і повну самовіддачу.

Мисткиня Наталя Синишин народилась на Одещині у місті Котовську. У 1974 р. закінчила Київський державний художній інститут. 1989 року публічно заявила про свій талант на всеукраїнських вернісажах. У 1992 р. отримала ІІ, у 1997 р. – ІІІ премію на Міжнародних пленерах у Польщі. У 1998 р. презентувала свої твори у Дойчес Музеум у Мюнхені та Міжнародних польсько-українських післяпленерних виставках (1992, 1995, 1997–1998 рр.). З 1994 р. – член Національної спілки художників України.

Творча біографія художниці Наталі Синишин нараховує 15 персональних виставок, основні з них:

1994 р. – в місті Фрейзінг (Німеччина) в міському театрі «Азамфойєр» та 1995-го у будинку для літніх людей «Вінцентінум». Картина «Старий Фрейзінг» зберігається у Ратхаузі, «Дзвони кличуть» – у «Вінцентінум».

1996 р. – в Українському Вільному Університеті у Мюнхені (Німеччина). «Портрет Тараса Шевченка» зберігається в цьому університеті.

1998 р. – в галереї товариства мистецтвознавців Воєводського осередку культури Кракова (Польща). Картина «Сонячний ранок» знаходиться у Краківському будинку культури.

2000 р., 2002 р. – у Національному музеї Тараса Шевченка у Каєві. Живописний портрет Тараса Шевченка та акварелі «Парк у селі Шевченкове», «Хата-музей Шевченка» зберігаються у фондах Національного музею Тараса Шевченка.

2002 р. – в галереї «Мистець» Київської організації НСХУ. Живописний натюрморт «Іриси у чорному глечику» та акварель «Квітень» знаходяться у КОНСХУ.

Основні твори:

«Портрет Тараса Шевченка». 1997 р., полотно, олія, 75х65 см

«Портрет Олени Теліги». 2003 р., полотно, олія, 60х50 см

«Материнство». 1998 р., полотно, олія, 50х50 см

«Портрет доктора Шлегеля». 1993 р., полотно, олія, 60х50 см

«Автопортрет». 2000 р., полотно, олія, 60х50 см

«Літній вечір». 1998 р., полотно, олія, 80х90 см

«Софія Київська». 1994 р., полотно, олія, 50х40 см

«Краківські вежі». 1992 р., полотно, олія, 30х40 см

«Троїцька надбрамна церква». 1994 р., папір, акварель, 38х28 см

Виставка працюватиме з 25 грудня у приміщенні Історико-меморіального музею Михайла Грушевського за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 9. Тел.: (044) 288-28-82; 288-28-07