Період трипільської цивілізації. Доба міді

В доісторичному минулому України можна знайти чимало яскравих подій та явищ, які визначили подальшу історію краю. Одним з таких епізодів стала поява Трипільської протоцивілізації, яка залишила нам у спадок численні сліди однієї з найдавніших і найяскравіших землеробських культур доісторичної Європи.

Вона існувала понад дві тисячі років — з другої половини шостого до першої чверті третього тисячоліття до Різдва Христового. Відповідно до археологічної періодизації цей період на Балканах та в Україні називають енеолітом, віком мідно-кам’яним, або мідним віком. Час існування трипільської цивілізації, межа IV-III тисячоліть відносять вже до раннього бронзового віку.

Нині трипільські старожитності відомі на землях трьох держав — Румунії, Молдови та України. Від Прикарпаття на Заході до Середнього Подніпров’я на Сході, від Волині до узбережжя Чорного моря на півдні знайдено сліди цієї давньої цивілізації.

Трипільська цивілізація в VI-III тис. до Р. Х. була складовою частиною цивілізації Старої Європи, її східним форпостом. В IV тис. до Р. Х. на території, населеній носіями трипільської цивілізації, виникають найбільші в Європі того часу поселення-протоміста і цей регіон на тисячу років стає одним з найбільш розвинених на континенті.

Вражають досягнення трипільців в галузі ремесел — металообробки та гончарства. Знання про ковальську обробку міді, режими термообробки та лиття в деяких аспектах не поступаються сучасному рівню (в цій галузі). Трипільцями впроваджено поворотний пристрій в гончарстві, двоярусні горни для випалу посуду.

Представлені в колекції старожитності дають змогу скласти всебічне уявлення про світ трипільської цивілізації та людей, які створили її на землях України в VІ-ІІІ тисячоліттях до Р. Х.

Це посуд, антропоморфна та зооморфна пластика, моделі храмів, інструменти та зброя з міді, каменю, кістки. Деякі вироби унікальні і не мають аналогів серед знахідок, зроблених за останні сотні років дослідження трипільських пам’яток.

Виготовлені з глини моделі будівель, датовані кінцем V — початком IV тис. до Р. Х. є зразками культових виробів, які могли використовуватися під час обрядів, пов’язаних з будівництвом. Особливості архітектури та виключне багатство їх оздоблення дозволяють припустити, що перед нами — моделі давніх храмів. Ці споруди, а також символіка, яка їх прикрашає, знаходять аналогії в давній архітектурі Месопотамії та Єгипту V-II тис. до Р. Х. Без перебільшення, вони змінюють сталі уявлення про архітектуру доби мідного віку на території України.

Найдавніші вироби прикрашені різним орнаментом і інкрустацією, а найпізніші досконалим розписом в одну, або дві фарби.

Керамічні вироби демонструють розвиток ремісничої майстерності та еволюцію художніх стилів впродовж трьох тисяч років на землях від Дністра на заході до Дніпра на сході.