Статті

Василь Симиренко – меценат українського книговидання: за матеріалами виставки «Пам'яті Великого Хорса»

Славна і трагічна історія роду Симиренків, що став по суті провідником національної ідеї у рідному краї. Доброчинність, безкорислива допомога людям, які того потребували, була властива багатьом його представникам. Серед Симиренків широкому загалу більш відоме ім'я Платона Симиренка, що профінансував останнє прижиттєве видання "Кобзаря" Тараса Шевченка, представлене у постійній експозиції Музею книги. Та найвидатнішим меценатом у родині став Василь Федорович Симиренко. Не один куточок експозиції Музею періоду історії книги ХІХ – початку ХХ століття нагадує його ім'я. Але донедавна про це не знали належним чином навіть науковці Музею.

Читати далі

«Вдостой их, боже, вечной славы» (вірші Климентія Зіновіїва, присвячені майстрам книжкової справи)

Український народ у своїй багатовіковій життєдіяльності досяг чи не найбільш вражаючого успіху в розвитку самобутньої культури, мистецтва. Багатющі скарби усної народної творчості, фольклору.

На небосхилі XVII – XVIII ст. яскраво світяться імена плеяди культурно-освітніх діячів, письменників. Вони заклали основу творення нової української літератури.

Читати далі

Огляд публікацій ілюстрованого журналу «Екран» (Чікаго, США – 1961-1990)

Дослідження історії української преси буде неповним без вивчення періодики української еміграції. Така можливість з’явилась лише в незалежній Україні, коли поступово відкривається цілий пласт недоступних раніше газет і журналів українського зарубіжжя, які відігравали дуже важливу роль у житті української діаспори, адже вони були осередком національної духовності, передовою ланкою у відстоюванні прав і свобод українців на рідній землі у часи бездержавності.

Читати далі

Михайло Грузов і його колекція україніки

Дві завваги замість вступу. Перша. Одного разу, відвідуючи вранці школу-гімназію № 136 у Києві, я увійшов у вестибюль разом з початком звучання Гімну України і побачив таку картину: усі, як вчителі, так і учні, застигли на місці, хлопці і чоловіки зняли шапки. Так було і у дворі, адже у гімназії заведено правило: якщо гімн починає звучати, ти зупиняєшся, де б не був. Настала зворушлива урочистість. Я слухав гімн і мені згадалася колекція Михайла Грузова. Друга. Переглядаючи колекцію Михайла Грузова у процесі підготовки до виставки «Світло жив книгочит», я постійно згадував Уласа Самчука і його роман «Чого не гоїть огонь». Епіграфом до цього твору автор поставив слова Гіппократа: «Чого не гоять ліки – гоїть залізо, чого не гоїть залізо – гоїть огонь». Після прочитання роману я зрозумів, що є щось таке, чого і вогонь не гоїть – це національне почуття.

Читати далі

Bидання творів Тараса Шевченка 20-30 рр. ХХ ст. в колекції Музею книги і друкарства України

20-ті роки ХХ століття в Україні стали роками національного відродження. Хоча сама політика суперечила інтернаціональним ідеям радянської влади, але зважаючи на опір і вороже ставлення з боку населення України, партія змушена була піти на деякі уступки. У 1923 році було прийнято декрети «Про заходи рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови», «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ», за якими запроваджувалась українська мова в усіх шкільних навчальних закладах та в усіх сферах державного управління.

Читати далі

«Опыть русско-украинского словаря» Михайла Левченка в колекції Музею книги і друкарства України

Друга половина ХІХ ст. в Україні, незважаючи на всі урядові заборони і цензурні утиски, ознаменувалася піднесенням національної свідомості, відродженням української літературної мови, зростання українського книговидання і періодики. Завдяки зусиллям представників української інтелігенції серед яких – професори університетів, викладачі гімназій, письменники, вдалося відстояти право української мови на існування і подальший її розвиток. В 1859 році було засновано в Києві першу українську громаду, що брала активну участь у культурно-національному русі. Майже одночасно виникли українські громади в Петербурзі, Чернігові, Одесі, Харкові.

Читати далі

Миколаївська гражданська друкарня

2010 р. в Росії широко відзначали 300-ліття гражданського шрифту.

В Україні гражданські друкарні виникли пізніше, ніж у Росії. Зокрема, Миколаївська друкарня, створена для потреб Чорноморського флоту, була заснована в кінці XVIII ст. Вона увійшла в історію книгодрукування завдяки інтенсивнішій, порівняно з іншими казенними друкарнями, діяльності.

Читати далі

Заставка в могилёвских братских изданиях ХVII – ХVIII веков: белорусско-украинские связи

Типография могилевского Богоявленского братства – один из крупнейших центров белорусского кириллического книгопечатания. Более сорока изданий, вышедших из её стен с 90-х годов ХVII до конца ХVIII веков, - свидетельство последовательной издательской политики братства, художественное убранство этих книг - важный вклад в развитие белорусского искусства книги.

Читати далі

Книгописання в Києво-Печерському монастирі за ігуменства Феодосія Печерського (1059/60-1074рр.)

Поміж видатних діячів Київської Русі 60-70-х pp. XI ст. особливе місце належить фундатору східнослов'янського чернецтва, родоначальнику спільного монашого житія на Русі, другому ігумену Києво-Печерського монастиря, видатному церковному та політичному діячеві, своєрідному церковному письменнику, творцю так званої "печерської ідеології" Феодосію Печерському.

Читати далі

Українські друкарні та стародруки XVI –XVII ст. – значна віха у розвитку культури українського народу

Упродовж усього життя ми звертаємося до книжки, тому що кожна людина прагне пізнавати свій шлях, а книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, всю свою мудрість вони довірили книгам. Адже вони відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.

Читати далі