Філії

Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова

Майже 20 років, з 1989 року, існує в Києві легендарний дім в якому розмістився Музей великого киянина Михайла Афанасійовича Булгакова. За роки свого існування Музей виборов почесне звання називатися Домом з великої літери.

Адреса: 01025, м. Київ, Андріївський узвіз, 13.

Проїзд: станція метро «Контрактова площа».

Музей працює щодня, окрім середи, з 10.00. до 17.00.

Останній четвер кожного місяця − санітарний день.

Телефони:

науковий відділ: 425-52-54;

замовлення екскурсій: 425-31-88;

директор музею Губіанурі Людмила Вікторівна: 425-52-54.

Офіційний сайт: http://bulgakov-kiev.tripod.com/

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського

Кожний Українець знає ім’я Михайла Грушевського. Більшість уявляє його лише як видатного історика та державотворця, і мало хто як друга, вчителя, люблячого сина, чоловіка і ніжного турботливого батька. Щаслива нагода погостити в оселі вченого, поринути в його наукову «лабораторію», світ уподобань, відчути неповторну ауру великої дружньої родини з’явилася з відкриттям у Києві Історико-меморіального музею Михайла Грушевського. Музей створено 1992 р., експозицію відкрито 2006 р. Цей важливий етап у житті Музею відзначено третьою премією Всеукраїнської музейної акції «Музейна подія року». Грушевський «повернувся» у власну оселю, а дім на Паньківській, 9, відроджує свій статус правдивого національно-культурного осередку, набутий ще на початку ХХ ст.

Експозицію Музею розгорнуто у меморіальному будинку, який у липні 1908 р. разом із затишною садибою придбала родина Грушевських. Зведений тут 1909 р. прибутковий «фамільний дім», оздоблений в українському стилі, був зумисне зруйнований у січні 1918 р. під час наступу на Київ більшовицького війська. Тож після повернення з еміграції 1924 р. Михайло Сергійович разом з дружиною та донькою оселився на третьому поверсі вцілілого будинку, де і відтворено його меморіальну квартиру. За науковою концепцією для облаштування всіх кімнат квартири використано лише меморіальні меблі та побутові речі Грушевських, колекцію яких вдалося зібрати завдяки співпраці з рідними вченого.

Збережена фотофіксація 1929 р. дозволила реконструювати домашній робочий кабінет історика — унікальний приклад в музейній практиці. Окрім кабінету Михайла Грушевського відтворено також вітальню та кімнату доньки Катерини — відомого етнографа, фольклориста, соціолога. Аромат улюбленої кави, на яку збиралася родина в затишній вітальні, повертає у ті часи, в ті тихі розмови. Ось дивляться зі старих світлин три покоління великої і дружної родини, головою, надією і опорою якої був Михайло Сергійович. Емоційною домінантою меморіальної експозиції стала кімната Катерини Грушевської, де два раритети — фотопортрет історика, подарований йому учнями і співробітниками в день 60-річного ювілею (1926 р.), та живописний портрет Катерини Грушевської роботи знаного українського маляра Івана Труша (1903 р.) — створюють віртуальний діалог найрідніших душ і рівноправних колег: батька і доньки, вчителя і учениці.

Саме на Паньківській, 9, у 1926 р. Михайло Грушевський написав свою коротку автобіографію, сюжети якої лаконічно відтворено в історичному розділі експозиції на другому поверсі. В Музеї зібрана бібліотека грушевськознавчої літератури та україніки, де кожен відвідувач може ознайомитися з новітніми набутками істориків та літературознавців, переглянути документальні фільми про Великого Українця.

Основа музею — його колекція, на сьогодні вона нараховує понад 7 тис. музейних предметів. В експозиції представлено близько 4 тис. предметів, серед них — меблі, побутові речі, особисті документи, рукописи, найповніше в Україні зібрання творів М. Грушевського та видань за його редакцією. Музейними раритетами є листи історика та його рідних, книги з бібліотеки зі штампами вченого та дарчими надписами відомих науковців. Унікальна іконографічна колекція включає понад 500 фотодокументів, з них — 44 оригінальних світлин М. Грушевського (1876–1931 рр.), значна частина з яких збереглася в єдиному примірнику.

У двох виставкових залах музею презентуються твори відомих українських майстрів та документальні проекти. Виставкові проекти підпорядковані головній ідеї: відродити в новому форматі втрачену збірку українських старожитностей Михайла Грушевського. Саме тому на традиційних «Вернісажах у Грушевських» презентуються мистецькі твори «в смаках» видатного дослідника, збирача та шанувальника української культури.

Концепція Історико-меморіального музею Михайла Грушевського передбачає заснування на його базі наукового центру грушевськознавства в Україні. Вагомою підставою цих перспектив стало об’єднання навколо музею дослідників-грушевськознавців гуманітарних академічних інститутів та наукових товариств.

Адреса: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 9.

Проїзд: станції метро «Університет», «Льва Толстого».

Музей працює щодня, окрім понеділка, з 10.00. до 17.00.

Останній четвер кожного місяця − санітарний день.

Телефон для довідок: 288-28-82; 288-28-07.

Музей культурної спадщини

Музей культурної спадщини, який розміщено на Печерську у відтвореній двоповерховій садибі з мезоніном XVIII ст. по вулиці Московській 40-б, розповідає про життєвий шлях та творчість відомих представників української діаспори, для яких Київ був не лише Батьківщиною, але й місцем, де вони опанували ази майбутньої майстерності, вивчали духовну спадщину минулих поколінь.

В семи експозиційних залах експонуються рідкісні фотографії, документи, картини, особисті речі визначних представників України, які мешкали поза її межами. Тут представлені полотна Людмили Морозової, Олекси Булавицького, родини Кричевських, Вадима Доброліжа, скульптури Петра Капшученка, твори Докії Гуменної, Ганни Черінь, Олекси Гай-Головка, писанки Ніни Булавицької та колекція народних ікон. Два меморіальних зали присвячені видатним киянам із світовим ім’ям — балетмейстеру та танцівнику Сержу Лифарю та піаністу-віртуозу Володимиру Горовіцу.

Адреса: м. Київ, вул. Московська 40-б.

Проїзд: станції метро «Арсенальна», «Печерська», авт. 55, 62; трол. 38 (зупинка «Кінотеатр Зоряний»).

Музей працює щодня, окрім понеділка, з 10.00. до 17.00.

Останній четвер кожного місяця — санітарний день.

Телефон для довідок: 280-64-18.

Київський музей О. С. Пушкіна

Київський музей О.С. Пушкіна було відкрито для відвідувачів у травні 1999 р., напередодні 200-річчя з дня народження великого російського поета. Але історія Музею почалася набагато раніше — у 1987 році, коли відомий київський колекціонер, бібліофіл і бібліограф Яків Ісаакович Бердичевський передав свою знамениту «Пушкініану» у дарунок місту. Основною умовою та побажанням колекціонера було створення музею. Ентузіазм Я.І. Бердичевського було підтримано, Музей заснували того ж року. Лише постійну прописку по вулиці Кудрявській, 9, він отримав через 12 років. Історія будинку, який знаходиться за цією адресою, досить цікава. І хоча у ньому не зупинявся російський поет, проте у 1895–1903 рр., до переїзду в знаменитий «Дім Турбіних» на Андріївському узвозі, тут мешкала родина Михаїла Булгакова.

Колекція Музею складається з експонатів переважно першої половини XIX ст. і налічує близько шести тис. одиниць, з яких в експозиції представлено більше 1200. Внутрішній простір Музею відтворює атмосферу пушкінської доби — російського класицизму початку XIX ст. Тому, тут можна побачити меблі, тканини, порцеляну, скло, бісерні вишивки та інші речі, які складали звичний предметний світ російського дворянства того часу. Однак, основу колекції, без сумніву, складає книжкове зібрання та зібрання тиражної графіки кінця XVIII — початку XIX ст.

Справжньою «перлиною» колекції є екземпляр журналу «Современник» (1836, том другий) з цензурним дозволом за підписом цензора А. Крилова. Це, мабуть, єдина в музеях України пушкінська меморія. Не менш цінними є прижиттєві видання поета, передусім такі раритети, як окремі глави роману у віршах «Євгеній Онєгін», що видавався так званими «зошитами» протягом семи років до виходу повного тексту твору в березні 1833 р.

У зібранні Музею знаходиться значна кількість книг із знаками їх власників. Серед останніх — сучасники та співвітчизники О.С. Пушкіна — друзі та знайомі, відомі письменники та поети, державні діячі кінця XVIII — першої половини XIX ст.: І.Ф. Богданович, О.М Горчаков, І.П. Ліпранді та ін. Крім того, в Музеї зберігаються книжки, які належали членам імператорських династій Західної Європи: Наполеону I, Єлизаветі Бурбон, Фрідріху-Вільгельму II і Фрідріху-Вільгельму III.

У розділі, присвяченому перебуванню поета на Україні, представлено такі цінні екземпляри, як «Опис України» Гійома Левассера де Боплана (Руан, 1660 р.), «Краткое описание города Киева» М.Ф. Берлинського (1820 р.), «История Малой России» Д.Н. Бантиша-Каменського (1822 р.).

Адреса: 01053, м. Київ, вул. Кудрявська, 9.

Проїзд: станція метро «Площа Незалежності», трол. 16, 18 (зупинка «Обсерваторна»)

Музей працює щодня, окрім понеділка, з 10.00. до 17.00.

Останній четвер кожного місяця − санітарний день.

Телефони для довідок: 272-42-06, 272-10-67.

Музей партизанської слави

На виконання Указу Президента України №892/2007 від 18 вересня 2007 р. «Про відзначення Дня партизанської слави», в 65-ту річницю визволення міста Києва від німецько-фашистських загарбників в столиці України 7 травня 2008 р. було урочисто відкрито Музей партизанської слави. Ця нова філія Музею історії міста Києва за роки свого існування стала важливим центром військово-патріотичного виховання молоді і чи не єдиним музеєм у лівобережній частині міста Києва.

Його експозиція висвітлює не тільки розгортання партизанського руху на Україні, але й відображує героїчну боротьбу київського підпілля в роки нацистської окупації, роль партизанів у форсуванні Дніпра, яке завершилося визволенням столиці України від гітлерівців восени 1943 р.

В розділі експозиції, який присвячений партизанській боротьбі в 1941 р., присутні автентичні документи, особисті речі, військова амуніція, що розповідають про діяльність перших партизанських загонів, які були створені в початковий період війни та брали участь у героїчній обороні Києва. Їм судилося стати першими «ластівками» партизанського руху, чий бойовий досвід допоміг виробити ефективну тактику збройної боротьби у ворожому тилу (серед них загін «Перемога або смерть» під командуванням С. Осєчкіна, загони І. Копьонкіна та І. Боровика).

За допомогою символічної карти та інших матеріалів на прикладі з’єднань С. Ковпака, О. Федорова, М. Наумова, О. Сабурова, С. Малікова проілюстровано розмах партизанського руху, який охопив значну частину території України в роки війни. Для відтворення незабутньої атмосфери тих років демонструються партизанська землянка, підвода та човен, які широко використовувалися народними месниками під час рейдів та форсування водних перешкод.

Досить значна увага приділена розкриттю діяльності підпільних груп та організацій, що діяли в столиці України протягом 778 днів її окупації (експонуються особисті речі та документи підпільників І. Кудрі, О. Пироговського, М. Гайцана та інших).

Завершує експозицію Музею розділ, присвячений визволенню Києва. В ході цих успішних наступальних бойових операцій особливо відзначилися партизанські загони та з’єднання, що діяли на північ від Києва. У вітринах присутні матеріали, що висвітлюють бойову діяльність партизанів під час форсування Дніпра (документи та особисті речі партизанських командирів Героїв Радянського Союзу О. Симоненка, Ю. Збанацького, В. Бовкуна, М. Таранущенка та інших.

В Музеї постійно влаштовуються фотодокументальні та художні виставки, Лінійки Пам’яті, кінолекторії, присвячені темі війни 1941 — 1945 рр., на прохання відвідувачів надаються консультації за тематикою Музею. Традиційно кожного року проводяться заходи, присвячені Дню Перемоги та Дню партизанської слави (22 вересня).

Музей розташований на території парку культури та відпочинку «Партизанська слава» по вул. Славгородській (Дарницький район). Їхати від станції М «Бориспільська» трамваєм №29 до зупинки «Парк партизанської слави» або від станції М «Харківська» автобусом №45 до зупинки «Поліклініка».

Музей працює з 10.00 до 17.00 (каса — до 16.30). Вихідний — понеділок. Останній четвер кожного місяця — санітарний день.

Безкоштовне відвідування Музею учнями шкіл, професійно-технічних училищ та студентами — у неділю кожного тижня; пенсіонерами — в останню п’ ятницю кожного місяця.

Телефони: 223-94-62, 223-95-64.

Електронна адреса: muslavi@yandex.ru

Музей Шолом-Алейхема

«Київ — це моє місто… Те, що я не можу бути в Києві, навіює на мене журбу»

відповідь Шолом-Алейхема на вітальну телеграму з Києва з нагоди 25-річчя його літературної діяльності. Італія, 1908 р.)

«Шолом-Алейхем» — мир вам! З таким співзвучним серцю кожної людини привітанням прийшов понад сто років тому до єврейських мас Шолом Рабинович, який незабаром став найпопулярнішим, найулюбленішим письменником Шолом-Алейхемом.

Київ відіграв у житті письменника величезну роль: тут він формувався, мужнів як особистість і як письменник. Сюди його нестримно тягнуло і в юнацькі роки, і коли він був вже відомим письменником і перебував за кордоном тодішньої Російської імперії, і коли він, тяжко хворіючи у Нью-Йорку, висловив побажання бути похованим на київській землі.

Шолом-Алейхем сам про себе говорив, що він літописець побуту єврейського народу.

«Для чого писати романи, якщо саме життя – роман?»

— це епіграф до його автобіографічної повісті «З ярмарку». Життя мешканців єврейського містечка стало джерелом, яке живило талант і натхнення письменника. Він не робив замальовки з натури, а сам був частиною реальності, яка оточувала його. Сучасники в його персонажах впізнавали себе, знайомих, родичів.

Київський Музей Шолом-Алейхема — не лише розповідь про життя та творчість видатного письменника, але і можливість долучитися до духовної та матеріальної культури єврейського народу. Під час екскурсії демонструються деякі обрядові єврейські предмети, предмети традиційного єврейського побуту.

На моніторах, встановлених в залі можна побачити фрагменти фільмів та спектаклів за творами Шолом-Алейхема, єврейську архітектуру й унікальне мистецтво єврейських майстрів обробки каменю — єврейські надгробні стели (мацеви), старовинні єврейські книги та рукописи, примірники єврейської каліграфії, детальніше дізнатися про «Справу Бейліса» (судовий процес, який привернув увагу не лише російської, але і європейської громадськості початку ХХ ст.) тощо.

У квартирі на Великій Васильківській, 5, де розташовано Музей, Шолом-Алейхем жив з 1896 р. до середини 1903 р. (він залишив цей будинок між квітнем і серпнем 1903 р.). Це був найкращий час його письменницького життя. Тут він написав «Менахем-Мендла», «В маленькому світі маленьких людей», «Нову Касрилівку» («Весь Бердичів»), деякі новели з «Тев’є-молочара» та десятки, якщо не сотні, оповідань.

Адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 5

Проїзд: станції метро «Хрещатик», «Льва Толстого».

Музей працює щодня, окрім понеділка, з 10.00. до 17.00.

Останній четвер кожного місяця — санітарний день.

Телефон для довідок: 223-96-14, 223-91-42.

Музей шістдесятництва

Відкриття приміщення Музею шістдесятництва стало можливим завдяки сприянню депутатів Верховної Ради України та Київської міської державної адміністрації, багаторічній наполегливій роботі музейних працівників та членів громадської організації «Музей шістдесятництва». Презентація приміщення відбулася 18 травня 2012 р., це перший крок до створення постійної музейної експозиції, на меті якої — різностороннє представлення та вивчення шістдесятництва і руху опору 1960-х — 1980-х рр. як вкрай вагомих громадсько-культурних процесів української історії. Відкриття Музею заплановано до 21-ої річниці незалежності нашої країни.

Шістдесятництво — непересічне явище української культури ХХ ст. Після розвінчання культу особи Сталіна в суспільстві з’явилася надія на свободу слова, вільне творче самовираження, відродження пригнічених національних традицій, формально «скасованих» сталінським режимом. Виникли передумови для розвитку вільної думки і громадського піднесення. Представники нової генерації патріотів — шістдесятники — виступили на захист передовсім рідної мови, за відродження національної культури та правдиве висвітлення української історії. Серед них були як студенти, так і старші представники технічної та творчої інтелігенції — письменники, художники, мистецтвознавці, медики, науковці: Іван та Надія Світличні, Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Брайчевський, Іван Драч, Лесь Танюк, Микола Плахотнюк, Алла Горська, Василь Стус, Василь Симоненко, Юрій Ілленко, Микола Вінграновський, Михайлина Коцюбинська, Ірина Стасів-Калинець, Дмитро Павличко, Ірина Жиленко, Людмила Семикіна, Галина Севрук, Богдан, Михайло та Ольга Горині, Іван Сокульський, Веніамін Кушнір, Опанас Заливаха та багато інших. Водночас не слід відносити до числа шістдесятників всіх активних культурних та громадських діячів 60-х рр. ХХ ст. Далеко не всі з них мали мужність ціною кар’єри, здоров’я та навіть життя сповідувати вищезгадані — проукраїнські принципи.

Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. шістдесятники взяли активну участь у виборюванні незалежності України та державній розбудові. Розуміючи необхідність збереження історичної пам’яті, активна учасниця українського руху опору, журналістка Надія Світлична запропонувала ідею створення Музею шістдесятництва. У 1994 р. почала діяти громадська організація «Музей шістдесятництва», яку очолив шістдесятник та багаторічний політв’язень Микола Плахотнюк. Він є авторитетним завідувачем відділу Музею шістдесятництва. Станом на сьогодні під його керівництвом музейні працівники та члени громадської організації зібрали близько 20 тис. експонатів. Це високомистецькі роботи художників, рукописи, самвидавні та друковані видання творів письменників, унікальні фотографії та документи, особисті речі шістдесятників.

Адреса: м. Київ, вул. Гончара, 33 а.

Читати далі

Читати далі

Читати далі