Виставка «Час душі»

6 червня 2013 р. о 16:00 відбудеться відкриття (ведучий Петро Засенко) виставки «Час душі», присвяченої майбутньому 70-річчю (29.02.2014 р.) поета, лауреата літературних премій імені Павла Усенка та імені Павла Тичини Володимира Затуливітра (1944-2003)

Виставка із фондів музею Володимира Затуливітра присвячена 70-річчю від дня народження поета (1944 – 2003)

Затуливітер Володимир Іванович народився 29.02.1944 р. на Сумщині. Закінчив філ. факультет Сумського педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка. За направленням працював учителем в Галичині, служив у армії, працював журналістом у Сумській обласній газеті. 1980 р. переїхав до Києва, де займав посади у видавництвах “Молодь”, “Дніпро”, “Основи”, у журналі “Сучасність”.

Вірші почав писати ще школярем. Автор поетичних збірок: “Теорія крила” (1973), “Теперішній час” (1977), “Тектонічна зона” (1982), “Пам’ять глини” (1984), “Зоряна речовина” (1985), “Полотно” (1986), “Початкова школа” (1988), “Четвертий із триптиха” (2004; 2009). „Чаша жертовна”, „Ненаписані пейзажі”(2009) та „Тернова гора” (2012). Його твори перекладені англ., болг., лит., рос., рум., франц., хінді та ін.

В інтерв’ю “Українській культурі”. 1993р. Володимир Затуливітер писав: „Моя впертість – це моя совість. Вона – внутрішній цензор, який змушує за будь-яких суспільних умов залишатись самим собою. Може тому, за жодну з написаних книжок мені не соромно.” В. Затуливітер переклав книжку молдавського поета Ніколаса Дабіжу “Крила під сорочкою” (1989); був одним із перекладачів Антології литовської поезії (1985). У архіві поета віднайдено кілька десятків розпочатих прозових творів. Деякі з них публікувалися в журналах.В. Затуливітер член СП України з 1977 року, лауреат премій імені Павла Усенка та імені Павла Тичини; був одним із фундаторів Асоціації українських письменників. Про творчість Володимира Затуливітра писали І. Дзюба, Л. Новиченко, М. Ільницький, В. Моренець, К. Пісоцький, М. Слабошпицький, та ін.

На 59-му році, на високому творчому злеті, трагічно обірвалося життя Поета. Вічний спочинок його на Козацькому шпилі, високо над Дніпром, у селі Бучаку, на Канівщині. Перша експозиція музею В. Затуливітра була розгорнута 28 липня 2003 року, у день святого Володимира, з нагоди відкриття Перших Затуливітрівських читань. Цього дня щороку в Бучак приїздять шанувальники, друзі, земляки – всі, хто хоче поклонитися святій Шевченковій землі, що надихала В. Затуливітра і причаститись до чистого джерела його філософської ліричної поезії, нестерпно пекучої, густої, поетичної прози, до його національно свідомого громадянського Слова.

У листопаді 2009р. засновано Літературно-мистецький благодійний фонд Володимира Затуливітра. Його метою є здійснення заходів з увічнення пам'яті видатного українського поета, збереження і поширення його творчої спадщини, здійснення благодійної діяльності в інтересах розвитку української мови, літератури, мистецтва, науки.

Свята земля Канівщини, куди В. Затуливітер щороку ходив на прощу до Кобзаря, тому що „за Словом – Бог, а третій Він, Тарас” (як писав Поет у вірші „Трійця”) дарувала йому натхнення. А останні роки Поет і зовсім переселився у село Бучак, і бучацький період у його творчості, мабуть, найплідніший. Тут творилися його десята поетична книжка „Ненаписані пейзажі”, цикл сонетів, повісті: „Діжа”, „Пастухи бджіл”, „Пізній клавір для транзистора”... Про свій улюблений Бучак поет писав у статті „Чи хочемо ми духовного відродження” („Сільські вісті”, № 103, 1994 р.). Змальовуючи долю відселеного, понівеченого старовинного козацького села, Поет палко бажав: „Щоб ніколи не стерлося з карти благословенне ім’я: Бучак; щоб імені цьому раділа Україна”.

Потребуєте додаткової інформації?

Відвідайте сторінки Музею книги і друкарства України у соціальних мережах:

vuam.org.ua (Музей книги і друкарства України)

Музей книги і друкарства України на Facebook

http://bookmuseum-ua.livejournal.com/

Виставка відкрита для відвідувачів з 10 до 17 години щодня (крім вівторка). Музей книги і друкарства України розташований у Києві на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (вул. Лаврська, 9, корп. 9). Телефони для довідок (044) 280-79-76, 280-66-23, 280-52-56, 280-78-43.