Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. Україна в цифрах

Смерч війни, руйнувань і смерті пронісся над українською землею двічі — під час її оборони та переможного визвольного наступу. Протяжність фронтів тут досягла 800 кілометрів, де ворог концентрував значні сили.

Перебазування з України на схід майже 550 підприємств, майна тисяч колгоспів і радгоспів, МТС, багатьох наукових і навчальних закладів, культурних та історичних цінностей, евакуація 3,5 мільйона її жителів, передусім кваліфікованих робітників та спеціалістів, науково-технічної і творчої інтелігенції, значною мірою сприяли формуванню там основної індустріальної бази фронту. Це безпрецедентне в світовій практиці явище. Як і героїчна епопея відбудови й відродження України. Це була нелегка і непроста справа. Якщо на Радянський Союз припадав 41% втрат, понесених воюючими країнами за весь період другої світової війни, то на Україну — 42% загальносоюзних втрат. Жодна з держав, включаючи Німеччину, Польщу або Росію, не зазнала руйнувань такого масштабу.

Кожний сьомий з тих майже 60-ти мільйонів, яких забрала друга світова війна, — наш співвітчизник. Протягом 1941-1945 рр. Україна втратила 3898457 осіб цивільного населення і ще 2244000 — вивезено до Німеччини. Міське населення України за період окупації скоротилося на 45%. В окупованих районах України збереглося в середньому лише 17% робітників. Республіка дала армії і флоту понад 7 мільйонів воїнів. Кожен другий з них поліг на фронтах, а кожен другий з тих, хто залишився у живих, повернувся додому інвалідом. На тимчасово окупованій території України фашисти зруйнували та спалили 714 міст і селищ та понад 28 тисяч сіл, позбавивши притулку близько 10 мільйонів чоловік. Вони вивели з ладу 16150 промислових підприємств, де працювали 2,3 мільйона робітників, зруйнували понад 2 мільйони будинків, більш ніж 540 тисяч підсобних приміщень; знищили чи вивезли до Німеччини 127,8 тисяч електромоторів, 781,6 тисяч металорізальних верстатів, 4445 одиниць борошномельного та 1828 — круп’яного обладнання, 350 комплектів апаратури цукрової промисловості.

Було зруйновано багато тисяч кілометрів магістральних залізних доріг, 1916 будівель залізничних станцій, 14 тисяч поштово-телеграфних установ. Окупанти пограбували та розорили 27725 колгоспів, 1227 машинно-тракторних станцій, 873 радгоспів, 18 тисяч лікувальних установ, 32930 шкіл, технікумів, вузів та науково-дослідних інститутів, 19200 бібліотек. Призвели до непридатності або вивезли до Німеччини 56128 тракторів та 24128 комбайнів.

В сільському господарстві поголів’я коней зменшилося на 85%, великої рогатої худоби — на 54%, свиней — на 85%, парк тракторів та комбайнів скоротився більш ніж наполовину, автомашин — майже на 95%.

Тільки прямі збитки, заподіяні окупантами народному господарству України, не рахуючи втрат від припинення виробництва в промисловості та сільському господарстві республіки, склали 285 мільярдів рублів. Ця сума в 5 разів перевищує витрати УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізних доріг, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС та інших державних підприємств за три довоєнні п’ятилітки, разом узяті.

Гітлерівське «господарювання» обійшлося Україні в 1 трильйон рублів у цінах 1941 р.

З перших же днів війни розгорнувся всенародний рух за збір засобів у фонд оборони. Грошові суми, різного роду цінності, зібрані трудівниками України за час війни, склали понад 2 мільярдів рублів. Жителі республіки взяли шефство над 422 шпиталями, 325 тисяч донорів віддавали кров пораненим. За роки війни трудівники сільського господарства України здали за державними поставками та у фонд оборони понад 1 мільярд пудів зерна, близько 4 мільйонів центнерів м’яса, 40 мільйонів центнерів картоплі, 10 мільйонів центнерів овочів. Населення республіки зібрало для воїнів 3275 тисяч теплих речей, полагодило понад 7350 тисяч одиниць обмундирування.

Майже два роки тривали грандіозні бої за визволення України. Можна без перебільшення сказати, що в них приймало участь не менше половини живої сили та військової техніки діючої армії.

За героїчні подвиги звання Героя Радянського Союзу удостоєні понад 11600 чоловік, з них кожний п’ятий — наш співвітчизник. Серед 115 двічі Героїв — імена 32 синів України. Один з трьох тричі Героїв — Іван Микитович Кожедуб. Серед трьох Героїв Радянського Союзу та водночас повних кавалерів ордену Слави — І. Г. Драченко з Черкащини та П. Х. Дубинда — з Херсонщини. Представникам України вручені кожний третій орден і медаль із 7 мільйонів нагород, якими було відзначено за роки війни радянських солдатів та офіцерів. За питомою вагою у Збройних Силах СРСР, за кількістю удостоєних звання Героя Радянського Союзу та інших бойових нагород українцям та вихідцям з України належить друге місце.

Тисячі українців, які воювали проти фашизму в європейському русі Опору, отримали високі бойові нагороди польського, чехословацького, румунського, угорського, італійського, французького та інших урядів Західної Європи.

Ареною впертого антифашистського опору була територія України. Лише в Україні у 46 партизанських з’єднаннях, майже 2 тисячах загонів, розвідувально-диверсійних, підпільних організацій та груп вели боротьбу близько 600 тисяч народних месників.

Про силу та ефективність дій партизанів та підпільників України говорить те, що вони за час окупації знищили близько півмільйона гітлерівських солдатів та офіцерів, розгромили 467 ворожих гарнізонів, комендатур, штабів, кущів поліції, пустили під укіс 4959 ешелонів з військами та бойовою технікою противника, підірвали 1566 танків та бронемашин, 211 літаків, спалили або підірвали 461 військове підприємство, 915 складів з військовим майном, 248 вузлів зв’язку, 44 залізничних вузла, 607 залізничних мостів, пошкодили до 2 тисяч кілометрів телефонно-телеграфного зв’язку.

У лавах партизанського руху України боролися із гітлерівськими окупантами представники 62 національностей колишнього СРСР. При цьому українці складали 59% від загальної кількості партизанів.

Після визволення України партизанські загони надавали допомогу патріотам країн Центральної та Південно-Східної Європи (Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Болгарії та ін.) у розгортанні збройної боротьби проти окупантів.

За героїзм, проявлений у боротьбі проти фашистських окупантів, партизани та підпільники України отримали понад 63,5 тисячі урядових нагород, 96 учасників партизанського руху України стали Героями Радянського Союзу. Єдиними двічі Героями Радянського Союзу серед усіх партизанів СРСР були українські партизанські командири С. Ковпак та О. Федоров.