Лицьова Біблія Клауберів в колекції Музею книги і друкарства України

Книга, яка представлена в цій статті, є справжньою перлиною в колекції Музею книги і друкарства України. Мова піде про «Historiae biblicae Veteris et Novi Testamenti» , яка видана в Аусбурзі в 1748-1757 роках. Потрапила вона до наших фондів в 1999 році. А завдячити в цьому ми можемо спільній праці науковців музею і одного з меценатів, доброго друга музею Чучкова Олександра Євгеновича, директора юридичної фірми «Арматор», за кошти якого ця книга була придбана.

Треба зазначити, що в музеї робота з комплектації фондів проводиться з дня його створення, 1972 року, і не припиняється по сьогодні. Ми продовжує добру традицію наших шанованих попередників. Як відомо, саме з ініціативи видатних українських діячів культури Андрея Шептицького, Іларіона Свєнціцького, Павла Жолтовського, Павла Попова, Павла Потоцького, Миколи Петрова, і на щастя, цей список можна продовжити, були створені найкращі музеї в Україні. Пошукова робота, наукові експедиції, закупка рідкісних старожитностей в антикварних магазинах та у колекціонерів – це ті невід’ємні складові музейної роботи, які дають можливість зробити колекції справжніми сховищами національних скарбів. Для науковців музею книги і друкарства України також притаманне розуміння необхідності такої роботи. А тому, ми з гордістю можемо відзначити, що на сьогодні картотека дарівників постійно поповнюється. І вже прийшов час, щоб окремо проаналізувати внесок меценатів в формуванні колекції нашого музею.

Тема цієї статті є книга Клауберів «Historicae biblicae veteris et novi testamenti…» - «Історія Біблії, Старого і Нового Заповіту». Вона занесена до каталогів особливо цінних і рідкісних стародруків і є бібліографічною рідкістю. Варто зазначити, що вона відсутня в музейних та бібліотечних збірках не лише України, але і на теренах інших європейських країн, зокрема в Польщі, Литві.

В той же час, перше видання книги представлене в спеціальній колекції іконографічного музею замку Autenried (Германія) та зустрічається на різноманітних антикварних книжкових виставках та аукціонах (“Liberia Antiquaria Gonnelli. Libri e grafica” (2004, Флоренція), стор. 33, №42; “Antiquariaat Wim de Goeij”, Антверпен, Бельгія).

Відсутність титульного аркуша з повними і точними вихідними даними створила певну складність в атрибуції книги. Проте наявність підписів майстрів Клауберів «Klauber Cath.» та скороченої назви міста Аугсбург «Aug. Vind.» або «A. V.» на кожному аркуші допомогла визначитися з місцем видання книги та можливим роком її виходу. Книга «Historicae biblicae veteris et novi testamenti…» надрукована у видавництві Клауберів і Гоца (Göz).

Клаубери — сім’я граверів і видавців. Франц Крістоф Клаубер розпочав власну справу в Аусбурзі. Його сини Йозеф Себастіан Клаубер (1710-1768) і Йоган Баптіст Клаубер (1712 – 1787) її продовжили. Йозеф Себастіан Клаубер спочатку навчався мистецтву гравіювання у Melchior Rein, пізніше працював у Празі у Антона Біркхарта (Antona Birkharta).

Молодший син Йоган Баптіст Клаубер також став гравером. Обидва майстри працювали в техніці мідьориту і створювали, в основному, гравюри з сюжетами із Святого письма. В 1737 р. разом з Готфрідом Бернардом Гоцом (1708-1774) вони започаткували «Католицький видавничий дім», а з 1742 р. Готфрід Бернард Гоц продовжив справу один, проте ярлик «видавництва братів Клауберів» використовувався аж до початку XIX століття.

Ілюстрації виконані братами Клауберами за роботами Йогана Адама Стокмана (1720-1783), знаного в Аусбурзі живописця, рисувальника, гравера. Ініціали чи імена художників розміщені в нижній частині гравюри в лівому куті, в той час як майстри Клаубери помістили свої ініціали – в правому куті. На ритинах можна побачити «Klauber Cath. Sc», де «Cath.» є скороченням від слова «Саtharina» - «католик». Власне, це був псевдонім братів Йозеф Себастьяна (1700-1768) і Йогана Баптіста (1712-1787).

На деяких гравюрах можна натрапити в нижньому лівому куті гравюр ініціали «CPSCM».

Книга видана форматом ін-фоліо (в аркуш) і складається з 100 сюжетних гравюр-мідьоритів. Листова формула відповідає кодикологічному опису. Фоліація в правому верхньому куті. Папір з філігранями XVIII століття. Мова видання латинська. Латинські титули друковані червоною і чорною фарбами.

Наукова атрибуція проведена за каталогами Thieme-Becker «Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart» (т. 20, стор. 411).

В той же час, в процесі дослідження, з’ясувалось, що в 1757 і 1835 рр. були здійснені перевидання цієї книги. В каталогах колекції Harold Stein Jantz (1907-1987 рр.) «German Baroque Literature» (Rare Book, Manuscript and Special Collections Library), Duke University, USA, було представлене видання 1835 р.) і паризького аукціону 2001 р. (було представлене видання 1757 р.) поданий кодикологічний опис видань 1757 і 1835 рр. Листова формула, а також наявність 100 аркушів-гравюр в цих книгах, співпадають з першим виданням. Відмінність полягає, в першу чергу, в титульному аркуші, де зазначена не лише інша дата виходу книги, а й кліше вирізане іншим майстром. Як вже було зазначено вище, в нашому примірнику титульний аркуш відсутній. А бібліографічний опис, даний в каталогах, не дає можливості більш точно датувати музейний примірник. Проте, певні особливості нашої книги є підказкою до більш точної атрибуції.

Музейний примірник має незначні втрати: відсутні арк. 1-3 та арк. 96. Проте цікавим є наявність в нашому примірнику чистих аркушів між гравюрами, які мають інші філіграні, російського походження з літерами «УФ», «АК». До того ж, цей папір значно щільніший, ніж той, на якому виконані мідьорити. Папір з літерною частиною «АК» і «УФ», за Клєпіковим, виготовлявся на Углицькій паперовій фабриці Олексія Колотільщікова в 1797 – 1800 рр. Крім того, філіграні на додаткових аркушах свідчать про те, що книга вже на початку XIX століття знаходилась на теренах Російської імперії і була повторно переплетена.

Отже, можемо припустити з високою долею вірогідності, що в колекції музею перше (1748) або друге видання (1757) Біблії Клауберів. Чи пов’язано це з сином одного з братів Клауберів, який, як відомо, був не менш талановитий за батька. На це запитання потрібно шукати відповідь в архівах. В 1796 р., на запрошення тодішнього президента Імператорської Академії мистецтв, графа Мусіна-Пушкіна, він прибув до Петербурга, щоб викладати гравіювання. Його творчість мала безпосередній вплив на формування відомих російських художників-граверів Ухтомського, Н. Уткіна, Скотнікова, Галактіонова, Чеського.

До речі, Д. А. Ровинський в своїй книзі «Подробный словарь русскихъ граверовъ XVI-XIX вв.» прямо вказує на те, що в кінці XVII століття було завезено «въ Россию множество экземпляров втораго издания Библии Пискатора (1674) вызваннымъ тогда въ Москву Амстердамскимъ граверомъ Адрианомъ Шхонебекомъ; Шхонебекъ заставлялъ копировать изъ нея своихъ учениковъ Зубовыхъ, Бунина и Томилова, не уменьшая и не изменяя переводовъ, а точь в точь и въ ту же меру, вместе съ темъ, изъ этой же Библии заимствовали сюжеты для своихъ духовныхъ картинъ во все продолжение XVIII века и наши иконописцы и живописцы» . Можна припустити, що і Клаубер міг привести з собою книги, які були надруковані видавцями Клауберами в Аусбурзі. Серед цих книг могла бути і Лицьова Біблія.

Отже, поки що ми не маємо змоги сказати як потрапила книга на терени слов’янських земель. Проте, щодо історії побутування книги в Росії, певну інформацію додасть маргіналія, яка розташована на звороті останнього аркуша. Запис здійснений олівцем такого змісту: «…Ниже Ямской улицы Домъ Греческого подданого Дмитро…№ 7. F. В. П.». Вживання в тексті «ъ» в кінці слова, а також «F»» свідчать про те, що запис здійснений в кінці XIX – на початку XX століття.

За змістом книга наближена до так званих «Biblia Pauperam». «Біблія для убогих» - узагальнююча назва середньовічних ілюстрованих книг Старого та Нового Завіту, зібрання біблійних «розповідей в малюнках» з мінімумом текста. Ці книги призначались для безграмотних і малоосвічених людей. Окремі мальовані аркуші відомі з XIII століття. Біля 1400 р. в Західній Європі з’являється ксилографія. Гравюри за змістом були моралізаторського характеру (1418, 1423). Крім сюжету, на них були вирізані одна чи дві фрази – цитати з Біблії, які були розміщені на бандельверках в самому зображенні. Часто такі аркуші розмальовувались від руки (лубок в Росії, Bilderbibel (більдербайбел) – нім. ілюстрації до Біблії, Bilderborgen – німецькі народні картинки). Зібрані разом в кодекси, вони побутували до кінця XV ст., головним чином, в Західній Германії і Нідерландах. З винаходом книгодрукування в 1445 р. в Майнці вони продовжують видаватися в Європі великими тиражами і стають надзвичайно популярними. Серед них – Біблії Піскатора, Христофора Вейгеля, які слугували чудовими навчальними посібниками з іконографії для багатьох майстрів Європи, в тому числі і українських граверів.

Щодо мистецької вартості книги, хотілось би, в першу чергу, звернути увагу на те, що виконана вона в стилі німецького рококо. «Перехід від бароко до рококо найкраще представлений на півдні Германії, особливо в Баварії. Аугсбурзька школа граверів – яскравий приклад використання бароко-рококової стилістики в своєму мистецтві.

Книга потребує наукового коментара, який може стати на цілу книгу. Адже написи вгорі гравюри, внизу, а також розкішні багатосюжетні ілюстрації спонукають до роздумів та пошуків паралелей.

Що безперечно вирізняє Лицьову Біблію Клауберів, від інших ілюстрованих Біблій, а саме Біблії Піскатора, чи Христофора Вейгеля, це звернення в сюжетах до простої людини, ремісника, маляра, будівничого, рибалки, воїна. При цьому, важко сказати, що сам біблійний сюжет домінує над цими зображеннями. Художники ніби промовляють: «Бог розмовляє саме з тобою, розуміє тебе, любить і вразумляє, піднімає над дійсністю, веде до істини».

Детальне вивчення гравюр у книзі «Historicae biblicae veteris et novi testamenti…» може привести до цікавих результатів. Скажімо, в почаївській книзі «Апостол» (1768 р.) та у київському виданні «Бесід на діяння св. Апостолів» (1624 р.) сцена «Явлення Ісуса Христа Іоанові Богослову на острові Патмосі» майже в точності повторює зображення з Біблії Клаубера. На те, що гравюра могла бути скопійована, вказує і дзеркальне відображення сюжета.

Використання українськими майстрами взірців інших європейських граверів при виконанні власних творів було на той час явищем цілком природним і типовим. Серед «кужбушків» лаврських малярень зберігався примірник Біблії Піскатора, яким користувалися місцеві художники та їх учні. В «Реестре Книгам, находящимся, найденнымъ въ Библіотhкh Почаевской Лавры 1831 года Октября 26 дня» значиться книга Христофора Вейгеля під назвою «Книга изображений в Лицах Истории Св. Писания Ветх. И Нового Завета», (1730 р., в аркуш), яка скоріше всього користовувались гравери почаївської друкарні як навчальним посібником.

Серед українських майстрів, які, очевидно, працювали з західноєвропейськими зразками, можна назвати майстрів Іллю, Григорія Левицького, Адама та Йосифа Гочемських, І. Стрельбицького, Никодима Зубрицького.

Звернення до цього, як і до інших західних взірців мало на меті задоволення жадоби до розширення сюжетів, збільшення арсеналу виражальних засобів. Подальше вивчення «Historicae biblicae veteris et novi testamenti…» Клауберів може бути цікавим історикам, мистецвознавцям і кожному хто цікавиться давньою книгою.