Найбільш повною і цінною колекцією, яка належить Державному музеєві книги і друкарства України, є збірка, подарована музею у 1976 році визначним книгознавцем, доктором філологічних наук, професором Григорієм Івановичем Колядою (1896-1977). Загалом вона становить понад 600 одиниць збереження.
За життя вченому вдалося зібрати прекрасну колекцію книг, понад 4 тисячі одиниць. Це переважно видання української класичної літератури XIX ст., книги з мистецтвознавства, історії, бібліографії та книгознавства.
Коляда Г.І. був не лише невтомним колекціонером книжки, але й глибоким її дослідником, що чудово розумів її призначення. Учений захистив докторську дисертацію "Иван Федоров первопечатник", досліджував історію книговидавничої справи Львівського братства, діяльність Памва Беринди, Гавриїла Дорофеєвича, Балабанівських друкарень, разом з Ісаєвичем Я.Д. підготували розділ у колективній монографії " Книгодрукування на Україні" (К, "Наукова думка", 1964 р.), про історію книгодрукування на західно-українських землях у XVI- XVIII ст. тощо.
Дізнавшись про створення у Києві Музею книги (1972 р.), ознайомившись з його тематико- експозиційним планом, він радо прийняв повідомлення про те, що Музей буде працювати у приміщенні колишньої друкарні Києво-Печерської лаври, де видавалися книжки понад 300 років, з XVII ст. і до поч. XX ст. У січні 1976 року Коляда Г.І. вирішив найціннішу частину своєї бібліотеки – українське слово в друках XIX cт.(236 одиниць) подарувати музею. Описували подаровані книжки працівники музею Гальчук Л.І., Репецька В.К. та Сулима М.М. Вчений особисто замовив відомому художникові В.Є.Перевальському екслібрис до переданої музею збірки : на тлі колосся та дубового листя зображена стрічка з написом "Українське слово в друках 1798 – 1897р.р. Із книг В., Г. і О.Коляд".
А у грудні 1976 року Коляда подарував музею колекцію видань з книгознавства (126), а також два українські стародруки XVII ст. - "Служебник" ( Стрятин, 1604) і "Літургіон" ( К., КПЛ, 1627). Свою колекцію вчений назвав збіркою "За сто літ", бо це були книги, що вийшли після 1798 року, починаючи від першого видання "Енеїди" І.П.Котляревського (СПб, 1798 р.) і до видання тритомної антології української літератури "Вік", що вийшла на рубежі XIX - XX ст. і стала видатною подією в історії вітчизняної культури.
Після смерті Григорія Коляди понад 200 книжок з бібліотеки вченого було закуплено у його родичів.
Значна частина видань з подарованої колекції вже понад три десятиліття експонується в залах Музею книги. З нею вже познайомилися сотні тисяч відвідувачів.
Серед них – перше видання "Енеїди" І.П.Котляревського , "Грамматика малороссийского наречия" А.Павловського, що сприяла виробленню норм української літературної мови; "Опыт собрания старинных малороссийских песней" М.Цертелева (СПб, 1819) – перший збірник народних дум; перше видання різножанрових творів Григорія Сковороди (СПб, 1861), чимало видань прижиттєвих творів української класичної літератури – Т. Шевченка, Марка Вовчка, І.Франка, М.Старицького, Лесі Українки, В.Стефаника та ін. Музею були передані рідкісні видання української періодики, антології, підручники і т.і.
На багатьох виданнях - автографи, дарчі написи видатних учених, письменників, зокрема, М.Старицького, І.Каманіна, Панаса Мирного, П.Житецького, М.Петрова, О.Потебні, С.Маслова, Я.Щоголіва та ін. Чимало книжок мають печатки, штампи відомих учених, культурних діячів, письменників П.П.Потоцького, М.Комарова, Б.Грінченка, Д. Дорошенка та ін., а також книгарень, видавництв: НТШ, т-в "Друкар", "Вернигора"та ін.
На сторінках та форзацах видань - записи вченого (олівцем): де, коли і за яку ціну була придбана книжка. Також вказані діючі на той час букіністичні книгарні, колишні назви вулиць тощо. Більшість книжок придбана у київській букіністичній лавці книгокульторгу на Фундуклеївській (нині вулиця Богдана Хмельницького) та в книгознавця і бібліофіла Юрія Меженка.
Вперше широко колекція була представлена в експозиції музею на виставці до 90- річчя з дня народження Григорія Івановича Коляди у грудні 1986 року. Потім значна її частина зайняла гідне місце в музейній експозиції.
У 2001 році відбулася ще одна виставка до 105- річниці від дня народження вченого під назвою "Щедрий дар", де були представлені видання, що зберігаються в запасниках музею, всього понад 100 експонатів: книги, рукописи, а також листи та фото з колекції відомого історика, книгознавця, доктора філологічних наук С.Білоконя.
Зараз у Музеї готується каталог колекції Г.І.Коляди.
З початку 2015 року проходять урочистості з нагоди 80-річчя від дня народження Василя Симоненка. Музей книги і друкарства України підготував виставку під назвою «Україно! … ти моя розпука вікова…». У вітринах книги з творами Симоненка, публікації про поета, зокрема дослідницька робота Любові Сердюк-Баран «Літопис Щербанівського роду, роду В.А. Симоненка». Унікальні експонати надійшли з відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Привертають увагу пожовклі аркуші, надруковані на машинці та списані рукою. На них відбиті влучні народні вислови. Їх записала Ганна Федорівна Щербань, мати ювіляра. То хто вона, мати Василя Симоненка? Якими талантами володіла? Як вдалося сільській жінці закласти фундамент людяності, патріотизму і, врешті-решт – вічного життя для свого сина?
Читати далі
Читати далі
З едельвейсами пов’язана цікава сторінка в житті Ольги Кобилянської. Відомо, що письменниця поміняла не одне місце проживання. Коли Ользі (у хрещенні – Марія) виповнилося 11 років, то її батьки переїхали до Кімполунга, буковинського містечка, що тягнеться вздовж річки Молдова. Рельєф його довкілля надзвичайно живописний: зі сходу нависає довжелезний скелястий хребет гори Рарив (своєрідний кордон поміж Буковиною і Молдовою). Із західного та північного боків підносяться розлогі лісисті верхи. Прикметно, що в містечку жили румуни, поляки, німці, євреї. Українська громада була представлена дуже слабо.
Читати далі
Що ж, такі видання слід усіляко вітати: і якість паперу, і друк, і художнє та технічне оформлення, і в цілому дизайн (друк книги здійснено у Видавничому Домі «УКРПОЛ», м. Львів) виконано на належному рівні. А от щодо змісту книжки, окремих статей і матеріалів виникають питання.
Читати далі
Розпочну з маленької передмови. Нещодавно я захотіла дізнатись щось нове про історію рідного міста, тож я вирішила відвідати Музеї історії Києва. Перш за все я вивчила сайт музею (http://kyivhistorymuseum.org). Там я без проблем знайшла інформацію про години роботи музею, афішу подій, розташування, вартість вхідних квитків, контакти музею та посилання на Facebook.
Читати далі
© 2007–2018 Всеукраїнська асоціація музеїв • Про сайт • Контактна інформація