Пам’ятна Академія «Від депортації до депортації».

«Російська армія, відступаючи, гнала перед собою народ. До кожного села заходили козаки, підпалювали хати і людям не лишали навіть часу зібратися. Колони біженців тягнулися на північ і схід. Позаду них була смерть, а попереду — невідома далека чужина. Довгий шлях був вкритий свіжими могилами, хрестами і непохованими трупами». Так розповідали колись очевидці про першу хвилю депортації західних українців з їхніх споконвічних земель 100 років тому. Від голоду, холоду та інфекційних захворювань тоді загинули 90 тисяч осіб. Згодом були депортації 1944-1951 рр. і поміж них − сумнозвісна Акція «Вісла» 1947 р. Ці масові депортації майже мільйона етнічних українців із Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини і Західної Бойківщини стали трагічними наслідками Першої й Другої світових війн, зламали тисячі людських доль, зруйнували традиційну культуру й уклад життя, лягли важким тягарем на душі…

Тим подіям була присвячена Пам’ятна Академія «Від депортації до депортації» (до 100-річчя першої депортації та 70-х роковин другої депортації етнічних українців з території, яка тепер належить Польщі), що відбулася 19 вересня 2015 року в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського.

За участі музейників її провели очолюване Степаном Романюком Київське ветеранське правозахисне товариство депортованих українців «Холмщина» імені Михайла Грушевського, представники товариств депортованих українців з різних регіонів України та науковці Українського інституту національної пам’яті.

Під час академії відбулася презентація 3-томного видання під редакцією Юрія Макара (м. Чернівці) «Від депортації до депортації», в якому представлено історичні дослідження та численні спогади очевидців. Такі ж спогади крізь сльози можна було почути і від учасників заходу.

В ухваленій зібранням декларації «До 100-річчя першої депортації та 70-х роковин другої депортації етнічних українців з території, яка тепер належить Польщі», зокрема, прозвучав заклик до визнання і засудження на міжнародному рівні депортацій сотень тисяч етнічних українців та вшанування на державному рівні пам'яті невинних жертв. Вкотре говорилося про необхідність забезпечення безвізового режиму до Польщі для депортованих та для їхніх нащадків, які мають потребу у відвідуванні місць свого походження, церковних урочистостей, могил предків.

Заключним акордом академії став концерт за участю камерного ансамблю «Артехатта» під керівництвом Мирослави Которович, доньки теж депортованого видатного українського скрипаля Богодара Которовича, а також заслуженого артиста України Івана Дерди, який виконав народні пісні Холмщини і Лемківщини.

Читати далі

Читати далі

Читати далі

Читати далі

Читати далі

Читати далі