СТУДЕНТ В МУЗЕЇ АБО ЯК ПРОВЕСТИ ВИХІДНИЙ В СТОЛИЦІ

Розпочну з маленької передмови. Нещодавно я захотіла дізнатись щось нове про історію рідного міста, тож я вирішила відвідати Музеї історії Києва. Перш за все я вивчила сайт музею (http://kyivhistorymuseum.org). Там я без проблем знайшла інформацію про години роботи музею, афішу подій, розташування, вартість вхідних квитків, контакти музею та посилання на Facebook.

МІК6.png

Перший штат музею і його бази розміщувалися в «Будиночку Петра I» на Подолі (вул. Костянтинівська), але невдовзі музей розмістився у Кловському палаці. Першу експозицію відкрили 26 травня 1982 року, у дні святкування 1500-річного ювілею міста. 26 травня 2004 р. приміщення Кловського палацу передали в користування Верховному Суду України, а експонати Музею історії Києва були перенесені в Український дім (вул. Хрещатик, 2). У серпні 2011 року керівництво КМДА оприлюднило плани по розміщенню Музею історії Києва в скандально відомій будівлі торгово-офісного центру, яка зводилася з 2006 року за адресою вул. Б. Хмельницького, 7. Тож, 26 травня 2013 року відбулось урочисте відкриття музею у новій чотириповерховій будівлі в самому центрі міста. З серпня 2012 року ця будівля функціонує як музейно-виставковий центр Музею історії міста Києва.

Мік1.jpg
Мік2.jpg

Музей історії Києва виявилось дуже легко знайти. Він знаходиться відразу біля виходу зі станції метро Театральна. Музей зовсім не схожий на ті, якими ми звикли бачити заклади такого типу. Музей історії Києва має досить футуристичний вигляд: незвична скляна конструкція виглядає сучасно та стильно, викликає інтерес зайти всередину. В даній будівлі музей розміщений на чотирьох поверхах. Зараз частина колекції музею зберігається в Українському Домі.

Перше, що кидається в очі, при вході – це позолочений барельєф Архангела Михаїла, якого вважають покровителем міста Києва. Музей має дві виставкові зали для тимчасових виставок на першому та четвертому поверсі.

В день мого відвідання музею на першому поверсі проходила виставка творів живопису Яель “26” та виставка живопису Анастасії Крайнєвої “Смак літа”. А на четвертому поверсі можна було відвідати виставку художніх робіт сучасних представників Київської школи живопису “ARTилерія”. На другому поверсі розмістилась тематична виставка “Київ і кияни. Шлях через віки”. На третьому поверсі проходила виставка “Бабин Яр: пам’ять на тлі історії”.

Мік3.jpg

Квитки на стаціонарні та тимчасові виставки купуються окремо. Тож, придбавши квиток, я попрямувала на другий поверх. Перше, що кинулось в очі – це табличка, яка сповіщала, про те що фотозйомка є платною. Чесно кажучи, цей факт мене трохи здивував, адже на першому поверсі (де купуються квитки і оплачується фотозйомка) нічого про це не сказано. До того ж, як потім виявилось, фотозйомка в багатьох залах взагалі заборонена.

На другому поверсі розташована виставка “Київ і кияни. Шлях через віки”. Тут знаходиться експозиція, що знайомить відвідувача з найяскравішими подіями в історії міста аж до 20 століття. Представлені в основному предмети побуту, плакати та фотографії, що відтворюють різні сфери життя киян та дають змогу поринути в атмосферу міста певної епохи. Виставка не має політичної заангажованості та найбільше висвітлює саме культуру та побут звичайних киян. Можна побачити особисті речі жителів міста, найбільше здивувала наявність таких предметів, як медичні інструменти та зубний порошок.

Мік4.jpg

Більшість експонатів розміщено за склом, проте до деяких можна доторкнутись. По залах розставлені сенсорні екрани, що репрезентують хроніку подій того чи іншого періоду. Взагалі, музей здався мені трохи малоінформативним, відносно багато експонатів, але мало інформації про них. Не знаю вважати це мінусом чи плюсом, адже, наприклад, в Національному музеї історії України, як на мене, занадто багато таких “табличок”, швидко починаєш втомлюватись від інформації та відволікатись.

Найцікавішим виявився третій поверх. Тут експозиція була присвячена Бабиному Яру. Дана виставка створювалась до 75-річчя трагедії. Сьогодні кардинально змінився погляд на історію 20 століття, відкрився доступ до інформації, яка старанно приховувалась радянською владою. Зараз у нас є можливість досліджувати саме ту частину історії України, що стосується висвітлення подій ХХ сторіччя, починаючи з Голодомору, подій Другої світової війни, діяльності комуністів тощо. Я вважаю, що дуже важливо вивчати такі події та аналізувати, що саме призвело до виникнення таких масових трагедій, щоб не допускати їх повторення в майбутньому. Бабин Яр став всесвітньо відомим через масові розстріли, переважно євреїв, у 1941—1943 роках, здійснені німецьким окупаційним командуванням під час Другої світової війни.

Дана виставка знайомить нас з історією Бабиного Яру, засуджує масові вбивства через Голокост і нацистський терор та радянське знищення пам’яті про Яр. На виставці розміщено дуже багато фотографій з тих жахливих часів, які проймають до глибини душі та зображують весь масштаб катастрофи. Також на виставці були представлені проекти меморіального парку, що включатиме територію Бабиного Яру, прилеглих кладовищ, інші пам’ятні об’єкти навколо них. Зокрема інтеграцію в єдиний меморіальний простір наявних пам’ятників, пам’ятних споруд і знаків (за результатами Міжнародного архітектурного конкурсу «Бабин Яр – Дорогожицький некрополь»). Загалом в музеї мені сподобалось, не зважаючи на те, що часом не вистачало інформації про експонати. Крім того, здивувало, що в музеї платна фотозйомка, а в більшості залів і взагалі заборонена. До мінусів хочеться додати й те, що цей музейно-виставковий центр більше схожий на картинну галерею, ніж на музей. Як на мене, як для Музею історії Києва в ньому занадто мало самої “історії Києва”. Сподобалось, те що історія міста тут передається саме через життя та побут звичайних киян. Найбільше мене вразила експозиція присвячена Бабиному Яру: багато фотографій, відео та відомостей про дану трагедію. Зрештою враження про музей залишилось позитивне, хоча я й вважаю, що в ньому є кілька суттєвих недоліків, наведених мною вище.

Ванда Мар’яна, студентка Києво-Могилянської академії

Відвідувачам

Статті закладу

ПОДОРОЖ МУЗЕЯМИ ЗАКАРПАТТЯ З ГІРКИМ ПРИСМАКОМ НЕКОМПЕТЕНТНОСТІ І… ПЛАГІАТУ

Нещодавно до рук потрапила приваблива зовні книжка «Подорож музеями Закарпаття» з серії «Закарпаття: Філософія культури». Видання здійснено 2014 р. видавничою студією «ZORIAN» (м. Мукачево) за підтримки Європейського Союзу згідно проекту «Карпатський туристичний шлях 2» у рамках програми траскордонного співробітництва ЄІСП Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна.

Що ж, такі видання слід усіляко вітати: і якість паперу, і друк, і художнє та технічне оформлення, і в цілому дизайн (друк книги здійснено у Видавничому Домі «УКРПОЛ», м. Львів) виконано на належному рівні. А от щодо змісту книжки, окремих статей і матеріалів виникають питання.

Читати далі

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ ВОЛАЄ ПРО ПОРЯТУНОК

Стаття колишнього директора музею, відомого вченого, що до стану справ в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Музейна громадськість давно занепокоєна ситуацією навколо цього музею. Навколо, оскількі проблеми музею не внутрішні, а привнесені ззовні, в першу чергу, призначеннями некваліфікованих керівників. Колись потужній науковий колектив музею зараз знекровлено скороченнями, численними переформатуваннями штатних розкладів, просто звільненями "неугодних". Буквально за кілька років наукову роботу в музеї зведено нанівець, та й зовні, візуально, музей занепав, виглядає занедбаним і скоріше нагадує розорене українське село в перші роки колективізації, ніж дбайливе зібрання шедеврів дерев'яної архітектури з усієї України.
Читати далі

Як врятувати Національний музей народної архітектури та побуту України?

IMG 5295.jpg

Про незадовільний стан діяльності Музею ми не раз інформували у пресі та Міністерство культури. На сьогодні Музей перебуває поза увагою держави та громадськості.

Читати далі

Статті ВУАМ

Відкритий лист Президентові України Порошенку П.О.

Повторно звертається до Вас ініціативна група працівників Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з приводу порушень законодавства України при створенні та введенні в дію нової структури та штатного розкладу нашого закладу, яка призведе до повного знищення екскурсійної частини та занепаду заповідника як наукової музейної установи.
Читати далі

Штрихи до портрета академіка Петра Тимофійовича Тронька

П. Т. Тронько на святкуванні 30-річчя Музею, 1999 р.
П. Т. Тронько на святкуванні 30-річчя Музею, 1999 р.

Багато я бачив музеїв на своєму віку, та найріднішим для мене є Музей народної архітектури та побуту України. Він – часточка мого життя й праці. Цей Музей – скарбниця пам’яток народної культури, розташований у серці України, на священних схилах Дніпра. Я впевнений, що й надалі він буде одним із життєдайних джерел відродження нашої історичної пам’яті.

Читати далі

© 2007–2016 Всеукраїнська асоціація музеїв • Про сайтКонтактна інформація