Годинник з домашнього робочого кабінету Михайла Грушевського на Паньківській, 9

Годинник з домашнього робочого кабінету Михайла Грушевського на Паньківській, 9. Майстер Хома Шот. Новгород-Сіверський. 1830-ті рр.

Одним з раритетів збірки меморіальних речей є напільний годинник з робочого кабінету Михайла Грушевського. Статус раритету, як один з перших меморіальних предметів, цей музейний предмет набув відразу — від часу надходження до колекції ще в 1992 році. І відтоді почав наполегливо вимагати розкриття своїх таємниць.

Його не задовольняла навіть достатньо достовірна легенда: розповіді рідних М.С.Грушевського про те, що був справжньою окрасою скромного інтер’єру домашньої робітні вченого. Він спонукав нас до пошуків документального підтвердження цієї легенди, а власне перетворення її на правдиву історію. Ми підсвідомо прислухалися до його вимог, і він свого досяг. 1994 р. в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського виявили унікальну фотофіксацію кабінету М.Грушевського (у вигляді негативів на склі), зроблену невідомим майстром наприкінці 1929-го. Тоді, за декілька років після повернення вченого з еміграції, і був облаштований цей інтер’єр. Яким ще здивуванням було для нас, коли на фотовідбитках з цих негативів проявився наш раритет. Сам він не здивувався, адже свого часу позував фотографу. Лише тішився і гордо «промовляв»: «А я ж казав: шукайте!». Подальші пошуки в архівах дозволили точно визначити час, коли годинник з’явився в інтер’єрі, тобто, коли у Грушевського на Паньківській, 9 з’явився окремий кабінет. Про цю небуденну подію у жовтні 1929 р. писав до Львова учень М.Грушевського Ф.Савченко: «На Паньківській іде ремонт, нарешті Михайло Сергійович отримав робочий кабінет». Цей лист науковці музею виявили у Центральному державному історичному архіві України у Львові.

Інтер'єр домашнього робочого кабінету Михайла Грушевського на Паньківській, 9. Київ, кінець 1929 р.

І тоді нам, задоволеним собою, здалося, що ґрунтовне дослідивши меморіальність годинника, можна заспокоїтися.

Та не заспокоївся він, годинник. Йому цього було замало.

Зовсім зухвало став себе поводити наш раритет після відкриття експозиції, повернувшись на своє місце в кабінеті вченого. Годинник почав шукати групу підтримки, яка б спонукала нас до подальших пошуків. І він знайшов їх у відвідувачах, а власне у їхніх запитаннях: «А що ви можете розповісти про цей годинник?».

Інтер'єр домашнього робочого кабінету Михайла Грушевського на Паньківській, 9. Сучасний вигляд. Відеоролік на Youtube.com

Нарешті й ми зрозуміли, що наукової атрибуції вимагає не лише меморіальність, але й історія виготовлення. Ключем до розкриття чергової таємниці стало гравірування на добротному циферблаті: «Фома Шот. Новгород-Сиверский». Не можна сказати, що ми зовсім не звертали уваги на цей напис, та і взагалі на химерність всієї конструкції механізму: витончені шестерінки заводського походження запускаються в хід двома циліндричними свинцевими гирями кустарного виробництва, кожна з яких важить не менше пуда. Ці силачі з’єднані з механізмом мотузками з волячих жил, а вся хитромудра конструкція вбрана в дерев’яний корпус в готичному стилі, виготовлений індивідуально.

Пряма вказівка на ім’я автора твору спонукала до пошуків відомостей про майстра. І тут наш годинник проявив неабияку наполегливість. Він підштовхував до пошуків не лише нас, але і наших колег з Новгород-Сіверська. Документи з історії міста підтвердили наші здогади: заводу по виготовленню годинників у місті ніколи не було і немає. Проте вже на 1837 р. в Новгород-Сіверському було чимало ремісників, а серед них і двоє «часовых мастеров». Сподівань, що в документах можна виявити ім’я майстра Хоми Шота було небагато. Але годинник вперто наполягав: «Шукайте». Він же пам’ятав свою історію і знав, що існує ключ до розкриття цієї таємниці.

І знову правда була за ним. Дякуючи колегам з Новгород-Сіверського заповідника, Хома Шот несподівано «знайшовся». Його згадує у своїх спогадах випускник Новгород-Сіверської гімназії Михайло Корнійович Чалий (1816–1907) — відомий педагог, культурно-освітній діяч, дослідник творчості Тараса Шевченка. З пожовклих сторінок річника «Киевской старины» за 1889 р. пробивається колоритна постать Хоми Шота, з яким Михайла Чалий запізнався 1838 р. На останньому році гімназійних студій він займався репетиторством у синів одного дідича — родича відомого чернігівського поміщика, історика-аматора, археографа, приятеля Пушкіна і знайомого Шевченка Михайла Осиповича Судієнка. Саме цей горе-родич, який програв у карти свої маєтності, але не забував про освіту дітей, і винайняв для Михайла Чалого помешкання у Хоми Шота.

Сам Хома був колишнім кріпаком Михайла Судієнка, якого той, певно за творчу вдачу, відпустив на волю. Людина освічена, з власною думкою і фантазією. А ось і фраза, яка стала певним ключем до розкриття таємниці напису на циферблаті: «Любил также при случае здорово бить муху, особенно когда случалось ему поехать починивать допотопные прадедовские часы по усадьбам ближайших помещиков». Найвірогідніше, під час однієї з таких поїздок новгород-сіверський майстер роздобув прадідівський добротний, але розкомплектований годинниковий механізм. Його творча натура спонукала до фантазій: додавши власноруч виготовлені гирі, маятник, мотузки, індивідуальних корпус, він дав нове життя знахідці і повноправно вказав власне ім’я на своєму витворі. Можливо також, що знайомі дідичі, які постійно навідувалися до Петербургу, де були представництва відомих європейських годинникових заводів, привезли для Хоми деталі, з яких він сконструював наш раритет.

Так годинник з кабінету Михайла Грушевського розкрив ще одну свою таємницю і підтвердив неабияку оригінальність, а правдивіше — свою унікальність. Адже він один-єдиний такий! І ми певні, що не заспокоїться наш раритет, доки не з’ясуємо ще одну важливу обставину — де, коли, за яких обставин придбав цей годинник Михайло Грушевський. Не заспокоїмося і ми.

Особливу впертість проявив годинник, прочувши про ІІІ Всеукраїнський фестиваль у вересні 2011 р., тематика найпрестижнішого конкурсу якого (міні-експозицій) була визначена як «Раритети в експозиційному музейному просторі». І вже не ми, а наш Раритет вирішив, що саме він буде представляти Музей Михайла Грушевського на фестивалі. Він презентував і себе, і наші дослідження під лаконічною назвою: «Годинник з кабінету Михайла Грушевського: таємниці та відкриття». І з почуттям виконаного обов’язку отримав заслужену перемогу — третє призове місце серед 50 представлених на конкурс раритетів.