Безконечник

Візуальне уявлення про безконечник отримуємо, коли милуємося орнаментом, мальованим чи вишитим, дрібні елементи якого повторюються. Такий ланцюжок не має кінця, а коли замикається в коло, то вже й без початку.

Візуальне уявлення про безконечник отримуємо, коли милуємося орнаментом, мальованим чи вишитим, дрібні елементи якого повторюються. Такий ланцюжок не має кінця, а коли замикається в коло, то вже й без початку. Окремий елемент хоч і милий, але досить примітивний, звичайно, загубився б. Проте в сукупності з собі подібними створює узор, що привертає увагу, запам’ятовується. Тобто один елемент орнаменту – це немовбито скромний солдат, а безконечник – солдатська колона на параді, що чарує глядачів чіткістю виконання вправ і становить силу.

704-Статті Безконечник.jpg

Словесні безконечники складаються народом та письменниками.

П’ятилітньому Артему сподобався безконечник “Подарунок” поетеси Лесі Мовчун, який йому прочитала мама із передноворічного журналу “Малятко”. Хлопчик легко вивчив вірш. Залюбки декламував за святковим столом: Великий, великий, Великий пакунок! А в тому пакунку – Великий малюнок. А там, на малюнку, – Великий будинок. А в тому будинку – Багато ялинок. Під кожною з них – Діточкам подарунок – Великий, великий, Великий пакунок…

704-Статті. Безк..jpg

Забавляється безконечниками, творячи їх для дітей, Анатолій Качан. Один із його безконечників, що одночасно є загадкою, подаю, взявши із останньої книги поета “Хвиля хвилю доганяє”. В жабуринні жаболов Жабу упіймав, До гнізда відніс і знов Полетів на став. Ось уже він біля верб, Ось у рогозі – Причалапав і завмер На одній нозі. Бац! І знову жаболов Жабу упіймав…

Дивує, що безхитрісний, не вартий уваги безконечник буває наділений магічною силою. Запам’ятавши його на світанку життя, згадуватимеш до глупої ночі. Не напружуйтеся, щоб пригадати бодай один. Подаю з голови: У попа була собака. Він її любив. Вона вкрала шматок сала. Він її убив У ямку закопав і написав: «У попа була собака…»

704-Статті.Безкон..jpg

Григорій Квітка-Основ’яненко, щоб надати сцені покарання конотопської відьми експресії та комізму, вдається до безконечника, як художнього прийому повторення: “От і положили її; по два парубка сіло на руки і на ноги, а два взяло здоровенні пучки різок та й почали чистити: дже-дже! дже-дже! аж засапались, б’ючи; б’ють-б’ють, і вже цурпалки летять… А що ж Явдоха? Лежачи під різками, казку каже: “Був собі чоловік Сажка, на ньому сіра сірм’яжка, повстяна шапочка, на спині латочка; чи хороша моя казочка?” –Та бийте окаянную ханаанку! – аж заревів Пістряк. Хлопці деруть щомога, а Явдоха своє: “І ви кажете: та бийте окаянную ханаанку, і я кажу: та бийте окаянную ханаанку; був собі чоловік Сажка, на ньому сіра сірм’яжка, повстяна шапочка, на спині латочка; чи хороша моя казочка?» – Та деріть дужче! – крикнув що є мочі пан сотник конотопський, Микита Уласович Забрьоха, що вже його дуже брало за живіт і печінки під серце підступали, бо не обідав і досі. Хлопці перемінились, узяли нові пучки і стали пороти, а Зубиха знай своє товче: “І ви кажете: та деріть дужче, і я кажу: та деріть дужче; був собі чоловік Сажка, на ньому сіра сірм’яжка, повстяна шапочка, на спині латочка; чи хороша моя казочка?» – Соплетіте розонацію з тернія і удвойте їй поруганія на лядвії! – скомандував пан Пістряк, довго думавши, що б то їй ще придумати. Хлопці чешуть Явдоху терновими, а Явдоха своє товче: “І ви кажете: та соплетіте розонацію з тернія і удвойте поруганія на лядвії, і я кажу: та соплетіте розонацію із тернія і удвойте поруганія на лядвії; був собі чоловік Сажка, на ньому сіра сірм’яжка, повстяна шапочка, на спині латочка; чи хороша моя казочка?”Нагадаю, парубки щиро били, дерли, пороли і чесали … колоду.

Статті закладу

«В мене була лиш мати...»

704-Мати Симоненка 07-03-15.jpg

З початку 2015 року проходять урочистості з нагоди 80-річчя від дня народження Василя Симоненка. Музей книги і друкарства України підготував виставку під назвою «Україно! … ти моя розпука вікова…». У вітринах книги з творами Симоненка, публікації про поета, зокрема дослідницька робота Любові Сердюк-Баран «Літопис Щербанівського роду, роду В.А. Симоненка». Унікальні експонати надійшли з відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Привертають увагу пожовклі аркуші, надруковані на машинці та списані рукою. На них відбиті влучні народні вислови. Їх записала Ганна Федорівна Щербань, мати ювіляра. То хто вона, мати Василя Симоненка? Якими талантами володіла? Як вдалося сільській жінці закласти фундамент людяності, патріотизму і, врешті-решт – вічного життя для свого сина?


Читати далі

«М. Лисенко Жалібний марш Лесі Українки», видання «Дніпросоюзу» – із колекції МКДУ

У фондах Музею книги і друкарства України зберігаються нотне видання «М. Лисенко Жалібний марш Лесі Українки». В Інвентарній картці № 5884, яку склала 26 листопада 1987 року співробітник музею Гальчук Людмила Іванівна, відбито номер вступу книги – 34238-й та місце зберігання – відділ РІ. Книгу закуплено у Москві у Чорби В.Р. Придбано її згідно з Актом МКДУ № 86/11 від 26 листопада 1987 року. Час знаходження – 1987-й рік. Закупівельна ціна становила три карбованці. 1991 року її реставровано.
Читати далі

Едельвейси від Ольги Кобилянської (до 150-річчя Ольги Кобилянської)

Едельвейси ростуть у Карпатах у важкодоступних місцях. Їх відносять до приворотного зілля, яке не варять і не настоюють. Чудотворні властивості квітки проявляються в оригінальний спосіб: коли букетик едельвейсів хлопець піднесе дівчині, то вона його обов’язково покохає.

З едельвейсами пов’язана цікава сторінка в житті Ольги Кобилянської. Відомо, що письменниця поміняла не одне місце проживання. Коли Ользі (у хрещенні – Марія) виповнилося 11 років, то її батьки переїхали до Кімполунга, буковинського містечка, що тягнеться вздовж річки Молдова. Рельєф його довкілля надзвичайно живописний: зі сходу нависає довжелезний скелястий хребет гори Рарив (своєрідний кордон поміж Буковиною і Молдовою). Із західного та північного боків підносяться розлогі лісисті верхи. Прикметно, що в містечку жили румуни, поляки, німці, євреї. Українська громада була представлена дуже слабо.

Читати далі

Статті ВУАМ

ПОДОРОЖ МУЗЕЯМИ ЗАКАРПАТТЯ З ГІРКИМ ПРИСМАКОМ НЕКОМПЕТЕНТНОСТІ І… ПЛАГІАТУ

Нещодавно до рук потрапила приваблива зовні книжка «Подорож музеями Закарпаття» з серії «Закарпаття: Філософія культури». Видання здійснено 2014 р. видавничою студією «ZORIAN» (м. Мукачево) за підтримки Європейського Союзу згідно проекту «Карпатський туристичний шлях 2» у рамках програми траскордонного співробітництва ЄІСП Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна.

Що ж, такі видання слід усіляко вітати: і якість паперу, і друк, і художнє та технічне оформлення, і в цілому дизайн (друк книги здійснено у Видавничому Домі «УКРПОЛ», м. Львів) виконано на належному рівні. А от щодо змісту книжки, окремих статей і матеріалів виникають питання.

Читати далі

СТУДЕНТ В МУЗЕЇ АБО ЯК ПРОВЕСТИ ВИХІДНИЙ В СТОЛИЦІ

МІК6.png

Розпочну з маленької передмови. Нещодавно я захотіла дізнатись щось нове про історію рідного міста, тож я вирішила відвідати Музеї історії Києва. Перш за все я вивчила сайт музею (http://kyivhistorymuseum.org). Там я без проблем знайшла інформацію про години роботи музею, афішу подій, розташування, вартість вхідних квитків, контакти музею та посилання на Facebook.

Читати далі

© 2007–2018 Всеукраїнська асоціація музеїв • Про сайтКонтактна інформація