Фототипічні, факсимільні та репринтні видання творів Т.Г. Шевченка у колекції МКДУ

Прижиттєві видання творів Т. Шевченка стали раритетами ще у середині 19 століття. Як відомо, першою його поетичною збіркою був «Кобзар» 1840 року. Наклад якого був більше тисячі примірників. Арешт Тараса Шевченка 1847 року спричинив вилучення «Кобзаря» із бібліотек, приватних збірок. Це привело до того, що на сьогодні лишилося лише кілька примірників оригінального видання.

Саме ця обставина зумовила звернення до такої форми відтворення першодруків шевченкових видань, як фототипія. Ця техніка використовується для копіювання з високою точністю складних художніх оригіналів (малюнки олівцями, фотографії, твори олійного, акварельного живопису і т. п.), а також для ілюстрації видань, що виходять невеликими накладами, але які вимагають великої точності відтворення ілюстрацій.

Вперше звернення до цього способу відтворення видання творів Шевченка відбулося у рік святкування 100-річного ювілею від дня його народження - 1914 року. Фототипічне видання «Кобзаря» 1840 року підготовлене і здійснене коштом Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Це рішення було прийнято засіданні товариства 31 грудня 1913 року. До філологічної секції НТШ, яка готувала це видання тоді входили: Іван Франко, Олександр Барвінський, Агатангел Кримський, Стефан Смаль-Стоцький та ін.

«Кобзар» вийшов накладом 3 000 примірників; форматом і друком він найбільш наближений до оригіналу, тому у багатьох випадках його і приймають за прижиттєве видання. Коштувало це видання порівняно недорого - 1 крона 40 сот (основна частина тодішніх видань, як правило, коштувала дорожче – 5-10 крон). У фототипічному примірнику «Кобзаря» не було репродуковано первісної обкладинки, де зазначений видавець П. Мартос - вона була відсутня на примірнику «Кобзаря», що був в бібліотеці НТШ. У колекції Музею книги і друкарства України також є таке видання, яке донедавна вважалося оригіналом (Др-1038).

В 1961 році відомий книгознавець Юрій Меженко у відділі рідкісних книг наукової бібліотеки Ленінградського університету виявив примірник «Кобзаря» 1840 року на 115 сторінок, де частково відновлено цензурні викреслення. Цікава історія цієї книжки. 1840 року в Петербурзі було видано «Кобзар» Тараса Шевченка. Сюди ввійшли уривки з поезій «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Думка», поеми «Катерина» та ін. Даючи дозвіл на їх друкування, царська цензура викреслила багато рядків, що відзначалися національним звучанням. Друзі Т. Шевченка, які брали участь у виданні книги, під час друку в частині накладу таємно відновили викреслені цензором рядки. Гадають, що це відновлення зроблено разом з автором. Так з’явився позацензурний «Кобзар». На сьогодні відомий тільки один його примірник.

Готуючись до 150-ти річчя з дня народження Т. Шевченка, видавництво Академії Наук УРСР здійснило 1962 року фототипічне перевидання «Кобзаря» на 115 сторінок без змін і виправлень накладом 100 000 примірників. Післямову до видання написав Василь Бородін (РІІІ – 5842).

Примірник «Кобзаря» 1840 року було перевидано у 1974 році у видавництві «Дніпро» з оригіналу, що зберігається в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Це видання вийшло накладом 25 000 примірників. Передмову до видання написав Василь Бородін. Слід відзначити, що видання у футлярі, має гарне мистецьке оформлення, автором якого був відомий художник Володимир Юрчишин. У Музеї є два примірники цього видання (РІІІ -169, РШ -1321, РІІІ- 6890, РІІІ -6891).

У зв’язку з удосконаленням обладнання і технічного процесу починаючи з 70-х років минулого століття такі видання стали називати факсимільними. Факсиміле (від лат. fac simile — «зроби подібне») передбачає перевидання історичної і художньої пам'ятки в такому варіанті, який повторює всі особливості оригіналу: формат, гатунок паперу, обкладинку, граматично-стилістичну специфіку тексту.

Першим виданням творів Т. Шевченка, яке було відтворене таким способом, став «Кобзар» 1860 року. Історія його видання пов’язана з родиною Симиренків, де влітку 1859 року побував Тарас Шевченко. Гостинні господарі делікатно поцікавилися, чому ніде придбати «Кобзаря». Поет пояснив, що підготував ще одну збірку, але «издатели-кацапы скупятся, а я сам для этого не имею средств…» Ось тоді Платон Федорович запропонував фінансову допомогу. І слова дотримав – дав 1100 рублів на видання. «Кобзар» вийшов у світ у друкарні П.Куліша 23 січня 1860 року накладом 6050 примірників. Ця редакція «Кобзаря» зустріла у Петербурзі серйозні перешкоди з боку цензури і лише завдяки заступництву міністра народної освіти Є.Ковалевського, українцю за походженням, була видана. Вона містила 17 творів і портрет Т.Шевченка роботи М. Микешина.

На сьогодні збереглось багато примірників «Кобзаря» 1860 року; всі вони знаходяться переважно в державних наукових, культурно-освітніх установах та приватних колекціях. Тому для широко загалу любителів книги поява факсимільного видання «Кобзаря» 1860 року була значною подією. Це видання побачило світ у видавництві «Дніпро» 1981 року у художньому оформленні Олександра Стеценка (наклад 10 000 примірників). Автор передмови до видання - Василь Шубравський (РІІІ-4348, РІІІ -4349).

Як відомо, після Валуєвського і Емського указів видання творів Т. Шевченка перемістилося за кордон. У Женеві твори Т. Шевченка видавав Михайло Драгоманов. Серед них малоформатне видання «Кобзаря» 1878 року. Воно було відтворене вже іншим способом – репринтним (англ. to reprint - передруковувати, перевидавати) - видання, випуск якого здійснюється шляхом репродукції (сканування) сторінок книги, рукопису і інших вибраних для відтворення джерел без зміни тексту, але і без відтворення особливостей матеріалів (паперу, палітурки) і друку (дефектів, виправлень, друкарських помилок) попереднього видання. Останньою властивістю відрізняється від факсиміле.

Роботу по підготовці і виходу видання здійснило Добровільне товариство любителів книги УРСР. Книжечка (9 см) вийшла 1991 року накладом 25 000 примірників (післямова та примітки М.О. Михальчука; Художнє оформлення Т.С. Преснякової.) У музейній колекції є три примірники цього малоформатного видання ( РІІІ -11247, РІІІ -13823, РІІІ -14697). Своєрідне факсимільне видання підготувало рівненське Товариство «Просвіта» у 2000 році: воно містить факсиміле «Кобзаря» 1840 року (на 115 сторінок) і сучасне відтворення текстів, вміщених там поезій. Його наклад всього 500 примірників (РІІІ -13700).

У цьому ж місті у видавництві «Волинські обереги» 2004 року здійснено видання факсиміле «Кобзаря» за редакцією В. Доманицького 1907 року –видання, яке довгий час служило взірцем для наступних перевидань Шевченкових творів. Факсимільне видання цієї збірки було здійснено 2004 року у Рівному (Підгот. факс. вид. М. Борейка; Післямова С. Гальченка; Дизайн палітурки І. Філик. Наклад 1 000 примірників). (РІІІ -14186) У фондовій колекції маємо також факсимільне видання «Кобзаря» 1840 року, здійснене у Переяслав-Хмельницькому 2005 року накладом 1 600 примірників (РІІІ -15110).

У 1941 році у Празі, в період складних політичних умов окупованої Чехії, українською громадою було підготовлено ювілейний «Кобзар. 1840-1940». Видання вийшло благодійним коштом 65-ти українців і мало наклад 2 000 примірників. В його основу покладено видання: «Кобзар. Народне видання з поясненнями і примітками Василя Сімовича. Заходами Євгена Вирового. Українське видавництво в Катеринославі» 1921 року (Катеринослав–Кам’янець-Подільський-Лейпциг). Ім’я Євгена Вирового мало відомо сьогодні в українській історії. За його ініціативою було відновлено діяльність катеринославської «Просвіти», розпочалося видавництво газети «Вісник товариства «Просвіта»». Опинившись на еміграції, Є. Вировий продовжував громадську та видавничу працю, був співробітником товариства «Книголюб». Є. Вировий був одним з меценатів, коштом яких було надруковано «Кобзар. 1840-1940». Він шукав дешевшу друкарню, яка б здійснила видання і звернувся у празьке видавництво Яна Андреска. Друкарня не квапилась з друком «Кобзаря» і видання побачило світ лише в липні 1941 року. Вступну статтю та примітки уклали Володимир Дорошенко та Степан Сірополко. До видання «Кобзаря» 1941 року увійшли вірш «А нумо знову віршувать» та поема «Черниця Мар’яна», яких не було у лейпцизькому виданні 1921 року. (Є. Вировий трагічно загинув у травні 1945 року у Празі). В колекції Музею є репринтне відтворення «Кобзаря» 1941 року (автори післямови: О. Солопченко, М. Мушинка, Р. Лубківський), яке надруковано з примірника подарованого відомим меценатом діаспори Павлом Лимаренком Шевченківському національному заповіднику в м. Каневі. Книгу надрукували в Черкасах у видавництві «Брама-Україна» 2006 року накладом лише 1 000 примірників (РІІІ – 15579).

«Буквар южнорусский» - остання прижиттєве видання Тараса Шевченка. Його поет уклав восени 1860 року. Наприкінці грудня він був надрукований накладом 10 000 примірників коштом автора, хоча на обкладинці час видання позначено наступним 1861 роком. «Букварь» проходив подвійну цензуру — духовну та світську. «Букварь» вийшов у світ у друкарні Й. Гогенфельдена і К°, за що Т. Шевченко заплатив 195 крб. 50 коп. Книжка складена із кращих зразків фольклору та частково з власних творів Т. Шевченка. Вона була першою дитячою демократичною читанкою в Україні. Коштував «Буквар» 3 копійки - його могли купити найбідніші люди.

Факсимільне видання «Букваря Южнорусского» Т. Шевченка великим накладом -100 000 примірників вийшло у видавництві «Веселка» 1991 року (Ред. – упоряд. М.М. Ілляш; Післямова В.М. Яцюка; Худож. В.П. Вересюк; Фоторепродукції В. Стельмаха). Вступну статтю до видання написав Олесь Гончар. (РІІІ- 10812)

Трагічною була історія видання збірки поезій Т. Шевченка 1927 року, що вийшла у видавництві «Сяйво» з ілюстраціями Петра Носка і художнім оформленням Антіна Середи. На жаль, фактично весь наклад (50 тисяч примірників) був знищений, оскільки його художникові Петру Носку, як і багатьом іншим українським митцям, сталінська система інкримінувала шпигунство. Самобутність і неповторність художніх ілюстрацій до віршованих творів Кобзаря спричинилися до повторного видання книги через сімдесят шість років. На сьогодні відомий один - єдиний примірник, що зберігається у бібліотеці Симона Петлюри у Парижі. Він і став зразком для факсимільного відтворення видання цієї збірки, яке здійснив видавничий дім «Альтернативи» 2003 року накладом 2200 примірників (Вступ. ст. Ф. Якубовського; Приміт. О. Полторацького; Малюнки П. Носка; Післямова Т. Носко-Оборонів). Тут збережені стиль і граматика видання 1927 року. (РІІІ -13962)

Одним із найважливіших джерел для вивчення біографії і творчості, видання його творів є рукописна спадщина Т. Шевченка. Майже вся вона (рукописна збірка «Три літа», «Мала книжка», «Більша книжка», «Щоденник», повісті, автографи окремих поезій, епістолярій, альбоми) сьогодні зберігається у Відділі рукописів і текстології Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України. Ці матеріали зовсім недоступні для широкого загалу. Тому відтворення рукописної спадщини Т. Шевченка фототипічним способом має надзвичайно велике значення - воно дає можливість багатьом людям наблизитись до його творчої лабораторії, побачити почерк Т. Шевченка, його замальовки на рукописних сторінках, редагування тексту та ін.

Розпочало і продовжує роботу по представленню фототипічних видань рукописної спадщини Т. Шевченка видавництво «Наукова думка». У 1963 році до 150-річчя з дня народження Т.Шевченка тут було видано «Малу книжку» (так звана «захалявна» — рукописна збірка віршів поета Т. Г. Шевченка, написаних під час перших чотирьох років заслання (1847—1850). (РІІІ - 1554, РІІІ -12188) Згодом були перевидання 1966 року (РІІІ -12189) та 1984 року (РІІІ- 6815, РІІІ -6816, РІІІ -6838, РІІІ -6839). В 1963 році також фототипічним способом тут видано «Більшу книжку» - рукописну збірку, яку автор започаткував вже після заслання. Вступна стаття – Євгена Шабліовського. (РІІІ - 1241, РІІІ – 9873) Було перевидання 1989 року. (РІІІ -10269, РІІІ -10270).

В 1966 році 25 тисячним накладом здійснено перше фототипічне видання рукописної збірки «Три літа» написаної у 1843—1845 рр. У якій, як відомо записані знамениті поеми Т. Шевченка: «Сон», «Кавказ», «Великий льох»; поезії «Заповіт», «Чигрине, Чигрине…» та ін. Під час арешту 1847 року збірку у Т. Шевченка було відібрано і вона перебувала до 1905 року у III відділі. Тести підготував і написав передмову до видання Євген Шабліовський. (РІІІ -6758, РІІІ -6891)

Значний інтерес у прихильників творчості Т. Шевченка викликає його щоденник, який вів майже протягом року - з літа 1857 до весни 1858 року. В колекції Музею є факсимільне видання 1972 року. Тексти і післямову підготував Євген Шабліовський. (РІІІ -1211, РІІІ -1934, РІІІ-4807).

Майже вся мистецька спадщина Т. Шевченка (700 оригіналів) зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка. Загалом вона репродукована у кількох академічних виданнях мистецької спадщини Шевченка-художника. Там також репродуковані і малюнки з альбомів Тараса Шевченка. Однак, академічне видання не дає можливості побачити цілісного варіанту мистецьких творів Т. Шевченка об’єднаних в один альбом.

У 1843 році під час перебування на рідній землі у Шевченка виник задум про періодичне художнє видання під назвою «Живописная Украина», яке б образно-візуально представляло історію, життя і побут народу України. Роботи мали бути відтворені у техніці гравюри і офорту. «Живописная Украина» мала виходити окремими випусками по 12 естампів на рік. У кожному випуску мали бути надруковані пояснювальні тексти, до написання яких Шевченко мав намір залучити П.Куліша, О.Бодянського, М.Грабовського та ін. На виручені від продажу видання гроші поет хотів викупити своїх рідних із кріпацтва.

Але Шевченкові не пощастило повністю здійснити свій задум. Перше і останнє видання «Живописной Украины» вийшло наприкінці 1844 року. У ньому було шість офортів Шевченка: «У Києві», «Видубицький монастир у Києві», «Старости», «Судня рада», «Казка», «Дари в Чигрині 1649 року». Повний комплект видання «Живописной Украины» нині зберігається у Національній науковій бібліотеці ім. В.Вернадського, а окремі офорти видання є в багатьох музеях України і за кордоном. У 1993 році видання офортів «Живописная Украина» було відтворено факсимільним способом. (Авт. вступ. ст. та упоряд. В.М.Яцюк.- К.: ВТП ред. газ. «Ділова Україна» (РІІІ – 14516, РІІІ - 11625).

Можливість познайомитись з альбомом Шевченка 1845 року дало видавництво «Наукова думка», здійснивши у 2000 році його видання накладом 1 000 примірників (Упоряд. С.А. Гальченко; Худож. М.А. Панасюк; Худож. ред. Р.І. Калиш.). (РІІІ -13688).

«Альбом» — це рисунки олівцем, акварелі та сепії, виконані Тарасом Шевченком під час подорожі на Полтавщину та в суміжних місцях Київщини в квітні—жовтні 1845 року. Колись він був власністю Василя Тарновського, перебував у Музеї української старовини В. Тарновського в Чернігові. Нині він зберігається в Інституті літератури імені Тараса Шевченка.

У відділі рукописів та текстології Інституту літератури зберігається також рукописна збірка «Wirszy T. Szewczenka» написана латиною і проілюстрована друзями Т.Шевченка - Яковом де Бальменом і Михайлом Башиловим. Вони хотіли, аби ці твори були доступні для читання усьому слов`янському світу.

Я. де Бальмен і М. Башилов записали у ній твори з «Кобзаря» 1840 року і поеми «Гайдамаки» та «Гамалія» і зробили по 39 ілюстрації до цих творів. Цей раритет донедавна залишався маловідомим навіть для вузького кола літературознавців.

Перше факсимільне відтворення збірки «Wirszy T. Szewczenka» видано у Дніпродзержинську (ВД «Андрій») за підтримки Благодійної організації Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна» накладом 700 примірників (Авт. проекту, упорядкування, передм. С.А. Гальченко; Наук. опис рукоп. ориг. А.Й. Ряппо; З доповнен. і уточнен. Г.Л. Іващенка, К.Д. Ткаченка; Макет та худож. оформ. К. Ткаченка). ( РІІІ -15384, РІІІ -15385)

Музейна книжкова шевченкіана є досить значною - більше 600 одиниць зберігання. Безперечно, що найбільшу цінність мають прижиттєві видання творів Т. Шевченка, однак фототипічні, факсимільні та репринтні видання доповнюють колекцію не тільки кількісно, але і якісно. Вони дають нам можливість побачити окремі прижиттєві видання, оригіналів яких ми не маємо, а відтворена таким способом рукописна і мистецька спадщина Т. Шевченка наближає до таємниць його творчості.

Список літератури:

1.Бібліографічний покажчик творів Т. Шевченка. 1840-1938. Склав Володимир Дорошенко. Львів, 1938.

2.Бібліографія Записок Наукового Товариства ім. Шевченка (1892-2000рр) / Ред. О. Купчинський. – Львів: НТШ. – 2003. – 742 с.

3.Видання творів Тараса Шевченка у фондах Шевченківського національного заповідника. Каталог. К.: Видавництво «Криниця», 2004.

4.Грушевський О. Життя і творчість Т. Шевченка. К., 1918.

5.Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.

6.Книговедение. Энциклопедический словарь. М.: Издательство «Советская Энциклопедия», 1982.

7.Опис рукописів Т. Шевченка. Ред. О. Білецький. К., 1961.

8.Шевченківський словник. Ред. Є. Кирилюк, т. 1 — 2. К.: Головна редакція УРЕ, 1978.

9.Шевченко Т. Документи і матеріали. 1814-1963. К.: Державне вид-во політичної літератури, 1963.

10.Шевченко Т.Г. Бібліографічний покажчик. 1965-1988. К.:АН УРСР, 1989.

11.Шевченко Т.Г. Біографія. К.:Наукова думка, 1984.