Відкритий лист народному депутатові п. О.Бригинцю

Високоповажний Олександре Михайловичу!

Звертаюсь до Вас з проханням терміново втрутитись у ситуацію, яка склалась у Національному музеї народної архітектури і побуту України у Пирогові (Київ) навколо використання унікального експонату священного дуба слов’ян.

Як стало відомо з прес-конференції в УНІАН, проведеній Генеральним директором Музею Дмитром Зарубою та головою Опікунської ради Європейської економічної палати торгівлі (EEIG) Ігорем Дідковським, з їхньої ініціативи у Музеї в Пирогові всього за тиждень (до 6-7 липня 2013 р.) священний дуб слов’ян буде встановлено у спеціально створеній для цього експозиції як дуб Перуна. На жаль, цей справді унікальний експонат, ритуальне дерево з кількома вставленими парами вепрових ікол, підняте з дна у гирлі Десни ще на початку 1970-х рр., всі свої 38 років перебування в експозиції у Пирогові зберігається не зовсім належно: у лісі під навісом, де стовбур дерева приступний для прямого впливу атмосферних опадів. Нині священний дуб у Музеї показують у лежачому стані невипадково. Адже добре розуміючи, що місце такому унікальному експонатові не в музеї просто неба, а в заскленій вітрині із кондиціонером у Національному музеї історії України, із нього ще у середині 1970-х було вилучено найціннішу частину — фрагмент стовбура з іклами. Нині цей унікальний фрагмент є окрасою експозиції Музею історії міста Києва. Отож, дуб мають встановлювати без ікол як головної ознаки його ритуальності. А без ікол встановлений експонат показує усім відвідувачам свою ущербність. Намагання ж забрати фрагмент з іклами з експозиції Музею історії міста Києва завдасть непоправної шкоди останньому і буде явно протиправним. Та й сама уявна процедура повернення цього фрагменту на попереднє місце ніким не обговорювалась, як, утім, і процедура реставрації всього дерева загалом. Про те, що експонат нині потребує реставрації, висловились на прес-конференції в УНІАН самі пп. Заруба й Дідковський. Та тільки видно не зовсім уявляють вони, як це зробити, бо збираються відреставрувати дуб за тиждень на наступні 2 тисячі (!) років. Реставрацію, за словами п. Заруби, буде проведено, «...благодаря специальным веществам» (тут і надалі цитую повідомлення про пресс-конференцію, розміщене на сайті УНІАН мовою оригіналу). «Будут шпаклевать его (дуба) трещины, а затем покрывать определённым раствором. Он (дуб) будет стоять под открытым небом и сохранятся как экспонат и духовная святыня», — запевняє присутніх на прес-конференції Дідковський. І все це має відбутись за один тиждень, бо на свято Івана Купала 6-7 липня ц. р. дуб уже має стояти перед відвідувачами Музею! І це без попередньої копіткої реставрації, шляхи якої нині ще не визначено фахівцями (пп.. Заруба і Дідковський такими не є) і яка, мабуть, може тривати не те що не один тиждень, а не один рік! Чи усвідомлюють, що чинять, усі ті, хто, заради касового збору, готові жертвувати такими унікальними пам’ятками, як цей ритуальний дуб слов’ян?

Окремим питанням стоїть розташування поставленого дуба у наявній експозиції Музею, частину якої, заплановану ще при заснуванні Музею і присвячену дохристиянській Русі, так досі і не побудовано. Схоже, дуб мають встановлювати серед експозиції українського села XVI-XIX ст., в якому ідолів не зміг би уявити жоден мандрівник того часу, котрий проїжджав Україною. Без відповідної експозиції дохристиянської Русі ритуальний дуб стане в експозиції Музею, яка виявляє християнську основу сучасної народної культури українців, чужорідним тілом. Бо він мимовільно змушуватиме думати відвідувачів, що ідолопоклонство було основою духовної культури наших предків і через 500-900 років після прийняття християнства! А збудувати експозицію дохристиянської Русі навіть за наявних експонатів за тиждень, звісно, неможливо. І тому встановлений ідол має мимовільно дезінформувати публіку напередодні та в дні відзначення 1025-річчя Хрещення Русі-України, неначе підкреслюючи, що християнство завжди було чуже українській душі. І все це діється не десь у приватному маєтку, а в Національному музеї народної архітектури і побуту України, який має взірцевий для інших музеїв та всіх відвідувачів характер, а перед всім світом виявляє думку про власну історію ще й наукової спільноти та керівництва нашої країни. Ідеться ж бо про те, що за словами пп. Заруби і Дідковського, коло дуба у спеціально відведеній зоні відпочинку «...будет проходить инсталляция древних традиций и обрядов...», «чтобы воссоздать те традиции культуры, духовности, истории, которые имеет Украина». Для цього до дуба в Музей запрошуватимуть «различные общественные организации». Звісна річ, християнам під цим дубом святкувати нічого, навіть на відоме народне свято Івана Купала, з якого організатори встановлення дуба викинули його християнську складову — згадку про Івана Предтечу. Після заяв України про те, що закономірно святкувати ювілей Хрещення Русі в Києві, така експозиція може сприйматись тільки як заперечення цієї думки, яку поділяє, незважаючи на світоглядні розбіжності, 90% населення нашої держави. До того ж язичницькі святкування у національному музеї можуть призвести до проявів релігійного протистояння, як це було вже на території Національного музею історії України. З такими національними експозиціями Україна буде видаватись чужерідним тілом і європейській спільноті, внутрішнім стрижнем якої, незважаючи на події останнього часу, є християнський цивілізаційний вибір у минулому.

У зв’язку із наведеним вище, прошу Вас негайно звернутись до всіх можливих інстанцій, аби відреставрувати унікальний експонат — священний дуб слов’ян і не дозволити волюнтаристське використання його надалі, зокрема встановлення без належної реставрації та відповідної експозиції дохристиянської Русі на території Національного музею народної архітектури і побуту України.

З повагою,

Член Головної Ради

Українського товариства охорони пам’яток історії та культури

М.М. Біляшівський