Усі статті ВУАМ

Збирання та збереження книг на теренах Києво-Печерської Лаври

Підсумовуючи історію вітчизняного книгозберігання, слід зауважити, що вона є не тільки цікавою та пізнавальною, але і яскравим прикладом мудрого та дбайливого відношення до справжніх духовних цінностей. Історичний досвід збереження культурної спадщини повинен стати основою формування сучасної національної політики не тільки у сфері бібліотечної справи, але й культури в цілому.

Читати далі

Олександр Гаврош «Пригоди тричі славного розбійника Пинті»

Письменник Олександр Гаврош мешкає в Західній Україні, в Ужгороді. Завдячуючи молодим літам та здоров’ю, він невтомно подорожує. Наше знайомство відбулось у Києві, на Фестивалі дитячої книги, який проводив Музей книги і друкарства України.

Читати далі

Василь Симиренко – меценат українського книговидання

Славна і трагічна історія роду Симиренків, що став по суті провідником національної ідеї у рідному краї. Доброчинність, безкорислива допомога людям, які того потребували, була властива багатьом його представникам. Серед Симиренків широкому загалу більш відоме ім'я Платона Симиренка, що профінансував останнє прижиттєве видання "Кобзаря" Тараса Шевченка, представлене у постійній експозиції Музею книги. Та найвидатнішим меценатом у родині став Василь Федорович Симиренко. Не один куточок експозиції Музею періоду історії книги ХІХ – початку ХХ століття нагадує його ім'я. Але донедавна про це не знали належним чином навіть науковці Музею.

Читати далі

Василь Симиренко – меценат українського книговидання: за матеріалами виставки «Пам'яті Великого Хорса»

Славна і трагічна історія роду Симиренків, що став по суті провідником національної ідеї у рідному краї. Доброчинність, безкорислива допомога людям, які того потребували, була властива багатьом його представникам. Серед Симиренків широкому загалу більш відоме ім'я Платона Симиренка, що профінансував останнє прижиттєве видання "Кобзаря" Тараса Шевченка, представлене у постійній експозиції Музею книги. Та найвидатнішим меценатом у родині став Василь Федорович Симиренко. Не один куточок експозиції Музею періоду історії книги ХІХ – початку ХХ століття нагадує його ім'я. Але донедавна про це не знали належним чином навіть науковці Музею.

Читати далі

«Вдостой их, боже, вечной славы» (вірші Климентія Зіновіїва, присвячені майстрам книжкової справи)

Український народ у своїй багатовіковій життєдіяльності досяг чи не найбільш вражаючого успіху в розвитку самобутньої культури, мистецтва. Багатющі скарби усної народної творчості, фольклору.

На небосхилі XVII – XVIII ст. яскраво світяться імена плеяди культурно-освітніх діячів, письменників. Вони заклали основу творення нової української літератури.

Читати далі

Огляд публікацій ілюстрованого журналу «Екран» (Чікаго, США – 1961-1990)

Дослідження історії української преси буде неповним без вивчення періодики української еміграції. Така можливість з’явилась лише в незалежній Україні, коли поступово відкривається цілий пласт недоступних раніше газет і журналів українського зарубіжжя, які відігравали дуже важливу роль у житті української діаспори, адже вони були осередком національної духовності, передовою ланкою у відстоюванні прав і свобод українців на рідній землі у часи бездержавності.

Читати далі

Михайло Грузов і його колекція україніки

Дві завваги замість вступу. Перша. Одного разу, відвідуючи вранці школу-гімназію № 136 у Києві, я увійшов у вестибюль разом з початком звучання Гімну України і побачив таку картину: усі, як вчителі, так і учні, застигли на місці, хлопці і чоловіки зняли шапки. Так було і у дворі, адже у гімназії заведено правило: якщо гімн починає звучати, ти зупиняєшся, де б не був. Настала зворушлива урочистість. Я слухав гімн і мені згадалася колекція Михайла Грузова. Друга. Переглядаючи колекцію Михайла Грузова у процесі підготовки до виставки «Світло жив книгочит», я постійно згадував Уласа Самчука і його роман «Чого не гоїть огонь». Епіграфом до цього твору автор поставив слова Гіппократа: «Чого не гоять ліки – гоїть залізо, чого не гоїть залізо – гоїть огонь». Після прочитання роману я зрозумів, що є щось таке, чого і вогонь не гоїть – це національне почуття.

Читати далі

Церква й скарби «Переяслава»

Як «служителі культу» і чиновники хитрують із законом, відбираючи в народу вікове культурне надбання

Читати далі

Читати далі

Читати далі