Партизанська ялинка

Захід «Партизанська ялинка», присвячений святкуванню Нового року в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

Діти проходять до залу, сідають за столи. Ми вітаємо їх з Новим роком, проводимо вступну бесіду (розповідаємо, що сьогодні ми зібралися не просто так, а спробуємо здійснити подорож в минуле і поєднати його із нашим часом; запитуємо, як вони відсвяткували Новий рік, чи знають, коли почали святкувати Новий рік і хто це зробив першим).

Новий Рік — це свято ми чекаємо з нетерпінням, адже віримо у дива. Воно оточене загадковістю, чарівністю. Саме в новорічну ніч ми загадуємо бажання і віримо, що вони здійсняться, отримуємо подарунки. Але що ж надає чарівності цьому свята? Звичайно, прикрашена ялинка. Та звідки прийшов цей звичай?

Легенда пов’язує різдвяну ялинку з ім’ям хрестителя Німеччини святого Боніфація. Проповідуючи в VIII столітті християнство язичникам, Боніфацій вирішив довести, що дуб, якому ті поклонялися, не має чарівної сили, і зрубав його. Падаючи, дуб повалив усі дерева навколо себе, і тільки невелика ялина залишилася стояти.

«Хай буде вона древом Христа»,

— вигукнув святий. Нібито з тих пір і ставлять у будинках на Різдво прикрашену ялинку. Втім, це все так, казка. Хоча частка правди в ній є — святкова ялинка справді родом з Німеччини. Більш пізніший переказ свідчить, що ялинку наказав ставити в будинках один із засновників протестантизму — Мартін Лютер. Ймовірно, він був одним із перших християнських авторитетів, хто поставив ялинку вдома і закликав інших не цуратися цього язичницького звичаю, який, ясна річ, існував задовго до Лютера.

Ще до початку християнської ери германці відзначали в кінці грудня свято середини зими. Перед цим днем вони ставили у воду гілочки черемхи або фруктових дерев. До свята на гілочках з’являлися квіти, символізуючи, що природа померла не назавжди. Але іноді гілочки не оживали. Це вважалося поганою ознакою. Тому з часом замість черемхи стали використовувати гілки вічнозелених дерев: ялиці, ялини або сосни, а пізніше й цілі невеликі ялиночки.

Але постає питання: як же ялинка перекочувала з язичницького свята в християнське Різдво?

На початку першого тисячоліття римляни відзначали 25 грудня — день Sol Invictus — «непереможного сонця». Коли по імперії поширилося християнство, Різдво ніхто не святкував, бо точна дата народження Ісуса була невідома. Але оскільки народився він взимку, старе свято Sol Invictus стали пов’язувати з його народженням. Так і пішло, загалом, з тих часів Різдво по світу разом з християнством, поглинаючи язичницькі зимові свята. У тому числі і ялинку. Але найкраще вона прижилася в Німеччині.

З Німеччини різдвяна ялинка пішла по всьому світові. У 1807 році французький імператор Наполеон I, довідавшись про цей звичай у військових походах, наказав нарядити ялинку в місті Касселі для своїх солдатів-німців з Ельзасу. У 1837 р. ялинку поставили у палаці Тюїльрі у Франції. Це звеліла зробити герцогиня Орлеанська, уроджена німецька принцеса Хелена фон Макленбург. Першу ялинку в Англії поставили ще в 1800 році при дворі короля Георга III для його дружини-німкені Шарлотти. Але звичай закріпився не одразу. Другий раз ялинку в Англії нарядили тільки в 1840 році — і знову для німця — чоловіка королеви Вікторії принца Альберта Саксен-Кобургського. В Англії і у Франції ця традиція стала всенародною тільки в другій половині XIX століття. Зате тепер Франція забезпечує ялинками всю Європу, вирощуючи їх на плантаціях в горах Морван. А головну ялинку Англії, яку щороку ставлять на Трафальгарській площі, привозять з Норвегії. Так норвежці висловлюють подяку англійцям за допомогу їм під час Другої світової війни.

До Америки звичай наряджати ялинку привезли в другій половині XIX століття емігранти з південно-західної Німеччини. А в 1882 році в Нью-Йорку ялинку вперше прикрасили електричними свічками, які були виготовлені за спеціальним замовленням віце-президента на нью-йоркській електростанції. Продавати електричні ялинкові свічки почали в 1902 році.

Вважається, що в Росії ялинку на Різдво вперше нарядили за указом Петра I. Це не так. Петро І наказав святкувати Новий рік 1 січня і прикрашати ворота будинків ялиновими та сосновими гілками. А першу різдвяну ялинку в Росії прикрасили санкт-петербурзькі німці в 40-х роках XIX століття. Від них цей звичай перейняли спершу міщани, а пізніше й жителі сіл. До кінця XIX століття ялинку на Різдво ставили вже майже в кожному будинку. Православна церква ставилася до різдвяної ялинки насторожено і довго її не сприймала. У 1916 році Священний синод навіть офіційно заборонив цей звичай, оголосивши його язичницьким і чужим для російського народу.

Коли незабаром до влади прийшли більшовики, вони, в свою чергу, заборонили свято Різдва як церковне, а з ним заодно і ялинку. Однак традиція вже була надто сильною. Вирішивши, що боротися зі звичаєм дуже складно, радянська влада здогадалася його переосмислити. По-перше, ялинку почали ставити не на Різдво, а на Новий рік, а по-друге — вінчати її не восьми- або десятикутною цукровою чи золотою зіркою, а червоною — п'ятикутною — символом майбутньої перемоги комунізму на п'яти континентах. Хоча останнє прижилося не скрізь.

— Діти, а хто з вас знає як святкували Новий рік під час війни і чи взагалі святкували? Можливо, ваші бабусі чи прабабусі вам розповідали?

Іде обговорення питання. Після цього ми пропонуємо їм переглянути слайди (презентацію) святкування Нового року під час війни. Надаємо слово партизанам: вони розповідають як зустрічали Новий рік у партизанських загонах і чи взагалі святкували.

В центрі зали уже стоїть ялинка, яку ми пропонуємо прикрасити іграшками, які ми виготовимо власноруч: — Діти, а зараз я пропоную зануритися в ті далекі часи — 1941-1945 рр. — і уявити, що навколо гримлять вибухи, на вулицях лунають автоматні черги, а сьогодні 31 грудня 1941 р. і так хочеться, щоб було свято. Ми спробуємо виготовити ялинкові іграшки і прикрасити нашу ялинку. А які іграшки ми можемо зробити? Чи, можливо, ви чули які ялинкові прикраси були в ті часи? (Обговорення питання і виготовлення прикрас).

Розповідь про іграшки: Приблизно за місяць до настання свята відкриваються ялинкові базари. На них можна придбати іграшки, гірлянди, мішуру, карнавальні костюми. Без особливих проблем можна прикрасити ялинку за своїм смаком і гаманцем... Адже раніше святкове дерево прикрашали виключно їстівними речами: яблуками, цукерками, маленькими хлібцями або вафлями у вигляді чоловічків або тварин. Зараз яблука перетворилися в кулі. Перші кулі, як прикраси новорічних ялинок, були виготовлені в 1848 році в маленькому містечку Лауш, що в Тюрінгії. Згодом склодуви навчилися робити не тільки кулі, але і фігурки ангелів, звірів, рибок і птахів. У різні роки способи прикраси ялинок змінювалися — від химерної пишності до мінімалізму. У багатьох сім'ях зберігаються старі іграшки: картонні півники та рибки, гірлянди зі скляного намиста, ліхтарики, фігурки казкових героїв і космонавтів. За цими предметами можна простежити, як змінювалися смаки і достаток людей, за ними можна уявити, які речі хвилювали людей в той чи інший період. У радянській історії є цікавий факт: напередодні 1937 року в продаж надійшла партія куль з портретами членів Політбюро ЦК КПРС. Навіть під час Великої Вітчизняної війни іграшки випускали і ялинки наряджали — люди мріяли про мирне життя, а це свято, як ніяке інше, було наповнене добротою і теплом сімейного вогнища.

Спогади: Зі спогадів дітей війни ми дізналися, що прикрашання ялинки до Нового року під час війни було обов'язковим — цей обряд нагадував про мирне життя і надавав сил сподіватися на швидку перемогу. «У будинок приносили справжню живу ялинку. Так як жили дуже бідно, то прикрашали її тим, що було під рукою. Найчастіше це були саморобні прикраси з паперу, вати, дерева. Електричних гірлянд тоді не було, тому замість них використовували свічки», — згадує Н. Баликова.

На фронтах ялинки прикрашали фігурками, які майстрували з погонів, бинтів, шкарпеток, вати, дроту, картону і навіть зі стріляних гільз. Військова тема стала головною і навіть Дід Мороз на листівках перетворився на бородатого партизана, який б’є фріців. Багато прикрас того часу зроблені з підручних матеріалів: наприклад, зірка-наконечник для ялинки, зроблена з хімічної колби. Ялинкові іграшки також випускалися, але в обмеженій кількості. На кабельному заводі із залишків дроту і фольги виготовляли примітивні яблучка і сніжинки. Ламповий завод видував кульки, що являють собою ті ж лампочки, але без цоколя. У ці важкі для країни роки на заводі «Москабель» виготовляли дротяні прикраси. У справу йшли відходи виробництва, з яких виходили чудові роботи: переплетені золотисто-червоними нитками будиночки для птахів, акуратні кошики, п’ятикутні червоні зірки, всередині яких містився радянський герб — «Серп і молот».

На батьківщині дідуся Мороза, у Великому Устюзі, є музей ялинкової іграшки. В одному із залів — близько десятка ялинок. І ялинки ці абсолютно приголомшливі, бо вбрані вони іграшками по десятиліттях. На ялинці, що символізує епоху Великої Вітчизняної війни, найпопулярнішими прикрасами є парашутисти. Робили їх дуже просто: до всіх ялинкових прикрас, незважаючи на персонаж, прив’язували шматочок тканини. Так само військові ялинки прикрашалися «пістолетами», «собачками-санітарами».

За допомогою наших батьків нам вдалося знайти ялинкові прикраси воєнних років. Це трофейна іграшка і виготовлена школяркою паперова сова.

— Колись важливим подарунком була і привітальна листівка. У ваших бабусь, я думаю, повинні ще залишитися цілі коробки різних листівок — це привітання з Новим роком, Різдвом, 8 Березня, Днем народження. Коли ми беремо такі листівки в руки, від них віє якоюсь таємничістю, загадкою. Відразу пригадуємо ту мить, коли відкрили лист і побачили листівку, та поринаємо в той час. А хто з вас надсилає вітальні листівки своїм рідним чи знайомим, друзям? Мабуть, ніхто, всі ми вітаємо уже смс-ками чи електронними листами. Яка історія новорічної листівки?

Вітальна листівка — маленький, але дуже важливий елемент будь-якого свята, адже саме вона створює неповторну атмосферу урочистості і, навіть, через багато років здатна воскресити в нашій пам’яті давно забутий святковий день. Новорічна листівка здатна передати кожному, хто отримав її, чудове відчуття казки, дива і дитинства. Цікаво, звідки взявся такий звичай?

Прародителькою різдвяної листівки часто називають середньовічні гравюри із зображенням християнських мотивів. Їх продавали церковні служителі та паломники за досить високу ціну, такими гравюрами прикрашали будинки та вручали рідним і друзям на Великдень і Різдво. Через деякий час на гравюрах стали малювати різні картинки і їх почали використовувати як запрошення на різні урочистості. Більше тисячі років тому такі записочки були дуже поширені в Китаї. Якщо господаря не заставали вдома, то теж залишали йому послання з надією на майбутню зустріч і побажання благополуччя.

Все ж вважається, що звичай дарувати на Різдво листівки виник в Англії. Першу новорічну листівку створив англійський художник Добсон у 1794 році. Він зобразив на ній засніжений зимовий ліс і щасливу сім’ю біля ялинки. А перше новорічне привітання поштою відправив англієць Генрі Коул у 1843 році. І саме він попросив свого друга Джона Герслі намалювати новорічну листівку — свою сім’ю біля новорічної ялинки. Генрі хотів таким чином привітати з наступаючим 1843 роком улюблену бабусю. Саме цей малюнок став ескізом для першої новорічної листівки, згодом надрукованої накладом у тисячу одиниць. До сьогоднішнього дня збереглося близько тридцяти екземплярів цієї листівки.

З Англії новорічні листівки прийшли і до Росії, куди привозили готові листівки без напису, поздоровлення писали каліграфи, тому така листівка коштувала чималі гроші. У Росії відкриті листи (листівки) були введені в обіг 1 січня 1872 р. Вони були неілюстрованими. На одній стороні листівки писали адресу і наклеювали марку, тут також було надруковано правило: «На цій стороні окрім адреси не дозволяється нічого іншого писати». Друга сторона призначалася для письмового повідомлення, на ній містився напис: «Поштове управління за зміст листа не відповідає». Російські листівки були різного кольору. Найбільш ранні — сірувато-білі, далі в травні 1872 року з’являється три види поштових карток: універсальні — чорні, які можна було відправляти як усередині міста, так і в інші міста, в залежності від ціни наклеєної марки; коричневі — для відправки по місту та зелені — іногородні. 19 жовтня 1894 р. міністром внутрішніх справ Росії було дозволено випускати «бланки відкритих листів для приватного виготовлення». До цього часу монопольне право на випуск відкритих листів належало поштовому відомству. Пізніше до створення різдвяних і новорічних шедеврів залучалися такі знамениті художники, як Костянтин Маковський і Микола Реріх, Олександр Бенуа. Для них це було приємною розвагою. Навіть влаштовувалися конкурси на кращу новорічну мініатюру. На думку деяких істориків, творцем першої російської новорічної листівки був великий художник Микола Каразін.

У 1874 році був заснований Всесвітній поштовий союз, який встановив міжнародний стандартний розмір листівки 9x14 см. Більшість держав орієнтувалися на цю вимогу, в Росії ж листівки стали справжнім витвором мистецтва, а мистецтво, як відомо, не знає чітких кордонів. Вони стали чудовою прикрасою інтер’єру, їх оформляли як картини, колекціонували, вклеювали в альбоми. Можна сміливо сказати, що листівки дореволюційної Росії були нічим не гірше вишуканих сучасних: їх прикрашали засушеними квітами, бісером, блискітками з борної кислоти, які виглядали як справжній сніг, і навіть ароматизували. Серед сюжетів різдвяних листівок переважали зображення старих традицій та обрядів, безкрайніх хвойних лісів і засніжених селянських хатинок, золотоглавих церков, Діда Мороза і Снігуроньки на лихій трійці коней, веселих дітлахів, які грають у сніжки і виліплюють снігову бабу, звичайно ж, прекрасних ангелів. Як зображення для листівок часто використовували картини відомих російських художників Леона Бакста й Олександра Бенуа. Жовтнева революція, на жаль, зруйнувала вже остаточно сформовану і улюблену традицію дарувати новорічні та різдвяні листівки і наряджати в будинках ялинки. Були заборонені навіть будь-які згадки про улюблені зимові свята. А в роки Великої Вітчизняної війни традиція новорічних листівок стала відроджуватися. Так, в грудні 1941 року видавництво «Мистецтво» випустило спеціальні листівки для відправлення на фронт.

Новорічні листівки цього періоду допомагали воїнам та їхнім сім’ям вірити в перемогу, об’єднували людей, адже замість звичайних побажань писали наступне: «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!», «З Новим роком, товариші бійці, командири і політпрацівники! В ім’я Батьківщини — вперед, на повний розгром ворога!». Художники працювали тільки з двома кольорами — червоним і чорним, щоб прискорити процес друку, і, природно, переважали зображення військової тематики: нова зброя, воїни під час бою, на деяких листівках Дід Мороз поспішає на свято з мішком подарунків і автоматом у руках. У 1945 році радянські військовослужбовці, які перебували на території звільненої Європи, стали відправляти в нашу країну красиві імпортні новорічні листівки, і так розпочався новий етап у розвитку вітчизняної різдвяної листівки.

1960-ті роки — справжній розквіт новорічної листівки. Поряд зі звичними мотивами, стали з’являтися сучасні сюжети на тему освоєння космосу, розвитку техніки. Наприклад, Дід Мороз віз свої подарунки на літаку або космічній ракеті.

Саме тоді на листівках почали зображати кремлівські куранти і радісні сім’ї, що зустрічають Новий рік на Червоній площі. У сучасних магазинах можна знайти найрізноманітніші новорічні та різдвяні листівки: і українською, і російською, і англійською мовами, виконані в стилі ретро, музичні, зроблені відповідно за східним календарем. Всі вони чудово оформлені, мають вже надруковані прекрасні, добрі побажання. Але, на жаль, традиція вітати близьких з наступаючим Новим роком втратила свою актуальність. Ми вважаємо за краще відправити смс або, в кращому випадку, листівку по електронній пошті. А написати щось своєю рукою, пропустивши добрі слова через серце, лінуємося. А як було б добре холодним вечором запалити на ялинці вогні, сісти з сім’єю за стіл, дістати всі листівки, які надіслали в цьому році рідні, прочитати вголос побажання. Порадіти, що Катруся надіслала поздоровлення з Польщі, а тьотя Галя — з Фінляндії... ... Важливо тільки не забути відправити вітальну листівку поштою, як у старі добрі часи, з невеликим подарунком тому, хто Вам дорогий.

Укладач: ст. н. співробітник І. В. Захарчук.

Читати далі

Читати далі

Читати далі