Миколаївська гражданська друкарня

2010 р. в Росії широко відзначали 300-ліття гражданського шрифту. В Україні гражданські друкарні виникли пізніше, ніж у Росії. Зокрема, Миколаївська друкарня, створена для потреб Чорноморського флоту, була заснована в кінці XVIII ст. Вона увійшла в історію книгодрукування завдяки інтенсивнішій, порівняно з іншими казенними друкарнями, діяльності. Точної дати відкриття у Миколаєві друкарні не відомо. Авторитетні друковані джерела подають її по-різному. В «Історії міст і сіл Української РСР» читаємо: «1796 року в місті почала працювати казенна друкарня, в якій друкувалася морська, військова, технічна, медична, сільськогосподарська і художня література» [5, 77]; у виданні «Книга і друкарство на Україні»: «Друкарня в Миколаєві була відкрита при адміралтейському правлінні Чорноморського флоту наприкінці 1797 р. з ініціативи його голови М. С. Мордвинова» [7, 113]. Сергій Маслов, відомий радянський вчений, акцентує увагу на 1798 році [10, 66].

У світлі сказаного представляє інтерес стаття Н. Малиновської «Друкарні Миколаєва». Учений звернула увагу на те, що час відкриття друкарні в старих документах зафіксований, як «наприкінці XVIІІ ст.». Побоювання вказати точну дату, за словами Малиновської, миколаївські дослідники пояснюють тим, що документи зберігались у військових архівах, доступ до яких був обмежений. Дійсно, останню заувагу підтверджує матеріал, вміщений у часописі «Киевская старина», з якого дізнаємось, що 1802 р. на просьбу міністра Народної освіти графа Завадовського міністр юстиції Державін подав інформацію про існуючі тоді друкарні. Зокрема, в документі повідомлялося: «В Херсонской и Таврической губ. типографий никаких не имеется, кроме одной в г. Николаеве», но она в ведении Черноморскаго адмиралтейства, и сведений о ней без разрешения морских сил получить нельзя было» [15, 88].

Із дослідження В. Семеннікова про літературну і друкарську діяльність в провінції стає відомо таке: придворний поет В. Петров порекомендував Мордвинову досвідченого московського друкаря Семена Іоникійовича Селівановський, який після указу Катерини ІІ про закриття приватних друкарень перебував «не в удел, лишившись всех средств» [18, 36]. Селівановський прибув до Миколаєва, напевно, зі своїми шрифтами і лінійками (своєю словолитнею Миколаївська друкарня обзавелася пізніше). Він очолив друкарню, керуючись настановою Мордвинова «організувати книгопостачання населенню Півдня Малоросії».

Переглядаючи книги, що побачили світ у Миколаєві в кінці XVIII – першій половині XIX ст., впадають в око на їхніх титульних аркушах різні назви друкарні. Можливо, В. Семенніков першим зауважив, що на «изданных в Николаеве в 1798 годы книгах значится, что оне напечатаны в «Черноморской Адмиралтейской Типографии». На одной же книге, повести «Арфаксад» встречается оригинальное обозначение: «В Черноморской Адмиралтейской Економической Книгопечатне» [18, 36].

Згідно з твердженням К Благовєщенської., дослідниці гражданських друкарень в Україні, в Миколаєві «працювала одна друкарня, але під трьома назвами: Чорноморська Адміралтейська Економічна Книгодрукарня. Доглядачем її в цей час був московський друкар С. Селівановський». Благовещенська доводить до відома, що 1798 року в Миколаєві було надруковано 7 книг. А коли було засновано Штурманське училище, то друкарню приєднали до нього, змінивши назву на друкарню Чорноморського Штурманського Училища. За період від 1799 до 1803 року було надруковано 16 книг. Коли виникло Депо карт «при Чорноморській фльоті», то друкарня перейшла туди, знову перейменувавшись, друкарня Чорноморського Гідрографічного Депо.. У цей період роботи друкарні (від 1807 до 1848 рр.) надруковано 23 книги [1, 39].

Професор Є. Мірошниченко порахував, що на книгах, виданих як у перші роки діяльності друкарні, так і пізніше, указано чотири місця друкування: «Николаев, типография Черноморского адміралтейства; Николаев, типография Черноморского штурманского училища; Николаев, типография Черноморского гидрографического депо и Николаев, без указания типографии». Учений робить припущення, що книгодрукування в місті, по суті, здійснювалося за одною адресою, а змінювалась лише відомча підпорядкованість друкарні. Щоправда, Малиновській імпонують висновки миколаївських дослідників, зокрема А. І. Золотухіна, котрі «зіставивши історичні документи і факти, дійшли, що йшлося про дві різні друкарні, створені за ініціативою... Мордвинова» [11].

Щодо існування в Миколаєві двох друкарень, то ніяк не полишає сумнів, породжений знаннями з історії друкарень в Росії. По-перше, 90-ті роки ХVIII ст. були вкрай несприятливими для створення друкарень. По-друге, приватних друкарень в Україні зовсім не існувало. По-третє, друкарське устаткування коштувало дуже дорого і не всі великі міста (приміром, Казань) мали друкарні. По-четверте, для відкриття друкарні потрібно було отримати дозвіл. По-п’яте, спеціалістів, обізнаних із друкарською справою не вистачало. По-шосте, інформація, що стосувалася діяльність друкарні (відкриття, закриття і переміщення, закупівля друкарського устаткування, кількість виробленої продукції, її назва і збут) чітко фіксувалась і надавалась вищим інстанціям. Виходячи із викладеного, ми притримуємося загальноприйнятого в офіційній науці твердження: в Миколаєві до кінця XVIII ст. працювала одна друкарня. Назви друкарні мінялися у разі перевезення друкарського обладнання в нове приміщення, або зміни її підпорядкування. Назву «Черноморская Адмиралтейская Економическая Книгопечатня», можна сприймати як помилку, спричинену безвідповідальністю складальника тексту титульної сторінки.

Якийсь час радянські вчені доводили, що в Миколаєві гражданська друкарня існувала лише шість років. Ей термін відбитий, зокрема, в академічному виданні «Книга і друкарство на Україні». Під цим кутом зору в 1985 р. Т. Риділа, науковий співробітник Музею книги і друкарства України, підготувала лекцію «Видання Миколаївської друкарні в кінці ХVIII на початку ХХ ст.» [17]. Підставою для такого хибного твердження, можливо, слугувало те, що в 1805 і 1806 рр. у Миколаєві зовсім не друкували книг.

Згодом учені дійшли згоди стосовно того, що Миколаївська друкарня працювала до 1860 року, умовно розділивши її діяльність на два періоди: від 1798 до 1803 рік і від 1806 до 1860 -го. Упродовж першого року в Миколаївській друкарні було надруковано найбільшу кількість книг порівняно з іншими роками. Наразі назвати точну кількість книг важко. Мірошниченко писав: «в списке первых местных публикаций 1797-м и следующим годом помечены сразу сем изданий» [11]. Інші дослідники називають цифру 10. За нашими підрахунками, протягом першого року (1798) вийшло до 13 книг (друкування деяких частин книги Захар’їна «Арфаксад» продовжилось наступного року).

Список книг, надрукованих Миколаївською гражданською друкарнею, впродовж першого періоду діяльності

1798

1. Бобров С. С. Таврида или Мой летний день в Таврическом Херсонесе. 2. Петров В. П. Торжественное венчание на царство, и помазание его императорского величества Павла Первого, самодержца Всероссийского, и супруги его... 3. Букварь французский (новый), с приобщением словаря французских изречений и разговоров. 4. Захарьин П. М. Новый синопсис. 5. Захарьин П. М. Приключение Клеандра, храбраго царевича Лакедемонскаго и Ниотилды. 6. Захарьин П. М. Путь к благонравию... 7. Ливанов М. Е. О земледелии, скотоводстве и птицеводстве. 8. Линд Д. Опыт о действительных способах к сохранению здоровья морских служителей, и рассуждение о горячках и заразах вообще… 9. Державин Г. Р. Речь на открытии в Тамбове главного народного училища, говоренная однодворцем П. Захарьиным. 10 – 13. Захарьин П. М. Арфаксад. Халдейская повесть. Ч. 1 – 4. 1798 – 1799.

1799

1. Суранов Ф. И. Отбытие его преосвященства Афанасия епископа Воронежского и Черкасского…

1800

1. Бобров С. С. Домашние жертвы, или Семейные удовольствия. 2. Луценко. Ода на всерадостное прибытие его императорского высочества государя цесаревича и великого князя Константина Павловича в Черноморския училища октября 1800 г. 3. Речи его императорскому высочеству, государю цесаревичу и великому князю Константину Павловичу…. 4. Сорі. Курс математический мореходный... 5. Граф Х. Б. Теоретико-практическое наставление о гражданской архитектуре…

1801

1. Таблицы полуденных склонений Солнца, и видов Луны на 1801, 1802, 1803 и 1804 годы… 2. Готчинсон В. Опытное правление кораблей, с показанием правил и оснований к усовершенствуванию практического вождения… 3. Рур. Описание Анконской экспедиции.

1802

1. Рубан Я. Метафизическая география. 2. Суворов П. Слово на празднество всерадостнейшего коронования государя императора Александра Павловича... 3. Самойлович Д. С. Начертание для изображения в живописи пресеченной в Москве 1771 г. моровой язвы. 4. Самойлович Д. С. Способ самый удобный повсемственнаго врачевания, смертоносной язвы, заразоносящейся чумы. Ч.1.

1803

1. Самойлович Д. С. Способ наиудобнейший ко недопущению первоначально возникнуть оказавшейся где-либо, промеж народом, смертоносной язве, заражаемой чуме, паче же бо усилиться оной. Ч. 2. 2. Самойлович Д. С. Способ самый удобный как предъизбегать язвозачумляющихся на судне мореходном, людей экипаж судна составляющих, не предавая огню и самаго судна ко облаготворению Морем черным и кораблеплавания и торговли производимой. Ч. 4. 3. Кант И. Кантово основание для метафизики нравов / Переклад Якова Рубана. 4. Захарьин П. М. Арфаксад. Халдейская повесть... Т. 1 – 6. 5. Суворов П. Новые аглицкие и российские разговоры...

У нашому Списку представлено 36 книг. Для порівняння своїх даних ми звернyлися до Каталогу книг гражданського друку, виданих в Україні, який склав С. О. Петров. Автор зарекомендував себе в науковому світі як знавець вітчизняної книги. Про Миколаївську друкарню Петров писав: «Найбільш інтенсивно виходили книги в 1798 – 1803 рр. За шість років тут було видано до 30 книг, тобто по 5 книг на рік» [6, 15]. Зважаючи на висловлювання Петрова та інших компетентних учених про друкарню в Миколаєві, кількість виробленої нею продукції, доводиться з сумом констатувати: ніхто серйозно не займався їхнім дослідженням.

Як видно зі Списку, вже наступного, 1799-го року різко зменшився випуск друкованої продукції. Безперечно, спад був спричинений політичними переслідуваннями, які докотилися до Миколаєва. Павла І, наступник Катерини ІІ, ненавидів все, що становило сенс життя матері. Миколу Мордвинова, як одного із фаворитів покійної імператриці, заарештували ще до його відставки. Друкар Селівановський від’їхав до Москви. Хоча, як запевняє Мірошниченко: «В 1800 г. С. И. Селивановский вернулся в Москву, оставив мастеров и вполне налаженное типографское хозяйство с двумя печатными станками и несколькими десятками пудов русских, французских, немецких шрифтов и деревянных литер разной величины» [11].

Стосовно того, як називалася перша книга, надрукована в Миколаєві, то надибуємо різні судження. Семенніков, можливо, не мав такої інформації. Малиновська теж не називає першої книги. Петров пише: «Селівановський організував друкарню і в тому ж 1797 році видав твір В. Петрова “Торжественное венчание на царство и помазание е.и.в. Павла Перваго...”» [6, 14]. За іншими джерелами, зокрема «Хроники книгоиздания», книгодрукування в Миколаєві було розпочате великою ліро-епічною поемою С. С. Боброва «Таврида, или Мой летний день в Таврическом Херсонесе» [19].

Суднобудівне місто було кровно пов’язане з друкарнею, продукція якої допомагала впроваджувати в життя плани Адміралтейства. У 1803 р. в Миколаєві при Чорноморському флоті відкрили Депо карт. «До гідрографічного депо приєднали й першу Миколаївську друкарню, яка на той час мала два друкарських верстати і власну словолитню [9, 26]. Для Миколаївської друкарні розпочався другий період її діяльності.

У місті розширилася мережа навчальних закладів. При Адміралтействі були засновані школа юнг і навчальний флотський екіпаж, де готували морських інженерів та офіцерів. В училищі для дівчат, відкритому в 1826 р., готували робітниць для парусної майстерні та майстринь з шиття матроського обмундирування.

Важливу наукову роботу здійснювала відкрита 1821 р. Морським відомством астрономічна обсерваторія. Завдяки широкій ерудиції, працьовитості й комунікабельності першого Чорноморського астронома Карла Христофоровича Кнорре Миколаївська морська астрономічна обсерваторія внесла значний вклад у розвиток російської і світової астрономії [16].

У ці роки було проведено реконструкцію верфі, укомплектовано її досвідченими спеціалістами. За ініціативою М. П. Лазарєва, головного командира Чорноморського флоту, почали будувати залізні кораблі. Миколаїв перетворився на основну базу з будування військових кораблів. Принагідно відмітимо, що книгодрукування в Росії так стрімко розвивалось, що 1810 р. за обсягом друкована продукції Росія посіла перше місце в світі, обійшовши навіть Німеччину, яка впродовж десятиліть лідирувала в цій галузі.

Велике значення мало запровадження в російських друкарнях літографій [8]. У замітці Я. Журавля, надрукованій у газеті «Південна правда», повідомлялося: у Центральному військово-морському архіві СРСР виявлено документ, датований 7 вересня 1803 р. про те, що креслярня при конторі головного командира Чорноморського флоту перетворилась у Гідрографічне депо мап. У відання Депо перейшла і друкарня. У друкарні були два друкарські верстати, словолитня. Наводився список непроданих книг: «Арфаксад» – 600 пр., «Шлях до благонравності» – 480 пр., «Дослід про морські хвороби» – 400 пр., Французький буквар – 443 пр., Російська азбука – 431 пр. Доглядачем Гідрографічного депо карт було призначено відомого російського гідрографа лейтенанта Будищева [3].

Створення літографії в Миколаєві відіграло велику роль у розповсюдженні гідрографічних карт, які досі друкували з мідних гравюр. Друк значно спростився, пришвидшився. Як дослідила Малиновська, з часом Миколаївську літографію оснастили чотирма літографськими верстатами, одним пресом і 25 літографськими каменями різної величини. Тут працювали три друкарі і чотири фахівці з літографського мистецтва [9, 26].

Людмила Парійська, провідний науковий співробітник МКДУ, у сферу дослідження якої входить поліграфічна техніка, дослідила, що 1832 р. до Миколаєва з Петербурга привезли літографський верстат рейберного типу [14].

У Миколаївській літографії друкували переважно карти, креслення та схеми для посібників і навчальної літератури. Зокрема, для видань «Изследование о прогрессике» К. Кнорре (1838 р.), «Замечания о выделке якорей и цепних канатов» (1849 р.), «Лоція Черного моря» (1851 р.). Науковий інтерес представляє приписка на титульному аркуші Атласу Чорного моря, надрукованого 1841 р.: «Гравирован по Высочайшему повелению в С. Петербурге, с описей произведенных с 1825 по 1837 год капитаном 1-го ранга Е. Манганари. Издан при Гидрографическом Черноморском Депо. Николаев, 1841. in folio. 26 листов карт и ХVI листов береговых видов» [12, 722].

Тож підсумовуємо: Миколаївська друкарня тісно співпрацювала із Санкт-Петербургом, морською столицею Росії. Деякі граверні роботи провадились у столиці, а вже для друкування їх надсилали до Миколаєва.

Про майстерність миколаївських друкарів натхненно писав М. Мурзакевич з нагоди виходу в світ вищеназваного Атласу: цей «истинный светильник морской займет по справедливости одно из первых мест в Географии всеобщей» [12, 722]. І дальше: «В отношении художественной отделки «Атласа», нельзя ничего лучшаго желать. Чистота, тонкость резца граверов неукоризненны. Виды всего Черноморскаго побережья, снятые с натуры академиком Кухаревским, составляют необходимое дополнение к превосходному «Атласу» [12, 724].

У Гідрографічному депо складали і друкували не тільки морські карти, також проектували будинки і кораблі. Тут вперше в Україні почали друкувати книги з ілюстраціями, виконаними способом літографії.

Друкарське устаткування Миколаївської друкарні невпинно примножувалося. У 1860 р. тут було вже п’ять ручних друкарських верстатів, а каси-реали з різними шрифтами: російського 154 пуди 15,5 фунтів, французького 4 пуди 12,5 фунтів, німецького 4 пуди 13 фунтів і літер різної величини (дерев’яних російських) 426 штук. Діяла своя словолитня, де відливали шрифти і лінійки. Друкарські роботи виконували 13 працівників [9, 26].

Миколаївські видання гарно оформлені, деякі з ілюстраціями, схемами, картами. Книги поступали в торгівлю і були доступними.

Як доводить Мурзакевич, Миколаївська друкарня від 1800 до 1820 року на Півдні була єдиною, звідки виходили в світ твори навчального і літературного змісту.

Список книг, надрукованих Миколаївською гражданською друкарнею впродовж другого періоду діяльності

1807

1. Граве. Теоретико-практическое наставление о гражданской архитектуре.

1808

1. Захарьин П. М. Путь к благонравию. Или сокращенное наставление обучающемуся юношеству. 2. Рейс Ф. Ф. Краткое наставление как употреблять средство, надежно предохраняющее от прилипчивости горячки…

1824

1. Knorre K. Der Ort des Sterns Ursae Minoris fur jeden Tag der Jahre 1823 – 1830, berechnet aus Bessel Tafeln. – Nicolajew. 2. Knorre K. Der Ort des Polarsterns fur jeden Tag der Jahre 1823 – 1830, berechnet aus Bessel Tafeln. – Nicolajew.

1831

1 – 3. Мароки А. Учебный курс итальянского языка. Т. 1. Итальянский букварь, 1831. Т. 2. Итальянская грамматика, 1831. Т. 3. Новые разговоры, российские и итальянские... 1832.

1832

1. Мароки А. Новые российско-итальянские разговоры... 2. Венгер Н. П. Микола Коваль. 3. Кнорре К. Х. Разрешение треугольников. 4. Кнорре К. Наставление для сыскания широты места, погрешности, инструмента и состояния часов по методу Гаусса.

1836

1. Кнорре К. Х. О небесных картах, которых составление предпринято Берлинскою академиею наук.

1837

1. Кнорре К. Х. Изьяснение способа Бесселя, для исправления лунных расстояний. 2. Мурзакевич М. М. История Генуэзских поселений в Крыму.

1838

1. Кнорре К. Х. Наставление для сыскания широты места... 2. Кнорре К.Х. Изследование о прогрессике Штаба Черноморского Флота и Портов...

1844

1. Латышев Л. Основание арифметики для употребления в Черноморской Штурманской роте.

1846

1. Кнорре К. Приложение практической астрономии к географическому определению мест.

1849

1. Замечания о выделке якорей и цепных канатов.

1850

1. Бригер Г. Стихотворения.

1851

1. Лоция Черного моря. Створы Севастопольской бухты. 2. Лоция Черного моря.

1855

1. Кнорре К. Х. Лекции практической астрономии, читанные в Черноморской штурманской роте. Вып. 1. Интерполяция.

1857

1. Афанасьев Д. Путеводитель по Севастополю, его бастионам и окрестностям. 2. Нори. Лоция Немецкого моря, заключающая полное и точное описание различных каналов от мыса Норда до Орфоронесса…

1859

1. Чертежи гребных судов с их парусностью.

Кнорре К. Сочинение проф. Кнорра с геометрическими таблицями. (Рік видання не зазначений.)

У підсумку отримали 27 книг. Про кількість книжкових видань за другий період С. О. Петров писав так: «Одна книга надрукована 1807 та 2 – в 1808 році. Після цього книгодрукування припиняється і тільки з 1832 року видається з великими інтервалами по 1–2 книги на рік. Всього від 1832 до 1860 р. вийшло в світ 19 творів друку. Значна частина була призначена для Штурманського училища й флоту» [6, 15]. Це твердження розходиться з даними нашого Списку, в якому упродовж 1824 і 1831 рр. представлено п’ять книг. Склавши два Списки, отримаємо 63 книги (за Петровим, 55 книг). Хоча слід визнати, що це питання залишається відкритим. Можливо, його дослідити остаточно не вдасться. Такий висновок у 20-х рр. минулого століття зробила К. Благовєщенська. Підсумовуючи роботу, проведену впродовж семи років із вивчення друкарень гражданського друку, що діяли на українських теренах, науковець писала: «Ідеально розв’язати це завдання взагалі неможливо, оскільки багато творів друку зникло безслідно. Тому будь-яка кількість праці й часу, витрачених на це завдання, не дадуть права вважати його за виконане і одержані наслідки за остаточні, що не вимагали-б доповнення» [1, 33]

Наклади книг, надрукованих у Миколаєві, становили від 300 до 1000 примірників. Усі бажаючі могли їх купити.

Миколаївські друкарі свято виконували заповіт Миколи Мордвинова: «організувати книгопостачання населенню Півдня Малоросії». Досить уважно перечитати назви книг, представлені у Списку, щоб переконатися в цьому. Звичайно, більшість книг призначалася для флоту та штурманського училища. Проте серед них є медичні, сільськогосподарські, науково-популярні, філософські, художні книги та на теми моралі. Мірошниченко з поміж інших книг виділяє «малороссийскую повесть» жителя Одеси Миколи Венгера «Микола Коваль», надруковану 1832 р. у Гідрографічному депо. Цією повістю було започатковано книговидання українською мовою у Північному Причорномор’ї. У ній відбиті настрої українських селян, їх протест проти намагання польської шляхти ввести до складу Польщі Правобережну Україну. На жаль, книга відсутня у книгосховищах України [11].

Для висвітлення діяльності Миколаївської друкарні велике значення мають нові інформаційні джерела. Це наукові статті, монографії, науково-популярні книжки. Приміром, під час дослідження видань К. Кнорре, ми вийшли на книгу «Династия астрономов Кнорре». Її написали Г. І. Пінігін – директор Миколаївська морська астрономічна обсерваторія та С. Ф. Ераль – нащадок К. Х. Кнорре, громадянка Франції (15). У названій книзі міститься Список праць астронома. Серед них 9 праць, опублікованих у Миколаєві (в Каталозі Петрова – шість).

Форма гражданського шрифту еволюціонувала 150 років і в середині XIX ст. остаточно утвердилася. Поступ гражданського шрифту можна прослідкувати по книгах, що друкувалися в Миколаєві. Якщо у книгах лікаря-епідеміолога Д. Самойловича, надрукованих на початку XIX ст., літери «ять» і «єр» височать над іншими літерами в словах, «т» з трьома паличками, а «н» з вигнутою спинкою, як у латиниці, то подібного ми вже не споглядаємо в книгах К. Кнорре, надрукованих у 30-х роках ХІХ ст. У Миколаївській друкарні набиралися також формульні тексти.

«Текст з формулами – один з найскладніших як для редакційної обробки, так і для набору, верстання та коректур. Це пов’язане з тим, що у формулах вичитувач працює з цифровим матеріалом, алфавітами іноземних мов, символами, умовними скороченнями тощо. Крім того, він повинен бути добре обізнаний з правилами оформлювання індексів, показників степеня, з принципами розміщування і верстання формул, з можливими варіантами посилання на формули в тексті», – читаємо в довіднику для коректорів [20, 122 – 123].

В недалекому минулому для створення формули складальникові доводилося здійснювати сотню, а то й більше рухів рукою. Він брав наборні матеріали не з однієї, а з багатьох вічок шрифт-каси, які до того ж могли розміщуватися в різних ящиках касо-реалу.

Книги К Кнорре зацікавлять, в першу чергу, астрономів та мореплавців. Редактори, дослідники еволюції математичних формул теж знайдуть в них благодатне поле для своєї діяльності.. Уважно розглянувши книги Кнорре, робимо висновок: теперішні правила набору математичного тексту, принципи, за якими розміщують формули, їх вигляд, в основному дійшли з минулих століть. Тобто їх дотримуються й нині всі, хто причетний до виходу в світ таких книг. Для підтвердження проаналізуємо такий текст за двома книгами К. Крорре «Изъяснение способа Бесселя, для исправления лунных расстояний» та «Изследование о прогрессике…» Почнемо із заголовка. Коли заголовок у книзі Кнорре багаторядковий, то кожний рядок набору несе смислове навантаження.

Між ініціалом і прізвищем існує відбиток. (Цього правила, на жаль, зараз не завжди дотримуються.) Знак «§» відбитий від цифри на 2п. Пробіли між словами однакові. Абзацні відступи однакові по всьому виданню. Кома і крапка не відділені пробілом від попереднього слова. Знаки «градус», «мінута», «секунда» від попередньої цифри не відбиті Знаки «плюс» і «мінус» від попередньої цифри не відбиті. Розділові знаки і дужки у формулах набрані прямим світлим шрифтом. Символи позначаються літерами латинського алфавіту, вони набрані курсивом. Показники степеня, індекси та інші надрядкові і підрядкові знаки розміщені вище або нижче від рядка. Цифри у формулах набрані прямим шрифтом. Математичні знаки одногарнітурні, однотипні. Дужки, що стоять одна за одною, без відбивки, тобто між ними нема пробілу. Дужки (і круглі, і квадратні) прямі. Формули мають наскрізну нумерацію. Кожна книги гражданського друку являє має велику історико-культурну цінність. Зокрема, на книгах астронома Кнорре маємо змогу прослідкувати деякі моменти подачі формульного тексту, які нині вважаються застарілими. Кли вони мають місце в рукописах, то редактори їх виправляють. На жаль, потрапляють в книги, що наразі є помилкою. Приміром, в книгах Кнорре двокрапка від попереднього слова відокремлена. При переліку формул, розміщених у окремих рядках, після кожної із них немає крапки із комою, а після останньої – розділового знака, якого вимагає граматична структура речення. Між формулою і її номером поставлені крапки, чого зараз уникають. Чисельник і знаменник відбиті від ділильної лінійки. Дужки не повністю закривають найвищу частину формули. Знак «+» дещо відмінний від теперішнього. Вертикальна паличка коротша від горизонтальної і до того жирна. Цифри 2, 3, 4, 5 гражданського шрифту мають конфігурацію, близьку до курсиву. У книгах Кнорре надибуємо помилки, спричинені неуважністю тих, хто вичитував набраний текст. Ось деякі з них: Знак дорівнює «=» вжито з різними очками. Скорочена форма слів «косинус», «синус», «тангенс» подана то з крапкою, то без неї. Віддамо належне всім, хто був задіяний у підготовці книг Карла Кнорре. Незважаючи на труднощі, пов’язані з набором формульного тексту, вони добре справилися з поставленим перед ними завданням. Книги Кнорре були розраховані на підготовленого читача. Для кращого розуміння матеріал скомпонований у невеликі розділи. Між рядками великі відступи. Формули не нагромаджені, а переважно набрані з абзацу. Завдяки дохідливій простій мові, вдалій подачі матеріалу, гадаємо, «превосходная метода Г. Бесселя» сприймалася «мореходцями» легко для «основательного разумения ея».

Книгодрукування – своєрідний барометр економіки міста, активності його духовного життя. Якщо до 1850 р. книги в Миколаєві хоч мляво, але друкувалися, то пізніше справи пішли вкрай погано. Звернувшись до історії Росії, розуміємо причину затухання книгодрукування на Півдні. Поразка Росії в Кримській війні підірвала економічну базу Миколаєва. Через заборону для Росії тримати в Чорному морі військовий морський флот, різко скоротилося будівництво суден. У місті закривалися морські установи і навчальні заклади. 1856 р. було ліквідовано Управління головного командира Чорноморського флоту. Моряків переводили на інші флоти або звільняли. З 17-ти флотських екіпажів в 1857 р. залишилося лише дві роти. Населення міста зменшилося з 61 675 чол. в 1856 р. до 43 053 в 1863.

Друкарню при Чорноморському гідрографічному депо з 1960 р. відрахували до штабу. У кінці 1864 р. її орендували для друкування першої міської газети «Николаевский вест ник». Ми поставили перед собою завдання виявити всі назви книг, надруковані у Миколаєві гражданським шрифтом, сфотографувати їх і описати. Відправним пунктом став Київ, його найбільші книгозбірні. Уже опрацьовані каталоги Національної бібліотеки України ім. Вернадського, Національної бібліотеки медицини України, Парламентської бібліотеки України, Національної історичної бібліотеки України, Музею книги і друкарства України, Музею історії Києва. Пошуки увінчалися такими знахідками.

У НБУВ виявлено 12 назв книг. 1. Бобров С. С. Таврида, или Мой летний день в Таврическом Херсонесе.1798. 2. Захарьин П. М. Новый синопсис, 1798. 3 – 6. Захарьин П. М. Арфаксад. Халдейская повесть. Ч. 1 – 4, 1803. 7. Самойлович Д. С. Начертание для изображения в живописи пресеченной в Москве 1771 г. моровой язвы, 1800. 8. Самойлович Д. С. Способ самый удобный повсемственнаго врачевания смертоносной язвы, заразоносящейся чумы. Ч.1. 1802. 9. Самойлович Д. С. Способ наиудобнейший ко недопущению первоначально возникнуть оказавшейся где-либо, промеж народом, смертоносной язве, заражаемой чуме, паче же бо усилиться оной. Ч. 2. 1803. 10. Самойлович Д. С. Способ самый удобный как предъизбегать язвозачумляющихся на судне мореходном, людей экипаж судна составляющих, не предавая огню и самаго судна ко облаготворению Морем черным и кораблеплавания и торговли производимой. Ч. 4. 1803. 11. Рубан Я. Метафизическая география…, 1802. 12. Кант И. Кантово основание для метафизики нравов. С нем. яз. пер. Яковом Рубаном, 1803.

У фондах НІБУ зберігається «Новый синопсис» Петра Захар’їна 1798-го року видання.

У МКДУ зберігаються шість назв книг. Чотири з них розміщені в експозиційній вітрині, решта у фондах Музею. Подаємо повний список: 1. Захарьин П. Новый синопсис, 1798. 2. Замечания о выделке якорей и цепных канатов, 1849. 3. Кнорре К. Изъяснение способа Бесселя для исправления лунных расстояний, 1837. 4. Кнорре К. Изследование о Прогрессике Штаба Черноморского Флота и Портов, 1838. 2 прим. 5. Лоция Черного моря, 1851. 6. Лоция Немецкого моря.., 1857.

Стан усіх виявлених книг задовільний. Деякі вбрані в материнські обкладинки.

Отже, напрацювання з дослідження Миколаївської гражданської друкарні незначні, адже досі залишаються відкритими вузлові питання її діяльності. Пріоритетним завданням вважаємо виявлення всіх назв книг, які дійшли до нашого часу, і науково їх описати. Внаслідок науково-технічного прогресу видання гражданського друку безповоротно застаріли. Книги не перевидають, їхні автори відомі хіба що фахівцям конкретної галузі. Задля виховання підростаючого покоління, гідного пам’яті патріотів, що працювали на стратегічну мету освоєння Півдня України, необхідно досліджувати Миколаївську гражданську друкарню, її продукцію і авторів популяризувати.

Література 1. Благовєщенська К. До історії друкарень російського цивільного друку на Україні. (1765 – 1850) // Бібліологічні вісті. № 4 (21), 1929.

2. Гессен Л. Книжка для автора. Об изготовлении рукописи. Изд. 3-е. – М. – Л.: Гос. соц.-эконом. изд-во, 1931.

3. Журавель Я. Перша друкарня в Миколаєві // Газ. «Південна правда». –1968, 2 червня.

4. Записки о содержании старых письменных актов Новороссийского края // Із кн.: Записки Одесского общества истории и древностей. – Одеса, 1850, с. 740 – 787.

5. Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. – К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971.

6. Книги гражданського друку, видані на Україні. XVIII – перша половина ХІХ століття. Каталог // Склав С.О. Петров. – Харків: Ред.-вид. відділ Книжкової палати УРСР, 1971.

7. Книга і друкарство на Україні. – К.: Наукова думка, 1964.

8. Коростин А. Ф. Начало литографии в России // Из собрания работ по книговедению под ред. Н. О. Кучменко. Вип. І. – М.: Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина, 1943.

9. Малиновська Н. Друкарні Миколаєва (кінець ХVIII – початок ХХ ст.) // Вісник Книжкової палати. – 2000, № 8 (49), с. 26 – 27.

10. Маслов С. Друкарство на Україні в ХVI – XVIIІ ст. // Бібліол. вісті. – 1924, № 1 – 3, с. 31 – 67.

11. Мирошниченко М. Сочинения ученого и литературного содержания // Газ. «Южная правда», 2008, 15 травня.

12. Мурзакевич Н. Атлас Черного моря // Записки Одесского общества истории и древностей. Т. ІІ. – Одеса, 1850, с. 722 – 725.

13. Остроглазов И. М. Библиографические заметки // Русский архив. – 1890, № 11, с. 337 – 338.

14. Парійська Л. П. Літографія і книга. Машинопис. – Архів МКДУ, 1985.

15. Печатное дело в Малороссии в начале ХІХ ст. // Киевская старина, кн. 9. – 1900.

16. Пинигин Г. И., Эраль С. Ф. Династия астрономов Кнорре. – Миколаїв: Вид-во Ірини Гудими, 2009.

17. Риділа Т. В. Видання Миколаївської друкарні в кінці ХVIII на початку ХХ ст. Машинопис. – Архів МКДУ, 1985.

18. Семенников В. Литературная и книгопечатная деятельность в провинции в конце XVI-го и в начале XIX-го веков // Русский библиофил. – 1911, № 6 – 8.

19. 1798 – 2008: Хроника книгоиздания // Газ. «Южная правда». – 2008, 15 травня.

20. Феллер М. Д., Квітко І. С., Шевченко М. Г. Довідник коректора. – Х.: Ред-вид. відділ Книжкової палати УРСР, 1972.