Історія Музею

У березні 1972 р., у Міжнародний рік книги, що відзначався за рішенням ЮНЕСКО, в Києві за Постановою уряду УРСР було створено Музей книги і друкарства України. Він розміщений на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, у будинку колишньої лаврської друкарні, заснованої 1615 р. архімандритом Єлисєєм Плетенецьким. Друкарня безперервно діяла понад 300 років – до початку 20-х років минулого століття, що є унікальним явищем в історії європейського друкарства.

Будинок музею (корпус № 9) – пам’ятка архітектури XVIII ст. – доби бароко. Спочатку друкарня працювала в одноповерховій дерев’яній будівлі (збереглося зображення на гравюрі 1638 р.). У 1701 р. на її місці споруджено кам’яний корпус. Після пожежі 1718 р. він був відновлений, розширений, згодом надбудовано другий поверх, із східної частини укріплено контрфорсами – аркбутанами. Будівля має архітектурно-привабливий вигляд. Вона гармонійно поєднується з іншими спорудами, зокрема, з нещодавно відновленим величним красенем – Успенським собором.

Лаврська друкарня тривалий час була центром книговидавничої справи в Україні. Її книги відзначалися різноманітністю тематики і високим рівнем поліграфічного виконання та художнього оформлення. Вона відігравала велику роль у розвитку духовності народу, в піднесенні рівня його освіти, мистецтва, культури. Лаврські друки мали широке розповсюдження в багатьох країнах Європи, особливо в слов’янському світі.

У травні 2000 р., після завершення ремонтно-реставраційних робіт і створення нової, по-сучасному оформленої експозиції Музей вдруге (перший раз в 1975 р.) відкрив свої двері для відвідувачів. Експозиційно-художні роботи виконані групою фахівців на чолі з член-кореспондентом Академії мистецтв України, лауреатом Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка Анатолієм Гайдамакою.

Експозиційна площа трьох залів стаціонарної експозиції – 930 м² і двох виставкових – 300 м².

Директори Музею від заснування