Анна Ярославна – наша легенда

17 листопада в Музеї книги і друкарства України відбулася презентація книги Наталії Крутенко «Анна Ярославна». Виставкова зала, стіни якої прикрашені життєрадісними полотнами львівських художників, вщент наповнена людьми. Святковості додають церковні бані, над якими пливуть білі хмари, що відображаються на стелі.

Лариса Копань, директор «Пульсарів» повідала, що книга вийшла в рамках серії «Українці у світовій цивілізації». Вихід такого рівня книги є святом як для автора, так і для України. У книзі відображена реальність нашої землі, що мала місце в ХІ ст. Діти князів у ті часи парувалися, виходячи з державних інтересів батьків. Поріднитися з Ярославом Мудрим, сильним, впливовим князем, мріяв кожен європейський правитель.

Виступ Наталії Крутенко був і докладний, і змістовний.

– Народилася в родині архітектора Григорія Павловича Крутенка. Світлій пам’яті батька присвятила книгу «Анна Ярославна». Закінчила художній інститут. Являюсь автором численних публікацій з проблем українського мистецтва, історії світової та вітчизняної кераміки. Мою книжку «Розповіді про кераміку», що побачила світ у видавництві «Либідь», була відзначено у проекті «Український BEST. Книжка року 2002». Як художник-кераміст розробила низку сувенірів. Твори, виконані мною, зберігаються в музеях України та Росії. Образ Анни Ярославни зацікавив мене з дитинства. Незабутні екскурсії історичними місцями, знайомство з історичним романом Антоніна Ладинського «Анна Ярославна – королева Франції», з його романтичною кіноверсією від «Мосфільму». Вирішальну роль відіграло місцезнаходження майстерні архітектурно-художньої кераміки, в якій я працювала, на території Софійського заповідника. Тоді я почала збирати інформацію про часи Київської Русі, аналізувати їх. Як мистецтвознавець, атрибутувала три загальновідомі графічні портрети Анни Ярославни невідомого авторства європейських митців, також скульптуру Анни на мості Олександра ІІІ в Парижі. Провела дослідження мініатюри з «Великих Французьких Хронік» із зображенням на ній Анни та вивезеного 1943 року фашистами з Київського музею російського мистецтва живописного полотна російського художника-передвижника Миколи Неврєва «Ярослав Мудрий виряджає доньку свою Анну в одруження французькому королю Генріху І», каталогізувала близько півсотні художніх творів, пов’язаних із цією темою. Із моєї книжки читачі вперше дізнаються про родовід Анни Ярославни, долю бібліотеки французької королеви, версії щодо часу її смерті та місця поховання. Я аргументовано спростувала такі укорінені помилки в біографії королеви Анни, як твердження про її перехід у католицьке віросповідання після переїзду до Франції, місце її коронування у кафедральному соборі Реймса, багаторічну бездітність і наявність у королеви власного герба. Пишучи книгу, прагнула поділитися з читачами радістю від можливості доторкнутись і пізнати цікаві сторінки нашої славної минувшини.

Виступ Ганни Чубач збігся із відчуттями автора цього допису. Поетеса зізналася, що не могла відірватися від чтива і до ранку прочитала його. Характеризувала книжку гарними епітетами: «ненав’язлива, душевна, мудра». Розчулена поетеса подарувала матері пані Крутенко диск зі своїми піснями.

Запам’ятався емоційний виступ Богдана Гориня, літературного критика і мистецтвознавця. На відміну від багатьох присутніх у залі, пан Богдан прочитав книгу. Прочитав уважно, від першої і до останньої сторінки.

– Траплялися в книзі моменти, які мене захоплювали. Приведено багато цитат. Цитати надають психологічного тонусу, наближують образ Ярославни до нас. Здивувало масив матеріалу, який опрацювала пані Наталія. На мою думку, правильніше було б назвати книгу не історико-літературною мистецтвознавчою розвідкою, а історико-літературним колажем, бо в авторки є художній хист. А художні вкраплення не характерні для розвідки. Мене засмутили деякі роздумування авторки. Склалося враження, що книга написана 30 років тому, коли нав’язувалася думка про спільні корені трьох братніх народів. Так, називаючи ці народи, пані Наталія чомусь попереду ставить Росію.

Схвильованим голосом, зі сльозами на очах, пані Наталя доводила: її пером водила велика любов до Києва, до минулої слави, до Батьківщини. Вона прагнула запалити серця співвітчизників гордістю за свою землю, за її славну історію.

...Гортаючи аркуші згадуваної книги, подумки відзначила: художнє оформлення «Анни Ярославни» є вершиною друкарського гламуру. А прекрасне не тільки свято для очей. Прекрасне живить розум і просвітлює його. Тут представлені репродукції творів живопису і графіки, фотознімки скульптур та архітектурних споруд. Серед творів образотворчого мистецтва надибуємо чимало раритетних, досі не репродукованих. В оформленні окремих сторінок і розворотів використані прикраси рукописних книг, творених за зразком привезених із Візантії. Текст розбитий на дві колонки, теж як у рукописних, пергаментних книгах. Цікавий шрифт української абетки роботи Василя Чебаника, знаного художника і знавця давніх книг. На суперобкладинці зображено прекрасну скульптуру роботи Валентини та Миколи Знобів.

Добрим словом хочеться згадати усіх, хто був причетний до творення книжкового дива. А це редактори Г. Германенко і С. Цушко. Коректори В. Зуб і А. Зубар. Художнє оформлення і макет Н. Мясковської і О. Тичиніної. Комп’ютерна верстка О. Тичиніної і О. Кочубей. Переклад французькою здійснили М. Маурітссон і Д. Чистяк. Дослівний переклад латинського слова «презентація» – «передаю», «вручаю». Наталія Крутенко подарувала людству розкішну книгу про нашу легенду – Анну Ярославну.