Слово на захист Софії

Згідно «Звіту» Рахункової палати Міністерство прямо порушує вимоги ст.5, ст.19, ст.14,ст.24, ст.26, ст.30, ст.31,ст.32 і ст.33 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також інших законів України, Бюджетного кодексу і міжнародних законів і актів ратифікованих Україною, зокрема, ст.172 Настанов по виконанню Конвенції про охорону всесвітньої спадщини 2005 року. Таким чином, Міністерство культури є чи не основним порушником свого головного закону по охороні пам’яток. Що ж таке міністерство може вимагати від інших?

Деза від Мінкульту

На сайті Мінкультури України розміщено відповідь на «Звіт про результати перевірки ефективності використання коштів державного бюджету на утримання і збереження Національного заповідника «Софія Київська» та Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника» за 2011 рік і 9 місяців 2012 року, проведений Рахунковою палатою і затверджений Постановою Колегії Рахункової палати України від 28.11.2012 №22-4.

Відповідь з’явилась через кілька днів після проведення слухань Комітету ВР з питань культури і духовності на тему «Про збереження Гостинного двору, національних заповідників «Софія Київська, «Києво-Печерська Лавра», державного заповідника «Стародавній Київ» та інших об’єктів культурної спадщини». Слухання відбулись 10 січня 2013 року і стали першими з часу обрання ВР нового скликання. Присвятили їх дуже важливій темі забудов історичної частині Києва. Парламентарі запросили до себе більше трьох десятків захисників Гостинного Двору і представників різних громадських організацій; прибули також чиновники Мінреґіону, Мінкультури, Київміськдержадміністрації, Держкультурспадщини і інших відомств причетних до давніх і конфліктних проблем пов’язаних зі збереженням історико-культурної спадщини Києва, а також проектанти, архітектори і звичайно журналісти, телевізійники.

Більшу частину часу на зібранні йшло бурхливе обговорення долі Гостинного Двору. Настільки бурхливе, що промови окремих виступаючих присутні відмовлялись слухати і заглушали оплесками. На слуханнях представники Рахункової палати ознайомили всіх з приголомшуючими висновками своїх перевірок по двох національних заповідниках.

І ось «відповідь» Мінкультури, але … на зовсім іншу тему. Ні слова в цій відповіді на сайті Мінкультури про десятки мільйонів гривень (і це тільки за 1 рік і 9 місяців!) нецільового, з порушенням чинного законодавства, використання бюджетних коштів, нанесення прямих збитків бюджету, завищених і невиправданих витрат, також на мільйони гривень, відсутністю контролю з боку Мінкультури за фінансуванням, за забудовою як в охоронних зонах, так і на територіях самих заповідників.

Ні слова про численні і незаконні скорочення науковців в колективах обох музеїв світового значення, адже скорочення відбувались також на підставі наказів міністерства. Згідно даних Рахункової палати (від себе добавлю – далеко не повних) тільки по Лаврському заповіднику виплати з бюджету компенсацій за змушений прогул, вже відновлених судами науковців, склали 526,3 тисяч гривень! Висновки Рахункової палати ці порушення визначили як системні, а діяльність Мінкультури як вкрай недосконалу і неефективну:

«Управлінські рішення Мінкультури як центрального органу виконавчої влади не забезпечили належної координації та регулювання діяльності у сфері охорони культурної спадщини»

(зі Звіту Рахункової палати).

Згідно «Звіту» Рахункової палати Міністерство прямо порушує вимоги ст.5, ст.19, ст.14,ст.24, ст.26, ст.30, ст.31,ст.32 і ст.33 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також інших законів України, Бюджетного кодексу і міжнародних законів і актів ратифікованих Україною, зокрема, ст.172 Настанов по виконанню Конвенції про охорону всесвітньої спадщини 2005 року. Таким чином Міністерство культури є чи не основним порушником свого головного закону по охороні пам’яток. Що ж таке міністерство може вимагати від інших? Парадокс!

До речі, результати перевірки на диво співзвучні з багаторічними резолюціями Комітету Всесвітньої Спадщини (КВС) ЮНЕСКО по Україні, і наче, в цифрах ілюструють, в чому саме проблема України з цими об’єктами, вона не тільки у відсутності правильного управління з боку органів державної виконавчої влади! Об’єктами-святинями виконавча влада тепер не просто вкрай погано управляє, на них вона стала розкрадати мільйони! До таких висновків приходиш ознайомившись зі Звітом Рахункової палати.

І що ж робить Міністерство у своїй відповіді? Всі здобутки співробітників Національного заповідника «Софія Київська» за керівництва генерального директора Нелі Куковальської та її колективу приписує Олені Сердюк, яка досить загадково зайняла її місце в заповіднику, а вже нові невирішені проблеми й недоліки невиправдано відносить на адресу Н. Куковальської.

Нагадаю, генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» Нелю Куковальську, заслуженого працівника культури України, дійсного члена Академії Архітектури України, відмінного менеджера, людину, яка вже 12 років обіймала цю посаду і яку знають в багатьох країнах світу, у 2012 році брутально, безпідставно, порушуючи всі етичні (не кажучи вже про юридичні) норми, було звільнено з займаної посади. Відбулось це, в манері, нажаль, притаманній для Мінкультури - потайки, келійно, без будь якого попереднього обговорення, тобто по-рейдерськи, як кажуть, з гріхом великим і не право. Довідавшись про те що трапилось, кілька директорів музеїв України і керівників громадських організацій зустрілись з міністром Михайлом Кулинякою. Однак, переконати міністра не вдалось, хоч, він с початку і погодився провести відкритий конкурс на обрання директора громадскістью, без втручання чиновників. Однак, на звільнене місце з часом “прийшли” О. Сердюк, яка протягом останніх 10 років не приховувала своїх безпідставних амбіцій, намагалась будь-що посісти місце директора заповідника, всіляко дискредитуючи діяльність Куковальської та її колег. Мушу без перебільшення заявити, що виграла Сердюк, але програв заповідник «Софія Київська», а з ним і вся памяткоохоронна і музейна справа.

З сайту мінкультури: «За роки керівництва попереднього генерального директора Заповідника Нелі Куковальскої, яку було звільнено у січні 2012 р., у Софії Київській не проводились систематичні ґрунтовні дослідження пам’яток архітектури, ремонтно-реставраційні роботи, були відсутні каталоги монументального живопису, паспортизація та обмірні креслення... Після призначення нового керівництва, яке відбулося лише у червні 2012 р. (після завершення всіх судових процесів, ініційованих колишнім генеральним директором) в Заповіднику розпочалася відповідна робота» - це голослівні, нічим не підтверджені наклепницькі вигадки невідомо для чого розміщені на сайті. Дивуєшся цій «інформації», схоже підготовленій самою О.Сердюк, щодо не систематичності наукових досліджень і відсутності реставрації. Адже, ніхто не ставить це в провину Міністерству!

Перевіркою зафіксовано виконання цих робіт, але з численними, на десятки мільйонів, «порушеннями чинного законодавства» (п.12 «Висновків») з боку обох міністерств і, в першу чергу, саме Мінкультури, про «відсутність ефективних управлінських рішень із збереження об’єктів культурної спадщини» в наслідок чого «існує ризик неконтрольованої забудови охоронних зон цих заповідників» (п.11)! Що, ці «недоліки», цю загрозу за півроку директорства пані О.Сердюк вже усунуто? Це просто класична відписка, перекладання відповідальності, як кажуть, «з хворої голови на здорову». Та й ще коли опоненти позбавлені можливості захиститись. Невже в міністерстві вже не залишилось людей, які могли б адекватно оцінити ситуацію і застерегти від використання їхнього сайту в особистих цілях.

Зазначу, що мені, тодішньому керівнику Києво-Печерського заповідника, доводилось спілкуватись з усіма експертами всіх міжнародних місій, які провадили моніторинг стану збереження українських об’єктів світової культурної спадщини, спільно з ними і разом з Куковальською обговорювати результати їхніх досліджень. Скупі на висновки експерти, до речі, завжди визнавали належний рівень роботи колективів обох заповідників і дивувались: як вдається працювати при такій безнадійній системі управління. Для експертів було дико те, що директори за нашими законами не є членами наглядових рад, а заповідники не є органами охорони своїх пам’яток і в резолюціях експерти зазначали про необхідність «долучення» директорів до управління своїми об’єктами. Міжнародні експерти вказували, також на те, що саме в «Софії» було краще ніж в «Лаврі», а саме відповідний міжнародним стандартам рівень реставрації, комплексний підхід до розв’язання багатьох науково-дослідних проблем, чого в силу різних причин («перенаселеність» орендарями, відсутність фінансування) не вдавалось досягти в Лаврському заповіднику. Через те, навіть, рекомендували нашому уряду розглянути можливість зміни підпорядкування Києво-Печерського заповідника з Мінкультури до Держбуду (Мінреґіонбуду). Та я і сам бачив зростаючий рівень колег з Софії Київської.

«…Не проводились систематичні ґрунтовні дослідження пам’яток…»

Якраз саме при Н. Куковальській, за її ініціативи, було розпочато систематичні ґрунтовні дослідження пам’яток заповідника, геодезичні, гідрологічні, інженерні дослідження, дослідження по археології, з історії монументального живопису тощо. При цьому застосовувались найсучасніші методи наукових досліджень. Досить переглянути томи щорічних наукових звітів, які повинні бути в архівах заповідника. Я бачив ці звіти тримав їх в руках, вивчав і відмічав для себе їхній належний рівень та те, що Куковальська ніколи не соромилась вчитись, переймала досвід набутий і Києво-Печерським заповідником і іншими музеями Світу. У повній відповідності до вимог чинного законодавства, заповідник «Софія Київська» одним з перших отримав акредитацію як наукова установа, про що свідчить свідоцтво, видане Міносвіти і науки України, яке теж має бути у заповіднику. Всі пошуки оприлюднювались на чисельних конференціях, в яких приймали участь науковці і з інших музеїв, друкувались наукові статті, здійснювалась планова і послідовна науково-видавнича робота. Цього всього може не бачити хіба-що сліпий. Це треба не паплюжити, а берегти, намагатись примножити, пробувати перевершити.

«…не проводились ремонтно-реставраційні роботи…»

Ні. Роботи по реставрації пам’яток, благоустрою територій проводились у відповідності до затверджених програм. Хіба зафіксовано невиконання хоча б одного річного плану? Саме завдяки менеджерським здібностям Куковальської в заповіднику відреставровано унікальну пам’ятку ХУІІІст. Будинок Митрополита, який протягом десятків років до того, руйнуючись, просто волав про негайну реставрацію і нікого це не турбувало. За її директорства було відроджено, повернено красу знаменитій Брамі Заборовського, відреставровано майже втрачені Царські врата іконостаса й Красні вхідні двері Софійського собору, уперше за останні 30 років встановлено риштування у вівтарі Софії й проведено масштабну реставрацію мозаїк ХІ ст. Саме під керівництвом Н. Куковальської колективом було проведено ремонтні роботи на Золотих воротах, на Андріївській церкві, саме вона знайшла меценатів для влаштування гідроізоляції навколо Кирилівської церкви. Завдяки її ініціативі в інтер’єрі Кирилівського храму влаштовано саморегулюючу систему осушення стін від надмірної вологи …, всього навіть неможливо перерахувати. Період керівництва заповідником Н.Куковальської – це період відновлення унікальних архітектурно-історичних пам’яток, і про це яскраво свідчать самі пам’ятки. Стверджую це, оскільки можу порівняти Софіївський заповідник з попередніми роками, до приходу Куковальської.

І на мій погляд, це не випадково, просто в Софіївському заповіднику з її приходом з’явились небайдужі спеціалісти і фахівці, які об’єднались в хороший колектив. Рік тому ми всі чули заяви міністерства про потребу в «нових молодих менеджерах». Для чого ж було призначати на посаду в один з найважливіших заповідників України, якій злагоджено працював, замість досвідченої і достатньо молодої директорки — людину пенсійного віку: і не менеджера, і не молоду, та й ще без досвіду музейного керівництва. Адже перші років з п’ять в установі такого рівня будь-якому новачку треба буде вчитись. Яка необхідність в такій заміні?

Дозволю собі розповідь про такий випадок. Якось пані Куковальська поділилась своїми планами з приводу реставрації Царських врат іконостасу Софійського собору і склалось так, що ми з нею обговорювали всі етапи пов’язаних з цим перипетій: і вивчення зразків врат з оригіналів в фондах Києво-Печерського заповідника, і залучення київських реставраторів та ювелірів, і все інше. Нажаль наші реставратори виявились справді «нашими» і загнули таку ціну (мовляв, ми ж монополісти), що вона разів в три перевищила реальний кошторис та й можливості Софії. Куковальська знайшла виконавців по реальному кошторису. В Кракові. Перед завершенням реставрації я був разом з нею в майстерні краківського ювеліра, до речі православного за віросповіданням, і бачив врата в роботі. Рівень реставрації - найвищий. А зараз оточення пані Сердюк говорить про те, що «наша пам’ятка відреставрована добре, але з католицьким акцентом». Ну що можна сказати! Ви що, панове, володієте мірилом і лекалом, яке встановлює акценти творів мистецтва? Коли ж наші керманичі від культури позбудуться розрухи в головах і перестануть мислити суржиком.

Всі ми бачимо, як за пів року керівництва Сердюк все досягнуте нестримно приходить у занепад. Спочатку звільнення «старої команди», звичайно під голослівними і бездоказовими звинуваченнями. Скорочення наукових відділів і тем і прийняття «своїх» людей, адже хтось повинен захищати того, хто дав нову посаду. Здається просто повтор недавніх погромних звільнень в Києво-Печерському заповіднику, де М. Громовою (колишньою керівницею і наставницею О.Сердюк по Держкультурспадщині) на «зачищені» в такий спосіб місця також швидко влаштовувались потрібні люди, родичі, прокаєви. Мало скандалів в Лаврі?

Ситуацію терміново треба просто рятувати! Іде замокання Софійського собору, Хлібні, Теплої Софії, з’явились свіжі провали під Південною Брамою тощо. Впевнений, що для початку слід відновити Куковальску на посаді. І якщо це зробить міністр Михайло Кулиняка, це буде правильно, і хоч трошки поправить його авторитет. Потрібна просто мужність визнати та виправити власні помилки. Особливо, якщо ці помилки руйнують Святиню цілої країни.

Сергій Кролевець

P.S. І ще. Потрібно повернути статус юридичної особи Державному історико-архітектурному заповіднику «Стародавній Київ», втрачений не без відома і участі Олени Сердюк, яка на той час працювала з усім відомим Русланом Кухаренко в міському управлінні охорони пам’яток. Зараз всі побачили, до чого призводить втрата статусу пам’ятки Гостинним Двором, а втрата цілого Заповідника «Стародавній Київ» лишається непоміченою. Саме через цю, вкрай потрібну Києву, памяткоохоронну і музейну установу слід вирішувати долю «Гостинного Двору» в інтересах всіх Киян.

Читати далі

Читати далі

Читати далі

Читати далі

Читати далі

Читати далі