Жінки в підпільно-партизанській боротьбі

Діяльність жінок зайняла гідне місце в історії підпільно-партизанської боротьби в роки Великої Вітчизняної війни. Вони нарівні з чоловіками перебували в партизанських з’єднаннях і загонах, в підпіллі, у складі партизанських і підпільних груп, безстрашно і самовіддано брали участь у бойових операціях з ворогом або забезпечували ці операції зв’язком, розвідкою противника, неодноразово здійснювали героїчні вчинки.

Не було жодного партизанського з’єднання, загону чи підпільної організації, у складі яких не брали активної участі жінки. Скромні, нескорені і горді, вони виявились грізною силою у непокорі окупантам та видатними бійцями чи помічниками партизанів і підпільників, переборюючи всі труднощі і незгоди, вони з перших днів окупації виявили принциповий характер, стали на захист своєї землі, своєї Батьківщини.

В роки Великої Вітчизняної війни у складі партизанських з’єднань, загонів і груп брало участь 30597 жінок, що становить 6,1% від загальної кількості колишніх партизанів. Серед особового складу великих партизанських з’єднань перебувало жінок:

• Чернігівське партизанське з’єднання «За Батьківщину» під командуванням Героя Радянського Союзу І. М. Бовкуна .................473

• Чернігово-Волинське партизанське з’єднання під командуванням Двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова ....................433

• З’єднання партизанських загонів Київської області ім. М. С. Хрущова під командуванням І. О. Хитриченка .......................341

• Житомирська партизанська дивізія ім. Щорса під командуванням С. Ф. Малікова ..................................................303

• 2-а партизанська бригада ім. Й. В. Сталіна Вінницької області під командуванням А. Г. Кондратюка .............................268

• Чернігівське партизанське з’єднання ім. Героя Радянського Союзу М. М. Попудренка ............................................259

• Житомирське партизанське з’єднання під командуванням Героя Радянського Союзу генерал-майора О. М. Сабурова ...................226

• Кам’янець-Подільське партизанське з’єднання під командуванням Героя Радянського Союзу А. З. Одухи ............................199

• Тернопільське партизанське з’єднання ім. М. С. Хрущова під командуванням І. І. Шитова ........................................157

• Рівненське партизанське з’єднання №1 під командуванням генерал-майора В. А. Бегми ............................................142

У партизанських формуваннях більшість жінок виконувала обов’язки бійців, зв’язкових, розвідниць, вони були членами диверсійних груп чи взводів, радисток, лікарів та медсестер, працювали в господарських взводах та на харчоблоках, утримували конспіративні квартири для партизанів та виконували багато іншої роботи на підтримку народних месників. Особливо в період, коли організувався постійний радіозв’язок з партизанськими з’єднаннями, загонами УШПР, у тил ворога направлялись групи радистів з раціями і майже в кожній з цих груп радистками були жінки.

У складі підпільних обкомів, райкомів, підпільних партійних організацій і груп, а також підпільних обкомів, райкомів комсомолу, комсомольсько-молодіжних організацій і груп брали участь близько 42 тис. жінок, підлітків і молодих дівчат, що становить 40% від загальної кількості підпільників.

Участь у підпіллі була найбільш незахищеною діяльністю. Підпільники не мали зброї, весь час перебували серед народу і в оточенні ворога. Фактично на виду у населення, яке не завжди сприймало їхню діяльність, а ще не безпечнішою, але вкрай необхідною їхня робота була у структурах фашистських установ і організацій. Вони добували безцінну інформацію про ворога, про його наміри, озброєння тощо та передавали її партизанам, військовим частинам. Ці люди серед радянських людей, жителів міст і сіл вважалися зрадниками, а їхня робота у складі ворожих установ викликала постійний страх викриття і розстрілу.

Незважаючи на лютування окупантів і їхніх спецслужб, на безпощадне знищення без суду і слідства учасників підпілля, у складі якого було багато жінок, за весь час окупації підпільні організації Києва і області провели 490 бойових операцій, у ході яких розгромили 103 німецькі гарнізони, висадили в повітря 63 залізничні та шосейні мости, здійснили 41 аварію поїздів, вивели з ладу 104 паровози, знищили 866 вагонів, пустили під укіс 259 військових ешелонів і три бронепоїзди. Було знищено 30276 гітлерівців та їхніх прихвоснів.

Зусиллями підпільників Києва врятовано від відправки у фашистську неволю майже 8 тис. громадян, визволено з концтаборів 3520 радянських військовополонених.

Серед громадян України, удостоєних звання Героя Радянського Союзу за активну участь у діяльності підпільно-партизанської боротьби, є сім жінок, і вже у 2006 р. Т. Й. Маркус присвоєно (посмертно) звання Героя України:

ВОЛКОВА Надія Терентіївна, 1924 р. народження, уродженка м. Харкова. У жовтні 1942 р., будучи переправленою у ворожий тил з групою партизанів, опинилася в оточенні ворога, до останнього патрону відстрілювалася. 15 вбитих фашистів лежали навколо її окопу, але сили були нерівними і, не бажаючи здатися ворогу, вона останню чергу з автомата випустила в себе.

ГРОМОВА Уляна Матвіївна, 1924 р. народження, член штабу підпільно-комсомольської організації «Молода Гвардія» м. Краснодона Ворошиловградської області. Активна підпільниця, разом з групою молоді селища Первомайська готувала на допомогу Червоної Армії збройні повстання та втечу заарештованих молодогвардійців, але 13 січня 1943 р. була заарештована і разом з іншими підпільниками страчена гестапівцями.

ДЬЯЧЕНКО Дар’я Григорівна, 1924 р. народження, член комітету підпільної комсомольської організації «Партизанська іскра» та керівник підпільної групи в с. Новоалександрівка Миколаївської області. Здійснювала зв’язок з партизанськими загонами сусідніх районів, проводила активну пропаганду серед населення, брала участь у бойових операціях, відзначалася хоробрістю і безстрашшям. 1 березня 1943 р. відважна підпільниця була заарештована і після жорстоких тортур розстріляна у тираспольській в’язниці.

КИСЛЯК Марія Тимофіївна, 1925 р. народження. У період окупації в с. Ледяне під Харковом без будь-якої медичної допомоги і продуктів харчування залишилось 43 тяжко поранених червоноармійця. Марія віддавала всі сили, щоб врятувати поранених бійців від ран і голоду, які підлікувавшись, ночами відправлялися на схід для з’єднання з військами Червоної армії. З її допомогою підпільниками було знищено есесівського офіцера, який знущався з населення. Але коли німці заарештували заручників, Марія та двоє її товаришів для врятування невинних людей здалися фашистам і їх було повішено.

РАТУШНА Лариса Степанівна, 1921 р. народження, активна учасниця підпілля і партизанської боротьби в селищі Тиврово Вінницької області, в роки війни — зв’язкова Вінницького міського підпільного центру, була заарештована, однак за недостатністю доказів після жорстоких тортур була відпущена гестапо, знову продовжила підпільну діяльність і в період боїв за м. Вінницю загинула від кулі ворога в будинку-бібліотеці ім. Крупської.

СОСНІНА Ніна Іванівна, 1923 р. народження, активна учасниця підпілля, була одним з керівників Малинської підпільної організації Житомирської області. Через неї передавали відомості про ворога в штаб партизанського з’єднання під командуванням С. Ф. Малікова. У час, коли її батько-лікар надавав медичну допомогу одному з партизанів, їхній будинок оточили німці, вимагаючи здатися. Але оточені відкрили вогонь, тоді гестапівці підпалили будинок. Безстрашні патріоти були заживо спалені.

УБИЙВОВК Олена Костянтинівна, 1918 р. народження, активна підпільниця, організатор і керівник підпільної комсомольсько-молодіжної організації в м. Полтава «Нескорена Полтавчанка». В організації було 20 підпільників, які здійснювали заходи по зриву відправки молоді до Німеччини, писали і поширювали листівки, передавали цінні відомості про ворога партизанам. Організація мала два радіоприймачі, за допомогою яких поширювались передачі Радінформбюро. Ляля, як її називали, разом зі своєю групою була заарештована і страчена.

МАРКУС Тетяна Йосипівна, якій у 2006 р. посмертно присвоєно звання Героя України, була підпільницею в диверсійно-винищувальній групі В.І. Кудряшова у м. Києві, зв’язковою підпільного міськкому партії, брала участь у диверсіях, за завданням групи знищила зрадника, але була заарештована і, після жорстоких тортур в гестапо, розстріляна.

Роль жінки-патріотки, учасниці підпільно-партизанської боротьби у перемозі над німецько-фашистськими загарбниками є тим більш вагомою, що вони, жінки, нарівні з чоловіками були й бійцями, й підривниками, розвідниками і виконували цю найтяжчу військову роботу сумлінно, їх сумління переростало в героїзм. У нинішній і прийдешній час молоде покоління народу України повинно з патріотичним ентузіазмом вивчати й перейматися безсмертним подвигом своїх попередниць — матерів, бабусь і взагалі всіх жінок, молодих дівчат і юних представниць жіночої статі та на їхніх прикладах виховувати наступні покоління громадян України.

Їхній подвиг тим більш безцінний і вагомий, що вони розуміли складність боротьби у підпіллі й те, що підпільники найбільше були вразливі і незахищені. В застінках німецьких каральних органів їх без суду і слідства знищували фашисти, і все ж підпілля діяло протягом всього часу окупації, а кількість жінок, які добровільно ставали до боротьби, з кожним роком зростала. Лише в м. Києві у складі 933 підпільників, які загинули від рук окупантів, було 170 жінок, що становить близько 20%.