СТУДЕНТ В МУЗЕЇ АБО ЯК ПРОВЕСТИ ВИХІДНИЙ В СТОЛИЦІ

Розпочну з маленької передмови. Нещодавно я захотіла дізнатись щось нове про історію рідного міста, тож я вирішила відвідати Музеї історії Києва. Перш за все я вивчила сайт музею (http://kyivhistorymuseum.org). Там я без проблем знайшла інформацію про години роботи музею, афішу подій, розташування, вартість вхідних квитків, контакти музею та посилання на Facebook.

Перший штат музею і його бази розміщувалися в «Будиночку Петра I» на Подолі (вул. Костянтинівська), але невдовзі музей розмістився у Кловському палаці. Першу експозицію відкрили 26 травня 1982 року, у дні святкування 1500-річного ювілею міста. 26 травня 2004 р. приміщення Кловського палацу передали в користування Верховному Суду України, а експонати Музею історії Києва були перенесені в Український дім (вул. Хрещатик, 2). У серпні 2011 року керівництво КМДА оприлюднило плани по розміщенню Музею історії Києва в скандально відомій будівлі торгово-офісного центру, яка зводилася з 2006 року за адресою вул. Б. Хмельницького, 7. Тож, 26 травня 2013 року відбулось урочисте відкриття музею у новій чотириповерховій будівлі в самому центрі міста. З серпня 2012 року ця будівля функціонує як музейно-виставковий центр Музею історії міста Києва.

Музей історії Києва виявилось дуже легко знайти. Він знаходиться відразу біля виходу зі станції метро Театральна. Музей зовсім не схожий на ті, якими ми звикли бачити заклади такого типу. Музей історії Києва має досить футуристичний вигляд: незвична скляна конструкція виглядає сучасно та стильно, викликає інтерес зайти всередину. В даній будівлі музей розміщений на чотирьох поверхах. Зараз частина колекції музею зберігається в Українському Домі.

Перше, що кидається в очі, при вході – це позолочений барельєф Архангела Михаїла, якого вважають покровителем міста Києва. Музей має дві виставкові зали для тимчасових виставок на першому та четвертому поверсі.

В день мого відвідання музею на першому поверсі проходила виставка творів живопису Яель “26” та виставка живопису Анастасії Крайнєвої “Смак літа”. А на четвертому поверсі можна було відвідати виставку художніх робіт сучасних представників Київської школи живопису “ARTилерія”. На другому поверсі розмістилась тематична виставка “Київ і кияни. Шлях через віки”. На третьому поверсі проходила виставка “Бабин Яр: пам’ять на тлі історії”.

Квитки на стаціонарні та тимчасові виставки купуються окремо. Тож, придбавши квиток, я попрямувала на другий поверх. Перше, що кинулось в очі – це табличка, яка сповіщала, про те що фотозйомка є платною. Чесно кажучи, цей факт мене трохи здивував, адже на першому поверсі (де купуються квитки і оплачується фотозйомка) нічого про це не сказано. До того ж, як потім виявилось, фотозйомка в багатьох залах взагалі заборонена.

На другому поверсі розташована виставка “Київ і кияни. Шлях через віки”. Тут знаходиться експозиція, що знайомить відвідувача з найяскравішими подіями в історії міста аж до 20 століття. Представлені в основному предмети побуту, плакати та фотографії, що відтворюють різні сфери життя киян та дають змогу поринути в атмосферу міста певної епохи. Виставка не має політичної заангажованості та найбільше висвітлює саме культуру та побут звичайних киян. Можна побачити особисті речі жителів міста, найбільше здивувала наявність таких предметів, як медичні інструменти та зубний порошок.

Більшість експонатів розміщено за склом, проте до деяких можна доторкнутись. По залах розставлені сенсорні екрани, що репрезентують хроніку подій того чи іншого періоду. Взагалі, музей здався мені трохи малоінформативним, відносно багато експонатів, але мало інформації про них. Не знаю вважати це мінусом чи плюсом, адже, наприклад, в Національному музеї історії України, як на мене, занадто багато таких “табличок”, швидко починаєш втомлюватись від інформації та відволікатись.

Найцікавішим виявився третій поверх. Тут експозиція була присвячена Бабиному Яру. Дана виставка створювалась до 75-річчя трагедії. Сьогодні кардинально змінився погляд на історію 20 століття, відкрився доступ до інформації, яка старанно приховувалась радянською владою. Зараз у нас є можливість досліджувати саме ту частину історії України, що стосується висвітлення подій ХХ сторіччя, починаючи з Голодомору, подій Другої світової війни, діяльності комуністів тощо. Я вважаю, що дуже важливо вивчати такі події та аналізувати, що саме призвело до виникнення таких масових трагедій, щоб не допускати їх повторення в майбутньому. Бабин Яр став всесвітньо відомим через масові розстріли, переважно євреїв, у 1941—1943 роках, здійснені німецьким окупаційним командуванням під час Другої світової війни.

Дана виставка знайомить нас з історією Бабиного Яру, засуджує масові вбивства через Голокост і нацистський терор та радянське знищення пам’яті про Яр. На виставці розміщено дуже багато фотографій з тих жахливих часів, які проймають до глибини душі та зображують весь масштаб катастрофи. Також на виставці були представлені проекти меморіального парку, що включатиме територію Бабиного Яру, прилеглих кладовищ, інші пам’ятні об’єкти навколо них. Зокрема інтеграцію в єдиний меморіальний простір наявних пам’ятників, пам’ятних споруд і знаків (за результатами Міжнародного архітектурного конкурсу «Бабин Яр – Дорогожицький некрополь»). Загалом в музеї мені сподобалось, не зважаючи на те, що часом не вистачало інформації про експонати. Крім того, здивувало, що в музеї платна фотозйомка, а в більшості залів і взагалі заборонена. До мінусів хочеться додати й те, що цей музейно-виставковий центр більше схожий на картинну галерею, ніж на музей. Як на мене, як для Музею історії Києва в ньому занадто мало самої “історії Києва”. Сподобалось, те що історія міста тут передається саме через життя та побут звичайних киян. Найбільше мене вразила експозиція присвячена Бабиному Яру: багато фотографій, відео та відомостей про дану трагедію. Зрештою враження про музей залишилось позитивне, хоча я й вважаю, що в ньому є кілька суттєвих недоліків, наведених мною вище.

Ванда Мар’яна, студентка Києво-Могилянської академії