Парад куренів Вільного козацтва у Києві на пам'ятній монеті присвяченій 150-річчю Михайла Грушевського

Національний банк України 26 вересня 2016 року ввів у обіг монету, присвячену 150-річчю від дня народження Михайла Грушевського. На лицьовій стороні (аверсі) монети зображена стилізована композиція з кінохроніки: голова Української Центральної Ради М.Грушевський обходить розгорнутий військовий стрій куренів Вільного козацтва – учасників параду на Софійській площі Києва 17 грудня (за ст. ст.) 1917 року.

Переглянути на власні очі історичну кінохроніку «Украинское движение. Киев. Декабрь 1917», яка зафіксувала парад, надав нам Скобелєвський просвітній комітет, що був названий на честь російського генерала Михайла Скобелєва (1843-1882) – активного учасника середньоазіатських походів 1873–1876 рр. та російсько турецької війни 1877–1878 рр. Комітет був заснований у 1904 році в Санкт-Петербурзі сестрою генерала Надією Дмитрівною. Він займався різноманітною просвітницькою, благодійною роботою та допомогою пораненим. У березні 1914 року при комітеті створюється військово-кінематографічний відділ. Після подій Лютневої революції 1917 року розпочався новий етап в історії комітету. Кінематографічний відділ розширює напрямки своє діяльності. Були створені відділи народного кінематографа, соціальної хроніки, кольорового фото. Оператори знімають не тільки життя владної верхівки, а й те, чим живе суспільство, що відбувається на площах та вулицях Петрограда, Москви, Києва, інших великих міст. Кінохроніка «Украинское движение» зафіксувала не лише парад куренів Вільного козацтва й окремих тогочасних політиків, але й стала поштовхом до вивчення важливих події, що відбувалися сто років тому.

Аверс монети, присвяченої 150-річчю від дня народження Михайла Грушевського.Національний банк України 26 вересня 2016 року ввів у обіг ювілейну монету номіналом 2 гривні і тиражем 25 тис. штук.

Серед багатьох яскравих сторінок національної історії періоду 1917 – 1918 рр. є виникнення та діяльність Вільного козацтва. Важливим підґрунтям, що поклало початок вільнокозацького руху, була історична пам'ять українського народу, яка зберегла козацькі традиції та звичаї.

Розпочався цей рух навесні 1917 року на Звенигородщинні й поступово охопив Київщину, Чернігівщину, Полтавщину, Поділля, набувши через деякий час загальноукраїнського характеру.

Не залишилися осторонь цього процесу й українські міста. Міські загони вільних козаків формувалися з цивільного населення на добровільній основі. До їх складу входили робітнича молодь, студенти та учні. Основним завданням зазначених загонів була охорона громадського порядку. Друкований орган Української соціал-демократичної робітничої партії «Робітнича газета» 17 та 23 вересня 1917 року інформувала про зібрання робітників київських підприємств, майстерень, що в своїх резолюціях висловлювалися за створення осередків вільного козацтва. Крім того зазначалося, що в передмісті Києва на Шулявці вільнокозацьку сотню було утворено з ініціативи робітничої та шкільної молоді, об’єднаної навколо українського культурно-просвітницького клубу «Освіта».

Порушення громадського порядку, поширення більшовицької агітації в місті вимагало узгоджених та скоординованих дій. Відповідно постає гостра необхідність в об’єднанні зусиль роз’єднаних відділів в єдину організацію.

В Педагогічному музеї, де проводила свої засідання Українська Центральна Рада, 18 листопада 1917 р. відбулися Загальні збори Ради Вільного козацтва курінних та сотенних отаманів міста Києва. Підсумком цих зборів стало об’єднання київських вільнокозацьких осередків під керівництвом Ради Вільного козацтва робітників міста Києва. У своїй діяльності Рада мала керуватися «Статутом Вільного козацтва на Україні», затвердженим 13 листопада 1917 р. Генеральним секретаріатом.

Головою Ради був обраний інженер, член Української соціал-демократичної робітничої партії (у липні 1917 р. як її представник делегований до Центральної Ради) Михайло Ковенко. Через брак інформації ми не знаємо, хто обіймав посади заступників голови Ради. Відомо лише, що з початку січня 1918 р. посаду начальника штабу полку вільного козацтва столиці обійняв Олександр Євтухів.

Прибутковий будинок Л. Гінзбурга по вул. Миколаївській (нині – вул. Архітектора Городецького), 9. В грудні 1917 р. в ньому розміщувалася канцелярія Ради Вільного козацтва робітників м. Києва. Початок ХХ ст.

Канцелярія Ради Вільного козацтва робітників Києва розмістилася в підвальних приміщеннях прибуткового будинку Гінзбурга на вулиці Миколаївській, 9 (нині — вулиця Архітектора Городецького). Тут у свій час працював також клуб «Бесіда». Згодом в приміщеннях, що займала Рада, було облаштовано ще дві кімнати, де зберігалася зброя та набої. Канцелярія працювала щодня з 10 до 16 години.

24 вересня 1941 року, невдовзі після вступу до Києва нацистських військ, за допомогою радіокерованих пристроїв було підірвано завчасно закладену НКВС вибухівку під більшістю будинків у центрі Києва. Значних руйнувань зазнав і будинок Л.Гінзбурга. Сучасний вигляд будинку.

Для підсилення козацьких загонів зброєю за розпорядженням секретаря внутрішніх справ зі складів 1-го полку Вільної України було видано для потреб козацтва дві тисячі гвинтівок, вісім кулеметів та відповідну кількість набоїв. Козацькі патрулі почали залучатися для підтримання громадського порядку, охорони державних інституцій, роззброєння більшовицьких загонів.

4 грудня 1917 року під час обговорення ультиматуму більшовицького Раднаркому на засіданні Генерального секретаріату секретар військових справ С. Петлюра наголосив на необхідності ухвалити урядом проект мобілізації підрозділів Вільного козацтва з метою охорони правопорядку. Мова йшла про те, що з початком активних бойових дій між більшовицькою Росією та УНР вільнокозацькі загони мали забезпечити спокій в тилу та взяти під охорону міста й залізничні станції.

Секретаріат внутрішніх справ на чолі з В. Винниченком активно долучився та підтримав план мобілізації козацтва. У свою чергу Секретаріат військових справ видав постанову про звільнення з запасних частин солдатів-українців «для організації та інструктування Вільного козацтва». Для утримання повітових інструкторів уряд виділив 90 тис. карбованців. Планувалося утримувати за державний кошт по три інструктори в кожному повіті Правобережжя та по два в повітах Лівобережжя.

Аполлон Певний (1887-1937) – завідувач відділу «Вільного козацтва» при Генеральному секретаріаті. 1917 р.

Маючи на меті популяризувати вільне козацтво та водночас перевірити наявність та боєздатність київських козацьких осередків, Михайло Ковенко 14 грудня 1917 р. надіслав завідувачу відділу «Вільного козацтва» при Генеральному секретаріаті Аполлону Певному запрошення на маніфестацію-парад всіх бойових куренів вільного козацтва українського робітництва Києва. Парад був запланований на 12 годину 17 грудня на Софійському майдані. На урочисту подію були запрошені представники Центральної Ради, Генерального секретаріату, військові, кияни. Саме в цей день відбулося закриття восьмої сесії Української Центральної Ради, де зокрема активно обговорювалися питання організації українських військових формувань, зокрема загонів вільного козацтва.

17 грудня 1917 р. близько 11-ої години з різних кінців Києва в напрямку центра міста рушили загони козаків. Деякі з яких були одягнені в національні строї. Попереду кожної сотні крокував командир (сотник), за ним несли прапор, а далі йшли козаки по чотири в ряд. Сотні проходили біля будівлі міської думи і рухалися далі на Софійський майдан. У параді брали участь 16 київських куренів (Арсенальний, Печерський, Деміївський, Байківський, три Подільських та по два Святошинських, Лук’янівських та Шулявських, заводу Гретера та Криванека, вокзалів Київ І та Київ ІІ), а також представники вільного козацтва зі столичного передмістя.

Голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський обходить військовий стрій куренів Вільного козацтва – учасників параду на Софійській площі Києва. 17 грудня (за ст. ст.) 1917 р. Кінохроніка «Украинское движение. Киев. Декабрь 1917». 1918 р. Скобелєвський просвітній комітет. Місце зберігання: ЦДКФФА України. Арх. № 3295.

Перед початком параду голова Центральної Ради Михайло Грушевський обійшов стрій київських куренів вільного козацтва та виголосив вітальну промову, в якій закликав козацтво до рішучих дій в обороні прав українського народу. Незважаючи на низьку якість кіноплівки та обмежену джерельну базу, все ж завдяки хроніці вдається встановити інших учасників параду. Серед них на Софійському майдані бачимо полковника Олексія Астаф’єва. Передбачаємо, що на параді були присутні Симон Петлюра, Микола Порш, Михайло Ковенко, Аполлон Певний. Проте імен осіб, що безпосередньо супроводжують Михайла Грушевського, який обходить стрій (саме цей кадр відтворено на реверсі монети), встановити на сьогодні не вдалося.

Новий генеральний секретар військових справ УНР М.Порш , який 18 грудня 1917 р. змінив на цьому посту С. Петлюру, значні сподівання покладав на загони вільного козацтва в боротьбі проти більшовиків. У перший день перебування на новій посаді він видає указ про формування п’ятитисячного полку вільного козацтва робітників Києва. До складу полку були включені 16 куренів, що брали участь в параді. Для залучення добровольців Генеральний секретаріат, попередньо узгодивши з Радою Вільного козацтва робітників міста Києва, ухвалив рішення, за яким до всіх, хто вступає до куренів вільного козацтва, мав застосовуватися мобілізаційний закон. На практиці це означало, що добровольці, які зараховувалися до полку, зберігали право на попередню посаду та заробітну платню. Родинам загиблих мали виплачуватися пенсії. Але кількість бажаючих вступити до полку виявилася не значною. З 1 по 26 січня 1918 року до полку записалося лише 134 добровольця – переважно робітники, студенти, учнівська молодь, а загальна його чисельність за різними підрахунками становила від 400 до 600 осіб. Проблеми з комплектуванням пояснюються обережним ставленням уряду до можливості залучення селянських вільнокозацьких загонів для захисту столиці. Микола Порш тримався думки, що вільнокозацькі загони мають діяти виключно в тій місцевості, де сформувалися.

Відділ Вільного козацтва при Генеральному секретаріаті на кінець грудня 1917 р. розробив проект створення Реєстрового Вільного козацтва. За проектом передбачалося формування у кожному повіті пішої сотні (200 козаків ) та однієї кінної сотні (150 козаків). Сотні залучалися для внутрішньої охорони повітів. Сотні декількох повітів формували полк, полки губернії об’єднувалися в кіш, а коші на пряму підпорядковувалися Секретаріату з військових справ. За службу в реєстрі держава платила кошти, попередньо з кожним козаком укладався договір, де регламентувався термін служби. Козацька старшина не обиралася, а призначалася військовим секретаріатом. Крім того, Рада народних міністрів 23 січня 1918 р. прийняла постанову про фінансування даного проекту, передбачаючи виділення 130 мільйонів карбованців на рік.

Але, на жаль, спроби формування загонів реєстрових козаків були обмежені в часі та зведені нанівець революційним безладом, що все більше охоплював українські землі. Потрібен був час, але його катастрофічно не вистачало. Владу на місцях захоплювали більшовицькі ради, зброя та кошти, які спрямовував Відділ вільного козацтва при Генеральному секретаріаті для місцевих козацьких осередків, перехоплювалися та розкрадалися більшовиками. Звичайно, що в даній ситуації організаційні заходи уряду майже не діяли.

Плани української влади щодо створення п’ятитисячного полку вільного козацтва в Києві, теж не увінчалися успіхом. Крім того, козацькі курені в столиці не обійшли стороною негативні явища революційного часу, а саме авантюризм, насильство, низький рівень дисципліни. Вільнокозачий рух був переважно слабким у плані військової підготовки. Але, не зважаючи на вказані недоліки, загони київського вільного козацтва під керівництвом Михайла Ковенка відіграли значну роль в придушенні заколоту на заводі «Арсенал» та в протистояннях на вулицях Києва з більшовицькими загонами М. Муравйова.