Книгописання в Києво-Печерському монастирі за ігуменства Феодосія Печерського (1059/60-1074рр.)

Поміж видатних діячів Київської Русі 60-70-х pp. XI ст. особливе місце належить фундатору східнослов'янського чернецтва, родоначальнику спільного монашого житія на Русі, другому ігумену Києво-Печерського монастиря, видатному церковному та політичному діячеві, своєрідному церковному письменнику, творцю так званої "печерської ідеології" Феодосію Печерському.

Саме за його ігуменства в Києво-Печерському монастирі розпочинається велика праця по створенню рукописних книг, утворюється перший гурток книжників.

Актуальність теми статті пов'язана з відродженням традицій в Києво-Печерській лаврі, що сягають доби ігуменства одного з її фундаторів, тобто Феодосія Печерського, в тому числі, і видавничої справи, котра розпочиналась у друг. пол. 60-х pp. XI ст. з створення рукописних книг.

Проте темі даної статті не присвячене жодне дослідження з історії книгознавства та видавничої справи. На нашу думку, це пояснюється досить малою кількістю інформації в історичних джерелах, зокрема в “Житии преподобного отца нашего Феодосия, игумена Печерского". Дослідження історії Києво-Печерського монастиря, рукописної книги, бібліотечної справи обмежуються лише констатацією факту книгописання в його стінах за ігуменства Феодосія Печерського, в котрому крім нього брали участь Никон Великий та Іларіон Схимник [1, 15;2,160]. Об'єктом дослідження є створення рукописних книг у Києво-Печерському монастирі за ігуменства Феодосія Печерського; предметом - організація книготворчого процесу.

Мета статті – описати процес започаткування та організації створення рукописних книг впродовж 1059/60-1074рр. вирішуватиметься через основні завдання: з'ясувати історичні передумови започаткування книгописання в роки ігуменства Феодосія Печерського; розглянути свідчення в історичних джерелах щодо книгописання в обителі; описати організацію та технологічний процес створення рукописних книг; окреслити перспективи подальших наукових досліджень з обраної теми.

Науковою новизною є те, що вперше в історіографії зроблено спробу дослідити започаткування та організацію створення рукописних книг у Києво-Печерському монастирі за ігуменства Феодосія Печерського. До історичних передумов організації книготворчої справи в Києво-Печерському монастирі відносимо слідуючі. Києво-Печерський монастир, що постав незадовго після «офіційного» хрещення Русі Володимиром Великим, "перебрав на себе основний тягар християнізації українського народу і племінних меншин Київської Русі-України"[3,22]. Печеряни розпочали місіонерську діяльність ще в печерний період існування монастиря, тобто в 1057-1062 pp. , коли ченці проживали в печерах. Близько 1058р. києво - печерський чернець Леонтій був висвячений у Ростовського єпископа, ставши "першопрестольним" владикою [4,39]. Загалом до початку ХІІІ ст. із числа постриженців Києво-Печерського монастиря до різних регіонів Київської Русі було призначено 50 єпископів[5,103]. Невід'ємним атрибутом їхньої діяльності , без сумніву, повинні були стати книги, створені в стінах рідної обителі.

Важливою історичною передумовою організації книгописання в Києво-Печерському монастирі в роки ігуменства Феодосія Печерського стало запровадження ним в обителі Студійського статуту. Один із його приписів (§26) зобов'язував ченців займатися читанням книг у вільні дні від виконання монастирських робіт: «Должно знать, что в те дни, в которые мы свободны от телесных дел, ударяет книгохранитель в дерево и собираются братья в книгохранительную комнату и берёт каждый книгу, и читает до вечера; перед клепанєм же к светильничному ударяет опять однажды книжный приставник и все приходят и возвращают книги по записи; кто же умедлит (опоздает) возвратить книгу, да подвергнется эпитимии» [6,676].

Для реалізації цього припису на практиці необхідно було організувати книгописання в обителі та розпочати збирання монастирської бібліотеки. Однією з передумов організації книготворення в Печерському монастирі було те, що він з перших же років стає твердинею грамоти. Це випливало з простої необхідності кожного ченця читати Святе Письмо і богослужбові книги [3,83].

До передумов варто також додати велику ціну книги та їхню відносну рідкість в другій половині ХІст. Книга на Русі, як і в усій середньовічній Європі, коштувала дуже дорого. За свідченнями візантійських джерел, за одну книгу в ХІ-ХШст. можна було купити великий міський будинок або 12 гектарів землі [7,312 - 313]. Напевно, не меншою цінністю була книга і в Київській Русі, особливо в друг.пол. ХІст. Автор приписки до відомого Мстиславового Євангелія(близько 1115р.), переписаного поповичем Алексою і майстром Жаденом, зазначив: "Цену же евангелия сего един Бог ведае" [8, лист 272].

У 1288р. князь Волинський Володимир Василькович пожертвував заснованій ним Георгіївській церкві у місті Любомлі молитовник за 8 гривен куп [9,448]. Цих грошей вистачило б для купівлі отари овець в 40 голів [7,313]. На нашу думку, Печерський монастир, котрий розбудовувався в другій половині 60-х років XI ст., відчуваючи матеріальну скруту, не мав можливості купувати в необхідній кількості книги для задоволення своїх потреб. Зручніше було створювати їх власними силами. Необхідно також зазначити, що книги, що привозились на Русь із Візантії та Болгарії, були не зрозумілі більшості населення Русі, що володіло грамотою.

Не дарма Києво-Печерський монастир, на думку дослідників, був місцем, де в 70-80-х pp. ХІ ст. велася велика робота щодо редагування Євангелія, Апостола та Псалтиря [10,28-29]. Мета другої редакції полягала в тому, щоб, по-перше, зробити старослов’янський текст зрозумілішим для києворусьукого читача або слухача і, по-друге текст привести текст у відповідність до грецького, уживаного у ХІ ст. у Візантії [11,107 -108]. Така величезна і відповідальна праця була під силу лише цілій школі книжників. Саме така школа постала на початку ігуменства в Києво-Печерському монастирі Феодосія Печерського. Її ядро утворили ігумен Феодосій та Іларіон Схимник.

Ще в дитинстві Феодосій отримав освіту в одного з учителів [5,23]. В історію він увійшов як своєрідний церковний письменник. Йому приписувалось понад двадцяти творів оригінального ораторсько-учительського письменства [12,457]. Іларіон Схимник, на думку ігумена Модеста, 5-й митрополит київський(1051-1053)[ 13,10]. Автор "Слова про закон і благодать", укладач Найдавнішого літописного ізводу 1037-1039рр. [14,26 -29]. Після усунення з митрополичої кафедри він прийняв схиму в печері Антонія та закінчив свій земний шлях у Києво-Печерському монастирі близько 1066р. [15,66].

Утворення в Києво-Печерському монастирі на початку ігуменства Феодосія Печерського школи книжників, на нашу думку, і є головною історичною передумовою організації книготворчої діяльності в стінах обителі на початку 60-х pp. ХІ ст. Вона була започаткована Іларіоном Схимником та Феодосієм Печерським. Отже, на початок ігуменства Феодосія Печерського склалися історичні передумови, котрі сприяли започаткуванню книгописання в монастирі: запровадження Студійського статуту, велика вартість книги, незрозумілість грецьких та болгарських оригіналів книг населенню Русі, утворення на початку ігуменства Феодосія школи книжників, започаткованої Іларіоном Схимником та Феодосієм Печерським. Єдине історичне джерело, в якому збереглись свідчення щодо організації книготворчої справи в Києво-Печерському монастирі впродовж ігуменства Феодосія Печерського - це "Житие преподобного отца нашего Феодосия, игумена Печерского". Воно збереглося в складі так званого Успенського збірника, датованого кінцем XII- початком ХІІІ ст., де вміщене на аркушах 26а-67в. [16,71-134].

Житіє Феодосія Печерського було створене в зв'язку з підняттям питання про підготовку та проведення канонізації славетного ігумена в роки настоятельства в Києво-Печерському монастирі Никона Великого (1078-1088) під його керівництвом та при діяльній участі дияконом Нестором (в майбутньому літописцем - Автор) [17,ІУ- VI]. Спроби датувати його часом більш пізнім, зокрема, початком XII століття [18,174], не є виправданим, оскільки в тексті не відображені подальші етапи канонізації Феодосія Печерського - перенесення мощей із печери до Успенського собору (1091р.) та сама канонізація (1108р.).

Зауважимо, що "писалося житіє преп. Феодосія насамперед не для ченців монастиря, а для Київської митрополії, від якої залежала справа канонізації" [19,722]. А тому Нестор надавав великого значення дотриманню канонів подібних творів та пошуку паралелей у житіях найвизначніших святих давнини. На деякі з них він просто посилається. Але й там, де таких посилань нема, дослідники виділяють численні місця, де Нестор пише під впливом тексту житій Сави Освященного, Антонія Великого, Аніна, Федора Елеського, Іоана Золотовустого, Феодосія Киновіарха, Симеона Столпника, Свфилія Великого, Лавсаїната інших [17,131-174].

Автор житія Феодосія Печерського Нестор, будучи фактично першим біографом славетного ігумена, належав до молодшого покоління Києво-Печерської братії. Він прийшов до обителі на початку ігуменства Феодосія між 1059/60-1062 pp., у сімнадцятилітньому віці [20,259]. А постригся в чернецтво та був удостоєний сану диякона при наступнику Феодосія ігумену Стефану (1074-1077/8) [21,8-9]. Тому в основу житія Феодосія Печерського лягли також і перекази старших ченців [22,78]. Як і пізніше в роботі над "Повістю врем'яних літ" Нестор поставився до джерел надзвичайно дбайливо: в тексті виділено походження ледь не кожної цитованої оповіді. Проводився, безперечно, і критичний відбір джерел, на що вказує їхня нечисленність. Одним із головних респондентів Нестора мав бути сам Никон Великий, котрий постригав у чернецтво Феодосія Печерського [23,31].

Історико-літературне значення житія Феодосія Печерського в східнослов'янському письменстві багато в чому аналогічне ролі житія Антонія Великого в історії всієї європейської агіографії [23,31]. Ним започатковується жанр монашого житія, який на довгі роки став провідним різновидом вітчизняної рефлективної прози [23,31]. Крім епізодів з біографії Феодосія Печерського та розповідей про окремі події в житті Києво-Печерського монастиря - побудови монастиря з Успенською церквою й переселення до нього з печер, запровадження Студійського статуту й правила прийому до монастиря, прихід до обителі князя Ізяслава Ярославича, вигнання його братами з Києва й засудження їх Феодосієм, примирення ігумена зі Святославом Ярославичем тощо, в житії Феодосія Печерського знаходимо досить цінну інформацію щодо організації створення рукописних книг в Києво-Печерському монастирі за часів його ігуменства.

1 . Про Никона Великого "Мъногашьды же пакы великууму Никону съдящю и дълающю книгы, и блаженууму въскрай того съдящю и прядущю нити еже на потребу таковууму дълу" [24,252]. 2.Про Іларіона Схимника. "Бяше бо и книгам хытръ псати, сий по вся дъни и нощи писааше книгы въ келий блаженааго отъца нашего Феодосия, оному же псалтырь усты поющю тихо и руками прядуща вълну, или кое ино дъло дълающа" [24,254-255]. Ці повідомлення дали нам можливість відтворити організацію книготворчого процесу в Києво-Печерському монастирі за ігуменства Феодосія Печерського.

У Києво-Печерському патерику знаходимо вказівку на те, що ігумен Феодосій займався писанням книг: «Пишеть же и сіє въ молитвъ»[5,4]. Відомому дослідникові бібліотечної справи Абрамову К.І. це патерикове повідомлення дало підстави вважати слідуюче: "Игумен Киево-Печерского монастиря радовал себя писанием книжным" [25,30]. Вищенаведені свідчення "Жития преподобного отца нашего Феодосия, игумена Печерского", вказують на те, що монастирським осередком книготворчої справи стала келія ігумена Феодосія. Слід відмітити, що характерною особливістю організації процесу книгописання в Києво-Печерському монастирі вже в роки ігуменства Феодосія Печерського було те, що він набув артільної організації, про що свідчать вищенаведені уривки з житія Феодосія Печерського. Так, Іларіон "писааше" книги, а Феодосій "прядущю нити" ("прядуща вълну") для перепльоту книг і, можливо, переплітав їх.

Нерідко в працях, присвячених історії Києво-Печерського монастиря, різним сферам його діяльності та його визначним постатям, автори вказують на те, що книго писання в келії Феодосія водночас займалися Феодосій Печерський, Іларіон та Никон Великий [26,27; 27,48]. Проте, це не відповідає дійсності. Никон Великий залишив чернечу общину і пішов до Тмутаракані, коли та мешкала ще в печерах на початку лютого 1061р. [28,436] і повернувся знову до Києво-Печерського монастиря лише у вересні 1068р. [28,436]. Проживши майже п’ять років у монастирі, Никон уклав Перше Печерське літописне зведення впродовж 1069-173рр. [2, 163].

Саме до 1069-1073рр. і відноситься оповідь про Никона Великого та Феодосія Печерського з його житія . Вважаємо, що події, описані в цій оповіді, відбувалися також у келії ігумена, тобто Феодосія Печерського. Загалом, процес організації книготворчої справи в Києво-Печерському монастирі нам уявляється наступним чином. Перед початком роботи монастирські писці звичайно отримували "благословіння", тобто одобрения завдання, від ігумена і тільки після цього приступали до роботи. В нашому випадку Іларіон отримував благословіння від ігумена Феодосія. Переписуванню, написанню та створенню книг за часів Київської Русі, особливо в монастирях, і в тому числі, Києво-Печерському, надавався характер духовного подвигу. Писання книг було різновидом монастирського послуху [24,254-255]. Гадаємо, що це стосується Іларіона Схимника, котрий "по вся дьни и нощи писааше книгы въ келий у блаженнааго отца нашего Феодосия..." [24,254-255].

Стосовно ченців, послухом котрих була книготворча справа, один із дослідників бібліотечної справи на Русі, дослідник друг. пол. XX ст.. Слуховський М.І пише слідуюче: "Книгописное дело по существу не отличалось от других феодальних ремесел. И в экономическом, и в правовом отношении работа монастырского переписчика была совершенно одинакова с работой прочих монахов: одни муку мололи, другие хлебы пекли, третьи иконы делали, четвертые огородничали, а вот некоторые умножали монастырскую библиотеку и даже продавали свою книгописную продукцию на частный рынок. Кроме идеологического характера, этот труд, таким образом, ничем не отличался от других видов труда в феодальном хозяйстве" [29,8]. З цим аж ніяк не можна погодитись. З приводу цього відомий сучасний дослідник української книги проф. Тимошик М.С. зазначає: " Творці й переписувачі давніх рукописних книг на зорі рукописної справи здебільшого поєднували в собі функції і перекладача, і редактора, і коректора, і каліграфа (писаря), і художника" [30,79]. Інший дослідник рукописної книги Сапунов Б. В. дотримувався аналогічної думки: "Производство книг в период раннего средневековья имело свои особенности, несколько отличающие эту область от других видов ремесла. "Книжное строение" носило "богоугодный характер" [31,109].

При переписуванні релігійної літератури особливого значення надавалося дотриманню точності тексту. Вважалося, що чим давніша книга, тим вона ближча до грецьких оригіналів, тим, значить, істиніша [29,8]. Суворе слідування оригіналу вважалось найважливішою умовою доброякісності копії [29,8]. Ігумен Феодосій та Никон Великий займались створенням рукописних книг у вільний час від виконання своїх монастирських обов'язків. Зокрема, Феодосій ніс послух ігумена, а Никон служив літургію та був монастирським проповідникам [24,251].

Згідно з дослідженнями Сапунова Б.В., у "лиц духовного звания, занятых в церквах прямыми обязанностями, времени на переписывание едва ли оставалось много, 4-6 часов в день.." [31,102] У переписчиків-професіоналів "рабочий день мог быть значительно больше и, возможно, доходил до 10-12 часов" [31,102]. Приймаючи до уваги дослідження Сапунева Б.В. щодо тривалості робочого дня писців - перепищиків вищенаведених категорій, зазначимо, що ігумен Феодосій та Никон Великий, котрі були зайняті в монастирі своїми прямими монастирськими обов'язками, присвячували книготворчій діяльності 4-6 годин на добу, а Іларіон Схимник, котрий "по вся дъни и нощи писааше книги", тобто був перепищиком-професіоналом, маючи цю справу за монастирський послух, працював 10-12 годин на добу.

Києво - печерські книготворчі доби ігуменства Феодосія Печерського для створення книг використовували ті ж самі матеріали, що й інші руські книгописці. "Древнейшим материалом, - зазначає Титов Ф.І., - на котором в России (Русі.- Автор.) стали писать книги, был пергамент" [26,14]. Цілком ймовірно, що печеряни використовували за матеріал для книгописання і берестя. Підставою для такого припущення є знахідки кістяних стилів у Києві, виявлення перших берестяних грамот у Звенигороді [7,310]. Без сумніву, що Києво-Печерський монастир купував пергамент за межами монастиря, адже його виготовлення пов'язане із забоєм тварин, що не є прийнятним для чернецтва. На думку Титова Ф.І., давньоруські книгописці "пользовались, по-видимому, всегда гусиным пером, как наиболее удобным орудием для письма" [29,23]. Крім цього, в Києво-Печерському монастирі використовували дерев'яні палочки, загострені з одного краю.

Як і давньоруські, так і києво - печерські книгописці, на нашу думку, писали звичайно чорнилами. З приводу цього Титов Ф.І. пише слідуюче: "Чернила употреблялись, с одной стороны, железистые для того, чтобы они глубже проникали в кожу (пергамент) и крепче держались, а с другой стороны, густые - для того, чтобы они ложились толстым слоем на поверхности листов и скорее засыхали" [26,23]. Для заголовних букв використовували кіноварну фарбу [26,23]. Дослідження великої кількості руських пергаментних книг ХІ-ХІІІ століть дозволило Сапунову Б.В. відтворити прийоми, котрими користувались давньоруські переписчики, підготовляючи пергамент до письма. Хоча на сьогодні не виявлено жодної книги, створеної в Києво-Печерському монастирі в домонгольку добу, проте, без сумніву, що києво-печерські ченці користувались тими ж прийомами та технологією створення рукопичних книг, що й інші руські книготворці, тому, на нашу думку, печеряни виконували роботи в наступній послідовності.

Формат майбутньої книги обирав сам переписщик. Із шкіри можна було вирізати практично будь-який шматок. Приклади десятків рукописних книг ХІ-ХШ ст., хоча й не створених в Києво-Печерському монастирі, показують, що ніякого стандарту не було [31,88].

Після вибору розміру книги києво - печерський писець, або хтось інший, якщо працювала артіль, як у Києво-Печерському монастирі за ігуменства Феодосія Печерського, розрізав вичинені шкіри на потрібні листи. Потім за допомогою лінійки або якогось іншого вимірювального інструменту розмічався лист. Потім "відбивали" поля ("берега" як казали в давнину) і лінійки для письма. По своєму розташуванню останні нагадували линовки в сучасних шкільних зошитах в лінійку [31,89]. Вертикальні та горизонтальні лінії, відбиваючі поля, завжди доходили до країв листа. Часто вертикальні та горизонтальні поля відбивались двома лініями [28,89]. Як правило, нижнє поле було завжди більшим від верхнього. "Напрашивается предположение, - зазначає Сапунов Б.В., - что книжный мастер придерживался тех же принципов, что и иконописец" [31,89]. Дві лінії, відмічаючи поля, як би повторювали дві лінії "лузги" ікони, котра відділяла лініючі від поля. 28.89]. На давньоруських іконах нижнє поле завжди більше від верхнього. Обидві половини подвійного листа розлініювались зразу. Лінію наносили шляхом вдавлювання спеціальним металевим або кістяним інструментом. Робочий край інструменту був не гострий, так як він видавлював у пергаменті лінію товщиною 0,5 мм. [31,89]. Бороздка продавлювалась досить глибоко, утворюючи на обороті валик, який добре простежувався [31,89]. Якщо пергамент був занадто товстий чи грубий і на обороті слід був погано помітним, майстер його посилював, лініючи лист з іншої сторони. При цьому на перегляд лінії співпадали. Одначе подібна подвійна линовка робилась рідко. Графили всі листи підряд, навіть ті, на яких потім поміщали мініатюри [31,89]. Сапунов Б.В. пояснює таку практику тим, що "было неизвестно, сколько листов займёт тот или иной текст, так как трудно было рассчитать плотность письма переписчика" [31,89].

Судячи по зображенням пишучих апостолів на мініатюрах домонгольського часу, писець заповнював окремі листи, які після просушки складались навпіл в зошити по 8 (або 4 подвійних) листа [31,89]. Ця традиція дожила до наших днів – сучасний об'єм зошитів у книгах 16 сторінок [31,89]. Стандарт – 8 або 4 двійних листа інколи порушувався [31,89]. Інколи зустрічаються зошити по 3 двійних і навіть 2 двійних листи [31,89]. Чернець-писець Києво-Печерського монастиря, як і всі інші руські писці, писав по одній лінійці дуже прискіпливо, витримуючи висоту букв. У тих випадках, коли одну книгу писало декілька осіб і їх почерка дуже різнились, висота букв все ж зберігалась [31,89]. Відмінності проявлялися у ширині букв і особливостях написання [31,89]. Через те, що лицьова і зворотна сторони листа мали одну линовку, та на перегляд рядки точно співпадали. Спочатку києво - печерський інок-писець, в нашому випадку, Іларіон Схимник, котрий "писаше книгы въ келий у блаженнааго отца нашего Феодосия...", підбирав зошити та наносив текст на ліву половину одного подвійного листа, потім другого, третього та четвертого. Після цього він повинен був перейти до правої половини четвертого листа, потім третього, другого і, на кінець, першого [31,89].

Напевно, це було доволі складним процесом, адже потрібно було досить прискіпливо слідкувати за послідовністю листів. Можна припустити, що для полегшення переписування чи писання зошити якимось чином скріплювалися і писець, зокрема Іларіон, писав увесь зошит підряд.

Коли весь текст був переписаний, майстер підбирав подвійні листи в зошити, а зошити в книгу [31,90]. Потім з торця з сторони згибів обережно склеював і вирівнював зошити, переплітаючи робив два бокових надрізи, через які пропускав дві мотузки, що скріплювали зошити між собою та перепльотом [31,90].

Вищенаведений матеріал дає підстави констатувати, що до історичних передумов започаткування виготовлення книг у Києво-Печерському монастирі ми відносимо запровадження Феодосієм Печерським Студійського статуту, перетворення його в твердиню грамоти, велику ціну на книги та матеріальну скруту монастиря в перші десятиліття його діяльності; а головне постання в монастирі києво-печерської школи книжників, яку започаткували Іларіон Схимник і Феодосій Печерський.

Єдине історичне джерело, котре дає можливість відтворити організацію створення рукописних книг у Києво-Печерському монастирі за ігуменства Федосія Печерського - це "Житіє преподобного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського". Книготворення в обителі з самого початку набуло артільної організації. Києво-печерські книготворчі користувалися тими ж самими прийомами підготовки пергаменту до письма та технологією створення книг, що й руські книгописці, а також використовували ті ж самі матеріали та знаряддя для письма.

Перспективи подальших наукових розвідок з обраної теми полягають у дослідженні книгописання в Києво - Печерському монастирі після Феодосія Печерського впродовж усієї домонгольскої доби.

1. Очерки истории Киево - Печерской лавры и заповедника. -К., 1992;

2. Котляр М. Ф., Смолій В. А. Історія в життєписах.-К., 1994;

3. Степовик Д. Історія Києво - Печерської лаври.- К., 2001;

4. Воронин Н. Н. К вопросу о начале ростово-суздальского летописания// Археогфический ежегодник за 1964.- М., 1965;

5. Абрамович Д. І. Києво-Печерський патерик (Вступ. Текст. Примітки)-К., 1930;

6. Голубинский Е. История русской церкви.-Т. 1 - Ч.2.-М., 1881;

7. Толочко П. П. Київська Русь.-К.,1996;

8. Евангилиє апракос Мстиславово, начата XII в. (ГИМ, Син. №1203);

9. Літопис руський. За Іпатським списком. Переклав Леонід Мохневець. -К., 1989;

10. Німчук В. В. Початки літературних мов Київської Русі //Мовознавство. -1982-№2;

11. Висоцький С. О. Київська писемна школа Х-ХІІ ст. - Львів, Київ, Нью-Йорк, 1998;

12.Словарь книжников и книжности Древней Руси. XI - перв. пол. XIV в.-Л., 1987;

13.Модест, игумен. Краткие сказания о жизни и подвигах святых отцов Дальних пещер. - К., 1862;

14.Приселков М. Д. История русского летописания XI -- XV вв. -- Л., 1940;

15.Дива печер лаврських. - К., 1997;

16.Успенский сборник XII - XIII вв. : Тексты . -М., 1971;

17.Абрамович Д. И. Изследование о Киево - Печерском Патерике, как историко - литературном памятнике. - Спб., 1902;

18.Бугославський С. К. К вопросу о характере и объеме литературной деятельности прп. Нестора// Известия отделения русского языка и словесности имп. Академии Наук. - 1914.- Т. 19. - кн. 3;

19.Жиленко - молодша І. Лаврські середньовічні особливості вшанування преподобних Антонія та Феодосія на прикладі текстів XVII ст. //Хроніка 2000.- Випуск 53-54. - К., 2003;

20.Повість врем 'яних літ. Літопис (За Іпатським списком) //Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка. -К., 1990;

21. Приселков М. Д. Нестор - летописец (Опыт ист. - литер. характеристики) - ПГ., 1923;

22.Чаговец В. А. Преподобный Феодосии Печерский, его жизнь и сочинения.-К., 1901;

23.Ісіченко Ю. А. Києво - Печерский патерик у літературному процесі кінця XVIII ст. на Україні. -К., 1990;

24.Житие преподобного отца нашого Феодосия, игумена Печерского //Повести Древней Руси. XI - XII века. - Л., 1983;

25.Абрамов К. И. История библиотечного дела в СССР. - М., 1980;

26. Титов Ф. И. Очерки по истории русского книгописания и книгопечатания. - Вып. I. Русское книгописание в XI - XVIII вв. -К., 1910;

27. Игуменя Серафима.История Киево-Печерской лавры. Книга І (ХІ – первая половина ХІІІ в.) Историко-богословское ииследование. – К.,2001;

28. Шахматов А.А. Разыскания о древнейших руських летописных сводах // Летопись занятий археографической комиссии за 1907 г. – Спб., 1908 –Вып.20

29. Слуховский М. И. Библиотечное дело в Росии до XVIII века. - М, 1968;

30. Тимошик М. С. Історія видавничої справи. -К., 2003;

31.Сапунов Б. В. Книга в Росии в XI - XIII вв. - М., 1978;