Сумське партизанське з’єднання

( з 22 лютого 1944 р. — 1-ша Українська партизанська дивізія ім. двічі Героя Радянського Союзу генерал-майора С. А. Ковпака)

Командири — двічі Герой Радянського Союзу генерал-майор Ковпак Сидір Артемович, Герой Радянського Союзу генерал-майор Вершигора Петро Петрович (з грудня 1943 р.);

Комісари — Герой Радянського Союзу генерал-майор Руднєв Семен Васильович, Москаленко Микола Олександрович (з лютого 1944 р.);

Начальники штабу− майор Базима Григорій Якович, Герой Радянського Союзу Войцехович Василь Олександрович (з вересня 1943 р.).

В кінці літа 1941 р. рішенням Путивльського райкому КП(б)У (Сумська обл.) створено 2 самостійно діючих партизанських загони. Перший — під командуванням С. А. Ковпака з дислокацією в Спадщанському лісі (7 км на північний захід від Путивля) і другий загін — під командуванням С. В. Руднєва з дислокацією в Монастирському лісі (22 км на південний схід від Путивля). Організаційний період тановлення загону під командуванням С. А. Ковпака розпочався з 10 вересня 1941 р., тобто з моменту окупації гітлерівськими фашистами району, і виходу загону до лісу.

Після прибуття до Спадщанського лісу загону С. В. Руднєва обидва загони об’єднались у Путивльський партизанський загін (57 бійців), командиром якого став С. А. Ковпак, а комісаром С. В. Руднєв. З кінця січня 1942 р. загін став називатися Путивльським об’єднаним партизанським загоном, а з 22 серпня — групою (з’єднанням) партизанських загонів Сумської області.

З вересня 1941 р. по жовтень 1942 р. об’єднаний загін, а потім партизанське з’єднання, діяли на території Сумської і прилеглих до неї районів Орловської і Курської областей (Росія), а з листопада 1942 р. по січень 1944 р. — на території Київської, Житомирської, Рівненської і суміжних з ними областей Білорусі. Під час Карпатського (червень — жовтень 1943 р.) і Варшавсько-Львівського (січень — квітень 1944 р.) рейдів з’єднання пройшло з боями по території Рівненської, Волинської і Львівської областей, Люблінського і Варшавського воєводств Польщі, Брестської і Пінської областей Білорусі. Довжина останнього рейду по тилах ворога становила 2,1 тис. км, при цьому було форсовано 7 великих річок, перетнуто 30 шосейних та 16 залізничних шляхів.

На початку своєї бойової діяльності організаційна структура загону складалася з оперативних груп, кожна чисельністю від 10 до 20 бійців. При штабі загону була група розвідки і зв’язку, господарча частина.

Перед виходом з’єднання в рейд на Правобережну Україну (жовтень 1942 р.) в його бойовому складі налічувалося 5 партизанських загонів, реорганізованих потім у батальйони, а саме з’єднання стало називатися «військова частина 00105».

Після переформування Сумського партизанського з’єднання в дивізію за армійським зразком її організаційна структура набула такого вигляду: командування, штаб з радіовузлом, комендантський взвод, санітарна і господарська частини, артилерійська батарея, окрема рота пішої розвідки, мінерна рота, кавалерійський дивізіон і 3 стрілецькі полки (1-й полк ім. С. В. Руднєва). Кожний полк складався із 2 батальйонів, ті — з 3 рот, рота — із 3 взводів.

Активна бойова діяльність Путивльського партизанського загону почалася з середини жовтня 1941 р., а першим серйозним випробуванням став бій 19-20 жовтня 1941 р. у Спадщанському лісі, коли партизани успішно відбили перший наступ фашистських карателів, захопивши 2 танки.

Під час бойових дій з 6 вересня 1941 р. по 15 серпня 1944 р. партизанами Сумського з’єднання, а потім дивізії ім. С. А. Ковпака було пущено під укіс 2 бронепоїзди і 73 ешелони, в результаті чого знищено 54 потяги, 1558 вагонів, платформ і цистерн. Знищено і пошкоджено 12 літаків, 173 танки і бронемашини, 15 пароплавів, 35 гармат, 31 міномет, 783 автомашини. Розбито і висаджено в повітря 31 залізничну станцію, 30 заводів і підприємств місцевої промисловості, 18 електростанцій, 2 нафтоперегінних заводи, 41 нафтову вежу, 32 вузли зв’язку. Підірвано і знищено 4107 погонних метрів залізничного полотна і 9945 погонних метрів шосейних мостів, 54966 т палива, у тому числі продукції спиртозаводів; знищено 187 км ліній зв’язку. Розгромлено більше 80 гарнізонів противника в райцентрах та інших населених пунктах.

Серед місцевого населення, де проходили рейдом з’єднання і дивізія, систематично проводилась велика політично-масова робота. Розповсюджено до 1 мільйона примірників газет і листівок.

За успішне виконання бойових завдань 1-й Українській партизанській дивізії ім. генерал-майора С. А. Ковпака вручено Червоний Прапор Президії Верховної Ради УРСР. За бойові досягнення сотні партизанів нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу, а десять з них відзначені найвищою нагородою Батьківщини — званням Героя Радянського Союзу. Командир Сумського партизанського з’єднання С. А. Ковпак удостоєний цього звання двічі.

8 листопада 1944 р. 1-ша Українська партизанська дивізія була розформована, і на її базі створено окрему кавалерійську бригаду внутрішніх військ НКВС.