Виставка «З Шевченком у серці...» (традиції вшанування Великого Кобзаря впродовж трьох століть)

Черговий “Вернісаж” в Домі Грушевських, де завжди сповідувалися ідеї Тараса Шевченка, відкривається за рік до славного 200-літнього ювілею національного генія і пророка. Від ХІХ століття до теперішнього, ХХІ, свідоме українство прагнуло осмислити велич цієї знакової постаті, а “Шевченківські дні” були і завжди будуть символом національного єднання. Експозиційний задум виставки – презентувати традиції вшанування Великого Кобзаря впродовж трьох століть – втілено трьома тематичними блоками: шевченкознавчими студіями Михайла Грушевського кінця ХІХ–початку ХХ ст.; “Шевченківськими днями” українських емігрантських інституцій і товариств міжвоєнного часу; мистецьким доробком народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка 2013 року Петра Печорного.

ХІХ – початок ХХ століття представлено шевченкознавчою спадщиною Михайла Грушевського. Інтерес Грушевського до феномену Тараса Шевченка простежується ще з гімназійних часів. За взірець поета і громадянина він обрав саме образ-символ Великого Кобзаря, звіряючи з ним свої “гадки і мрії”. Під час навчання в університеті потрапляє під опіку свого духовного “хрещеного батька”, одного з найпослідовніших творців культу Тараса Шевченка Олександра Кониського. Своєю знаковою літературознавчою працею “Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя” О.Кониський прорік своєму учневі стати послідовником Кобзаря. Саме Грушевський, на думку вчителя, мусив стати для українців Шевченком ХХ століття. Пророцтво Кониського збулося.

Будитель національної ідеї ХХ століття, Михайло Грушевський все життя продовжував звіряти свої думки з промовистими словами Тараса. Досконало знаючи тексти поета, досить часто залучав їх до своїх публіцистичних виступів: впізнаваний усіма українцями образ чи фраза підкреслювали спорідненість і співзвучність громадянських позицій двох світочів нашого народу.

Вшановуючи пам’ять “Апостола правди”, 1895 р. вчений і публіцист започаткував серію шевченкознавчих праць (“Дрібничка до генеалогії Шевченка”, “Портрет Шевченка”, “Шевченків день”, “Пам’ятник Шевченку”, “Шевченко і українська минувшина”, “Українське свято”, “Два ювілеї”, “Свято єднання”, “Шевченкові роковини”, “Шевченкове слово”). Одним із важливих сюжетів публіцистики М.Грушевського стало висвітлення роботи Об’єднаного комітету зі спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку у Києві, з яким від 1908 р. активно співпрацював. 100-літньому ювілею присвятив публіцистичний твір “Шевченкове століття” та документальну публікацію “Матеріали до історії Кирило-мефодіївського брацтва. Признання кирило-мефодіївців” – першу найповнішу добірку матеріалів про братчиків. На початку 1920-х років, перебуваючи в еміграції, започаткував видання з промовистою шевченківською назвою “Борітеся–Поборете!”.

ХХ століття презентується на виставці добіркою світлин та документів (у копіях) з Національного архіву Чеської Республіки (фонд “Український музей у Празі” – Музей визвольної боротьби України) та Наукового архіву Болгарської академії наук. Ці матеріали виявлено істориком, дослідником міжвоєнної української політичної еміграції доцентом Сумського державного університету Валерієм Власенком. Тематична колекція фотодокументів, оголошень, програм концертів, святкових чи пам’ятних заходів відтворює діяльність українських емігрантських організацій в країнах Європи, Північної та Південної Америки з відзначення шевченківських свят у міжвоєнний період. У цей період українські емігранти та військовополонені щороку відзначали “Шевченківські дні” як національне свято. У ньому брали участь представники усіх політичних напрямів української еміграції того часу – ліберально-демократичного, монархічного, соціалістичного та націоналістичного. Такі свята були засобом вияву національної самоідентичності і самосвідомості українців, які з різних причин опинилися поза межами Батьківщини.

Петро Печорний. «На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає; кругом хлопці та дівчата — як мак процвітає», 2010. Кераміка, ангобний розпис, поливи, d 62 см

Кульмінацією експозиції – а власне презентантом ХХІ століття – стали дивовижні твори лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка 2013 року Петра Печорного. Його серія декоративних тарелей за мотивами творів Т.Шевченка, яка разом з автором 6 березня отримала високу відзнаку, експонується вперше вже з титулом “лауреата”. Виставка експонується за адресою: Київ, вул. Паньківська, 9;

Проїзд: станції метро «Університет», «Льва Толстого»;

Телефони для довідок: 288-28-82; 288-28-07